28 | 03 | 2017

Глобалізація і Україна (Микола Рууденко)

М.Руденко

Плануємо не лише ми — передусім планує Світовий Розум, програмуючи для земного людства шляхи розвитку на століття й тисячоліття. Благословенним є той народ, який зумів своєчасно налаштуватися на цю глобальну програму, визначивши своє місце в світовому русі.

 

Аби не схибити, треба побачити напрямок розвитку людства бодай впродовж одного століття. А бажано й набагато далі. Мені скажуть: для цього треба бути пророком Я ж відповім: пророком здатний стати кожен, хто оволодів фізичною економією.

Фізична економія навчає: завжди слід виходити з енергетичних підвалин, на яких базується життя народів. У книзі «Енергія прогресу» я дослідив детально найголовніші види енергії, без яких неможливий не лише розвиток — неможливе саме життя на планеті. Я тут не зумію повторити в достатньому обсязі того, що я стверджую чи розвінчую у названій книзі. На жаль, вона була видана мізерним тиражем і вже загубилася серед книжкового океану. А проте бодай коротко дещо повторити треба.

Адам Сміт і слідом за ним К.Маркс вбачали субстанцію вартості в людській праці. Недостатність і навіть хибність цього визначення зробили XX століття найкривавішим періодом земної історії. Далі з таким визначенням вартості й особливо додаткової вартості рухатися не можна — економічна неграмотність загрожує планетарним занепадом або навіть загибеллю цивілізації. В чому тут річ? Річ у тому, що праця як така не є й не може бути субстанцією вартості — вона сама вимагає відповіді на запитання: де шукати субстанцію праці? Безумовно, субстанцію праці ми знаходимо в їжі, а їжа приходить з космосу через фотосинтез. Я сказав би навіть так: приходить від Світової Монади — тобто від Бога.

Сміт і Маркс не розвідали джерело додаткової вартості до кінця. Його ж слід бачити там, де народжується нова матерія, а разом із новою матерією — нова енергія. Це відбувається лише в процесі фотосинтезу — тобто на пшеничній ниві.

Щоправда, на земній кулі Сонце в процесі фотосинтезу виробляє сотні мільярдів тонн органічної (сонячної) речовини. Але для нашого вжитку найпридатніша та органічна речовина, яка продукується в землеробстві. У Сміта й Маркса пшениця також народжується з людської праці — і саме тут захована найголовніша їхня помилка: людська праця в процесі землеробства надає лише 1/5 продуктивних сил, а решта належить Природі — передовсім Сонцю. Та навіть згадана 1/5 також неможлива без їжі.

Коли ми так дивимося на нашу Україну, то нам одразу ж стає зрозумілим її елітарне становище на земній кулі. Впродовж тисячоліть цю землю було законсервовано для вирішального уроку в історії людства, який сьогодні названо глобалізацією. Назви швидко втрачають свою новизну, а разом з новизною і свій внутрішній зміст. Мені хотілося б, щоб слова Віктора Ющенка, винесені мною в епіграф, не старіли, бо в них маємо велику істину: земна цивілізація підходить до свого завершального екзамену, а його підсумки значною мірою залежатимуть від того, як цей екзамен складе Україна. Не доведи Господи, щоб вона повторила долю Аргентини, яка не зрозуміла власної місії на планеті і тому зазнала краху.

Належить розрізняти сучасний фотосинтез і фотосинтез минулих епох, що породив запаси нафти, газу, вугілля. В цьому розумінні ми обділені Природою, якщо не казати про вугілля. Але фотосинтез минулих епох абсолютної додаткової вартості не породжує, бо підземні джерела сонячної енергії активно вичерпуються. Це не є збагачення земної цивілізації, а навпаки — її виснаження. Треба мислити космічно — тобто мати перед очима не десятиліття, а принаймні століття. Практично це означає ось що: якомога більше фінансів належить перепускати через землеробство — наше збагачення відбувається тут і тільки тут. Давно відомо: засіяна нива за нормальних умов подвоює вкладені в землеробство кошти. Ніде більше ми не отримуємо стовідсоткового доходу. До того ж ми тут маємо справу з багатством абсолютним, а не відносним, тобто з нарощуванням нової матерії, отже й новітньої енергії, що є прибутком не лише бухгалтерським, а й космічним. Це ж дуже просто: кидаємо в землю одне зернятко кукурудзи, а восени отримуємо сотню. Як же можна тут (саме тут!) не побачити абсолютної додаткової вартості, яка потім через працю вливається в суспільство, продукуючи безліч промислових товарів? Під цим законом фізичної економії стоїть закон збереження й перетворення енергії.

Якби ми розпочали земельну реформу на десять років раніше, то давно б уже було покінчено з економічною кризою в Україні. Отож, не відволікаймося від головної мети: впродовж наступного десятиліття маємо довести продуктивність землеробства до 100 мільйонів тонн товарного збіжжя на рік. Декому це може видатися фантазуванням, проте якщо збільшити й максимально здешевити кредитування сільського господарства, забезпечувати сільгоспвиробників так, як ми забезпечували армію під час війни, — 100 мільйонів тонн товарного зерна стануть живою реальністю. І тоді проблеми газу й нафти відпадуть самі собою. Разом з тим ми почнемо продукувати заможне майбутнє нашого народу. І це в той час, коли народи, що сидять на газових і нафтових трубах, бездумно його проїдають. Звісно, цим я не заперечую розвиток промисловості, але панівним повинно лишатися землеробство.

Та чи впораємося ми з такою зерновою повінню, до якої я закликаю? Варто згадати 2001 рік, коли навіть 36 мільйонів тонн породили переполох і страх перед загрозою зернового надвиробництва. Насправді в сучасному й майбутньому світі, де вже сьогодні мільярди людей голодують, зернове надвиробництво в принципі неможливе. Зате можливе неграмотне розпорошення коштів і загальнонародна економічна сліпота. Я не вважаю зайвим нафтогін Одеса—Броди, колись він справді на нас працюватиме. Та це колись. А сьогодні треба закликати наших селян споруджувати приватні зерносховища, без яких не можна уявити фермерського господарства в Америці чи Канаді. Селяни мають налаштуватися на те, що хліб споживається протягом року — отже й продавати його належить протягом року. Або навіть значно більше. Це можливо лише тоді, коли господар врожаю не поспішає його продавати, а тримає у власному зерносховищі, доки світова ціна не визріє для вигідного продажу. Часом на це доводиться витрачати по кілька років. Отож треба, щоб наше селянство могло зберігати в себе понад 100 мільйонів тонн зерна, які мають реалізуватися неквапно — тобто не місяцями, а роками. Грандіозність цього завдання не потребує коментарів. Хто полюбляє говорити про економічну стратегію України, той мусить побачити її саме тут.

Згадаймо, що Одесу наші предки збудували заради того, аби вільно й вигідно торгувати українською пшеницею. Це добре, що там сьогодні спорудили нафтовий термінал. Та якщо правильно числити, то раніше там належало побудувати великий і навіть величний зерновий порт. Це добре, що ми плануємо спорудження танкерів. Та чи плануємо спорудження зерновозів? Гадаю, їх треба не менше, ніж танкерів. А може, й більше.

Є одна грань у світовій економіці, природа якої теоретично не з’ясована, хоч у розвинених країнах вона добре відома з боку практичного. Йдеться про субсидії сільському господарству у найбільш розвинених країнах. Тут можна так поставити питання: ці країни найбільш розвинені через те, що сільське господарство в них отримує поважні субсидії, чи навпаки — субсидії видаються завдяки тому, що уряди цих країн можуть собі це дозволити?

Поки що утримаємося від прямої відповіді, натомість запитаємо себе: а чому, власне, сільське господарство потребує дотацій, якщо ми стверджуємо, що абсолютна додаткова вартість продукується тільки там і ніде інде? Де ж тут логіка?

Якщо, скажімо, морська поверхня випаровує воду і в такий спосіб продукує туман, то чи доцільно відбирати його в суші й додавати морю? Адже цим ми лише обкрадали б наші степи, відбираючи в них вологу й переганяючи туди, де її й так більше ніж досить.

Що ж, з боку позірного, ці два приклади здаються майже тотожними і через те однаково абсурдними. Насправді ж поміж ними немає нічого схожого. Анічогісінько! Якщо в економічні явища зазирати глибше, то ми побачимо таке: високорозвинені країни просто повертають сільському господарству те, що йому належить, так само як людині належить її права рука, а чайці — праве крило. І саме через те вони багаті. Бідні країни цього ніколи не роблять — і саме через те вони бідні. Але що ж тут відбувається насправді?..

Відбувається ось що. Вся промисловість базується на фотосинтезі попередніх епох (вугілля, нафта, газ). Власне, промисловості взагалі не могло б з’явитися, якби продукти давно минулого фотосинтезу не було піднято з-під землі. Гадаю, це зрозуміло без розлогих пояснень. Атомну енергетику залишимо осторонь — вона поки що не посіла панівного становища.

Зате буквально на наших очах сільське господарство потрапило в енергетичну залежність від промисловості. Раніше селяни всі силові потреби вирішували за рахунок сучасного фотосинтезу: орали, сіяли й збирали врожай волами та кіньми, які живилися не коштом солярки й бензину, а за рахунок вівса, сіна тощо. Всі ці потреби (а вони космічно грандіозні!) можна було вирішити вдома, без втручання промислово-державних органів. Тепер вирішення цих проблем домашніми засобами взагалі немислиме — держава і промисловість назавжди ліквідували таку можливість. Логіка ринку (не теорія, а практика) в економічно розвинених країнах запровадила й узаконила енергетичний перерозподіл між селом і містом у вигляді фінансових дотацій селу. Ось чому багаті країни продовжують багатіти, а бідні все глибше занурюються в злидні. І так буде доти, доки в бідних державах не запанує розум. І треба сказати: це найперше стосується України. Чудово, що ми зважилися на земельну реформу, — це справді гігантський суспільний подвиг. Та наша реформа поки що далека від моделі економічно розвинених країн — і цим усе сказано. Отож, якщо ми хочемо вийти на рівень Західної Європи, треба негайно робити наступний крок, слід буквально сьогодні розпочинати гармонізацію промислово-державних і сільськогосподарських відносин. Не зробивши цього, ми повторимо гіркий досвід Аргентини.

А проте занепад Аргентини пояснюється загальною недосконалістю сучасної економічної науки. Запитаємо себе: чи можлива була б сучасна фізика, якби вона не виробила еталона довжини, яким є метр, що несе в собі космічну сутність? Адже ж добре відомо — метр народився із Паризького меридіана. А до того часу існували такі «еталони», як ступня, лікоть, вершок тощо. Про яку науку на цих «еталонах» можна говорити, коли добре відомо: в кожної окремої людини свої власні розміри ступні, ліктя і своя товщина пальців? Чи можна на цій основі розробити науку, яка здатна вивести земне людство в космос?

Тепер дозвольте заявити: світова економічна наука досі не має еталона вартості. І це та наука, від якої залежить життя на землі! На початку XX століття еталоном вартості була унція золота. А проте в другій половині минулого століття золото було розвінчано як еталон — воно лишилося просто дорогоцінним металом. І це правильно. Я пережив ленінградську блокаду й добре знаю: вартість золота доходить нуля, коли немає хліба.

В сучасному світі своєрідним еталоном вартості став американський долар. Деякі західні економісти заклопотані таким становищем: гроші не можуть бути еталоном вартості — потрібен якийсь універсальний товар. Інакше кажучи, потрібен товар товарів.

Я поділяю згадану заклопотаність: сьогодні людство має в обігу понад сто трильйонів американських доларів. Якщо захитається американська грошова система — захитається світ. Частково це вже сталося після нападу арабських терористів на Америку — відразу ж долар знецінився на десять відсотків. Самі американські керівники запевняють співвітчизників, що це напад не останній — терористи готуються навіть до ядерного удару. Що ж тоді станеться з американським доларом?

На жаль, політекономи все ще ніяк не домовляться стосовно того, що саме можна вважати товаром усіх товарів. Та й не можна про це домовитися на основі політекономії. Тут однозначно потрібна фізична економія, з якої випливає: товаром усіх товарів є пшениця — це саме з неї та інших культурних злаків на земній кулі з’явилася вартість взагалі і навіть абсолютна додаткова вартість. Отож, еталоном вартості найдоцільніше зробити тонну або центнер пшениці. Якби це справді сталося, сотні мільйонів землян були б врятовані від голодної смерті.

І нарешті про «Енергію прогресу». Ця моя книга здобула визнання серед науковців і політиків, та й серед читацького загалу. Мій телефон перегрівся від вимог: допоможіть роздобути «Енергію прогресу». Мій гонорар за неї — 12 років неволі. Чому ж її сьогодні переслідує державна байдужість? Адже ж цю книгу слід видати не тритисячним тиражем, а тристатисячним — щонайменше! Вона несе народові економічну грамотність, а така грамотність в епоху глобалізації обіцяє багатство. Іншими шляхами багатство не приходить — тільки через потужну інформацію. Отож, у цьому разі копійчана ощадність недоречна.

Фізична економія виникла в середині ХVIII століття у Франції. Її фундатором був королівський лікар Франсуа Кене, який стверджував: справжнім виробництвом є лише землеробство, бо тільки тут виникає й нарощується нова матерія, що є підвалиною додаткової вартості. Жодна з інших галузей економіки в абсолютному значенні додаткової вартості не продукує. На жаль, Кене невдовзі забули, перемогла трудова теорія Адама Сміта, яка на Заході й досі є панівною. Економічні успіхи Заходу пояснюються не теорією, а практикою — перемогою ринкових відносин А як же теорія? Ось як: там вірять, що ринкові відносини народилися з теорії Адама Сміта, хоча насправді все навпаки: з трудової теорії народився марксизм, який одразу ж ліквідував ринок. Усі ці непорозуміння сталися тому, що фізична економія Ф.Кене не дістала фундаментальних наукових підтверджень. Перемогла політична економія, бо їй наукові підтвердження були не потрібні — вона зайнялася тлумаченням зовнішньої наочності. А проте трудову теорію (політичну економію) не варто відкидати — її слід бачити як справді політичну науку, бо такою вона є. Треба узаконити обидві науки: фізичну економію і економію політичну. Це приблизно так, як відбувається в географії: фізично й адміністративно-політична.

Україні поталанило: в XIX столітті вона отримала геніального вченого, котрий розробив науковий апарат фізичної економії. Я кажу про Сергія Подолинського, який висловлювався так: додаткова вартість є додаткова енергія Сонця, що споживається землянами через землеробство. В.Вернадський не приховував, що він використав ідеї С.Подолинського в роботі над створенням парадигми земної біосфери і ноосфери. Отже, «Енергія прогресу» з’явилася не на порожньому місці — сьогодні можна говорити про українську школу фізичної економії.

 

Микола Руденко. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І УКРАЇНА


 

В Україні ось уже три роки успішно діє Наукове товариство ім. Сергія Подолинського, яке налічує півсотні членів. Здебільшого це доктори й кандидати наук, і не тільки наук економічних, а й фізичних, технічних тощо. Це зрозуміло: адже йдеться про фізичну економію. Керує Товариством молодий, надзвичайно талановитий доктор економічних наук, професор Шевчук Володимир Олександрович. Автора цих рядків обрано почесним головою. З повною відповідальністю стверджую: Товариство ім. С.Подолинського має глибоко підготовлені кадри для створення в Києві інституту фізичної економії. Київським вченим є що сказати світові — особливо сьогодні, в епоху глобалізації

 

 

Микола Руденко  «Дзеркало тижня» №26, 13 липня 2002

Джерело: Товариство Сергiя Подолинського

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud439.jpg
Свята наша земля
pryr39.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.