25 | 02 | 2017

Символіка залізних виробів у захисних обрядах від грози...

Магія сольфара,вогню,зброї... Автор: Віталій Креслав

Володимир Миколайович Ястребов у своїй книзі “Материалы по этнографии Новороссийскаго края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии”, приділив увагу метеорологічним поглядам населення сучасної Кіровоградської області, зокрема й обрядам, направленим на відвернення грому й граду, де фігурують залізні вироби.

 

Він відзначав, що, почувши вдалині грім, для його відвернення викидають надвір чи на горище рогач, кочергу, лопату, а під час граду викидають надвір ті ж предмети домашнього начиння з примовлянням: “побий лучче мої кочерги, та не бий моєй ниви”.

Зосереджуючи увагу на поліському матеріалі, дослідники відзначають переважання обрядів із використанням хлібної лопати та іншого пічного начиння, захисні властивості яких пояснюються їхнім використанням у випічці хліба – сакрального вже самого по собі.
Стосовно ж використання гострих предметів (сокири, коси, ножа, вил) у захисних обрядах від граду, які поширені серед південних слов’ян, то етнологи відзначають, що вони не характерні для Полісся. Захисна ж функція цих виробів пояснюється їхньою гостротою, що забезпечувала розсікання грозових хмар. У свій час К. Грушевська
зазначала, що залізу й залізним виробам взагалі притаманна захисна функція, незалежно від їхньої функціональної приналежності.
 
У своїй роботі “До питання про семантику метеоритів у контексті проблеми символіки сировини в залізоробному виробництві” автор показав наявність у слов’ян поглядів на небесне походження заліза, ототожнення з ним зірок і неба в цілому. Тож, завдяки символічному зіставленню заліза із небесною сферою, як буде показано нижче, частково пов’язане й символічне зближення у народній уяві заліза та виробів із нього з природними стихіями, що утворюють грозу: вогонь, воду, град, грім, вітер.
 
Найближчою для символічного зіставлення заліза з небом і небесними світилами є стихія вогню. М. Маковський у своєму дослідженні показав, що в індоєвропейських мовах, в тому числі й східнослов’янських, міфологічне ототожнення заліза з вогнем проявляється через етимологію його назв, які мають значення “блищати”, “пекти”, “плавити”, напр.: рос. “железо”, укр. “залізо” , але gel “hell” ...., лат. ferrum “залізо”, але давн.-сев. tirr “блиск”; лат. metallum, укр.метал, рос. металл, але melt “плавити”, і укр. мліти “пріти, уварюватися”, рос. млеть “пріти, розварюватися”; тобто в мові це зближення відбулося завдяки емоційному сприйняттю зовнішніх ознак металу, схожих із вогнем, а також завдяки технологічним процесам обробки заліза шляхом плавлення, нагрівання у вогні.
 
Блиск металу, схожий на свічення вогню, очевидно, сприяв виникненню міфічної ідеї про споконвічну консервацію вогню в металі. Відомий німецький популяризатор історії металургії К. Бакс відзначає явно міфологічне підґрунтя наукової теорії “флогістону” Георга-Ернста Шталя (1659–1734), згідно з якою “флогістон” – це “субстанція, яка надає речовинам горючість”, тобто залізо від самого початку утримує в собі “вогненну матерію”. Під час нагрівання вона разом із залізом проникає через пори, які виникають у криці, і, облагороджуючись, вони разом стають сталлю.

Коаваль, жрець, священник у містеріях вогню

 
Ідеї про прихованість вогню в металі, з одного боку, а, з іншого, про приналежність і металу, і вогню небесній сфері, могли стати відправними у формуванні міфів про походження земного вогню з металу. У фінському міфологічному епосі “Калевала” вогонь називають середнім братом заліза, за умови, що залізо виступає старшим братом і вогню, і води.
 
Дослідники українського казкового фольклору Г. Булашев, В. Кравченко, П. Чубинський наводять у своїх працях цілу низку казок про походження техніки висікання вогню – способу видобування вогню за допомогою заліза. Сюжет таких казок була боротьба громовержця зі своїм супротивником, де громовержець персоніфікувався міфічними й казковими образами: Огень-Огонь,Грому, і Перуна, а його супротивник як змієм, ящуром, так і чортом. Дуже близькими до наведеної казки є фольклорні версії про походження вогню з каменя й дерева, що вводять їх у поле семантичної близькості до заліза через символіку вогню. Більше того, і залізо (сталь), і камінь (кремінь) мають пряме символічне зближення з вогнем у російській назві знаряддя для висікання вогню – “огниво” (укр. кресало), до складу якого входить і залізо, й кремінь.
 
Символічне зіставлення заліза з небесним вогнем відбувається через уявлення зброї блискавкою, яке було поширене в народній поезії середньовіччя. Із блискавкою – зброєю громовержця Перуна, в першу чергу, співвідноситься метальна зброя – спис і стріли, а також інша холодна зброя. Подібно у чехів ніж вважався символом вражаючої блискавки, а тому використовувався в охоронних обрядах. А у фінській міфології деміург Вяйнемейнен перетворює меч свого супротивника Йоукахайнена в блискавку, постійно порівнюється з вогнем меч іншого героя Калевали Леммінкяйнена (Калевала. Руна 3, 310; 12, 225).
 
Германський середньовічний епос неодноразово порівнює мечі з вогнем і блискавкою, які здатні навіть освітлювати палати епічних героїв у Вальхалі – раю для загиблих на полі бою і прямо називає рубаючу зброю “вогнем крові і ран”, “вогнем шолома”, “вогнем Гаута” тощо.
Сюжет про виковування стріл-блискавок був відомий ще в античній міфології, де бог-коваль Гефест виковує зброю громовержця Зевса – блискавки.
 
Інша стихія, яка символічно представлена залізом – це стихія води. І хоча в східнослов’янських мовах немає прямої відповідності води та заліза, зате мають місце повір’я про можливість метеорологічного передбачення дощу за станом заліза. Одне з таких повір’їв, поширених у Валуйському повіті, наводить відомий дослідник фольклору
М. Дикарев: “Залізо робиць ця мокре, і іржа його їсть пирид дошчем.”. В основі цієї і подібних їй народних метеорологічних прикмет, очевидно, лежить ідея, аналогічна ідеї про символічну близькість з вогнем, про утримування в залізі, у прихованому вигляді води, яка активізується перед негодою. Фінська “Калевала” в сюжеті про походження заліза прямо порівнює його з водою:
 
"Як ти була немов волога,
Немов цівка з джерела
На хребті боліт широких "
(Руна. ІХ, 290).
 
Водночас, як ми бачили вище, вода називається молодшим братом заліза. Наведенийуривок з “Калевали” розкриває один з механізмів символічного зіставлення заліза з водою завдяки місцю розташування болотних залізних руд в оточенні води, звідки руди дістаються й просушуються на вогні, в процесі чого з руди випаровуються рештки води
 
Свідчення символічного зіставлення заліза з небесною водою – дощем проявляється і через його астральну символіку. Народна уява в скупченнях зірок, на поверхні небесних світил малює образи, що мають відношення до води. Це й українська народна назва сузір’я Дівка воду несе, і образ дівчини з коромислом і відрами, який малює народна уява на поверхні Місяця, і метеорологічні передбачення дощу за станом зірок на небі. Якщо врахувати, що народна уява наділяла і зірки, і небесні світила металевою природою, то можна говорити про прямий символічний зв’язок між водою й залізом через посередництво астральної символіки останньої: Вода – Зірки – Метал (залізо)
 
У відповідності з цим, в українській народній поезії мають місце метафоричні зіставлення метальної зброї з дощем,
зливою, зокрема, стріл з “дробним дощиком”. Неодноразове порівняння стріл, які також називаються каленими – стальними, із дощем маємо вже в “Слові о полку Ігоревім”. Подібно і в германській міфології маємо стійкі міфологічні назви стріл – кенінги, в яких вони ототожнюються з дощем, наприклад, “дощ зброї Егіля”.
 
В основі таких метафоричних зіставлень лежала все та ж ідея про небесне походження заліза, яке падає з неба, подібно до дощу, і здатне вражати подібно до іншого виду небесної води – граду, тим більше, що в давньоруському епосі має місце порівняння стріл з градом. У Карпатах вірили, що град кують на Чорногорі самогубці з померлими чаклунами (градівниками) та чортами, звідки у великих хмарах вони розносять його по всьому світу, тобто підкреслюється металева природа граду. Міфологічні кенінги германців називають стріли “градом лука, чи тятиви, чи щитів, чи битви”.
 
Віталій Креслав. Колаж на тему магії вогню і зброї
 
У згадуваному вище міфологічному епосі фінів “Калевалі” також проводиться паралель цим уявленням:
 
"Відчини ти звід небесний,
Як віконце, - у повітря легке
Вниз спусти ти град залізний,
Одощи грудки заліза
"(Руна 14-а).
 
Водночас у східносов’янських і фінноугорських мовах мають місце близькі назви заліза, запозичені з іранської через індо-іранських кочовиків Північного Причорномор’я, які тісно контактували з культурами Середземномор’я наприкінці доби бронзи та в добу раннього залізного віку, що наштовхує на думку про невипадковість ототожнень граду із залізом у слов’ян, фінів та германців середньовіччя. В той же час у грецькій мові зафіксоване зближення на мовному рівні і заліза, й граду, і неба через спільний елемент hal. Етимологічна близькість назв заліза, граду і неба в грецькій мові дозволяє розглядати грецьку міфологічну версію як вихідну у формуванні подібної символіки заліза у слов’ян та у фінів, яка реалізувалася у цих народів різними етнічними сценаріями. Первинне ж символічне ототожнення заліза з водою через посередництво граду могло виникнути як на основі їх небесного походження, так і на основі схожості змінності фізичних станів води й заліза, а саме їх здатності перебувати в рідкому й твердому станах.
 
На нашу думку, саме символічна близькість заліза граду сприяла використанню залізних виробів в обрядах, направлених на відвернення граду, що ґрунтуються на симпатичній магії.Збирач української обрядовості П. Іванов зазначав, що на Лівобережжі обрядове викидання з хати кочерги та хлібної лопати обов’язково супроводжується замовлянням: “град, бий нашу кочергу та й лопату, та не бий нашого хліба!”. Як бачимо, в цьому обряді чільне місце займає саме кочерга, а в замовлянні простежується дія симпатичної магії притягування залізною кочергою до себе граду, оскільки вона символічно споріднена з ним своїм походженням, належністю до небесної сфери. Обрядове положення ж хлібної лопати поверх кочерги могло імітувати чорну градову хмару, яка покрила кочергу, тим самим моделюючи бажаний результат обряду.
 
Водночас і кочерга, і лопата, завдяки своїй приналежності до печі, пов’язані як зі стихією вогню, здатного розплавити град, а відтак нейтралізувати його, так і з випічкою хліба, що моделював космогонічний акт першотворення, а тому й упорядкування – гармонізацію світу.
 
Поряд із кочергою й лопатою, які використовуються в захисному обряді від граду, В. М. Ястребов згадує й рогачі. У 

Кочерга - сакральний предмет української магії

дитячі роки у с. Плетений Ташлик Маловисківського району Кіровоградської області авторові доводилося бачити, як його бабуся, А. К. Шипуш, із наближенням граду викидала з хати лопату й рогачі, які клала навхрест. Використання рогачів поряд із кочергою або замість неї в основному пояснюється тими ж причинами, що й використання кочерги: символічним зіставленням заліза з водою, приналежністю їх до сфери пічного вогню, обов’язковим елементом у випіканні хліба. Водночас і рогачі, й кочерга наділяються ще одним символічним значенням, яке мало захисну функцію – вони ототожнювалися з великою рогатою худобою. Народні загадки, які, часом, зберегли давні міфологічні уявлення, ототожнюють кочергу з чорною коровою, напр..: “Повний хлів червоних корів, чорна прийде, всіх вижене”. Її відгадка – жар в печі й коцюба. Що ж до рогачів, то маємо загадку дещо іншого типу: “Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам в куток стає”, в якій через заперечення – аналогію проводиться символічне зіставлення рогачів з іншою твариною – волом. Тим більше, що з волами зіставляються й інші металеві вироби, наприклад дзвони.
 
Отже, можемо сказати, що формування в українців символічного зближення заліза з вогнем і водою, яке й обумовило використання залізних виробів в обрядах, направлених проти граду, пройшло багатокомпонентний “шлях": 
 
- наявність термічних технологій у металургії й емоційне сприйняття металевого блиску як вогненного; 
- схожість змінності фізичних станів води й заліза (рідина, твердий матеріал); 
- місце розташування болотних руд в оточенні води, яка ніби породжує руду-залізо чи навпаки; 
- наявність уявлень про металевуиприроду неба – зірок, які стікають на землю металевим дощем. 
 
Символічне зближення заліза з водою, як небесною стихією, тісно переплітається ще з одним символічним значенням як металу в цілому, так і, зокрема заліза, – звуком, голосом, співом, а відтак і ще з одним проявом небесних стихій – громом, проти якого також використовуються в обрядах залізні вироби. Маковський відзначає, що багато слів в індоєвропейських мовах із значенням “метал” співвідносяться із значеннями “говорити”, “голосно взивати”, напр.: і.-є. ghel(e)gh “залізо”, але укр., рос. голос. Дослідник вважає, що в цих зіставленнях мова йде про замовляння зброї чи закалювання металу за допомогою замовляння, але народна поезія, народні загадки свідчать про інше, а саме про здатність самого металу звучати, породжувати звук і крик, подібний до грому. В народній поезії, як і в авторській поезії, поширене порівняння струмка із дзвоном металу: “струмок дзвенить”, “струмок дзвенить, як дзвіночок”, “талий сніг навесні крапає, ніби молоточки б’ють” тощо.
 
Толстой у своїй праці, присвяченій першому грому, відзначають ряд обрядових дій, які навіть у межах Полісся мають локально обмежений характер. Серед цих обрядів згадуються:
- звичай бити каменем по голові або тричі кидати камінь через себе “каб спина не балела”;
- звичай примовляти: “моя железная голова не боится грома”; звичай гризти хліб із ножа
- або “глодать” ніж після різання хліба, щоб не боятися грому.
 
У давньоруській пам’ятці “Слово о полку Ігоревім” вітри, які називаються Стрибожими внуками, віють стрілами, тобто наступною небесною стихією, із якою символічно зближується залізо через стріли, є вітер. В уяві українського народу в ХІХ ст. вітер, подібно до зими, антропоморфізується і сприймається прикованим велетенськими ланцюгами по рукам і ногам до кам’яної стіни”. Таким чином, залізо у вигляді чи то стріл, чи то ланцюгів виступає атрибутом вітру. Казковою модифікацією вітру є також вихор, з яким пов’язані як широкий міфологічний пласт, так і обрядове використання залізних предметів, зокрема ножа й сокири.
 
Ще в 60-х роках ХХ ст. в Добровеличківському районі Кіровоградської області батьки під час грози забороняли дітям триматися за металеві, й особливо залізні предмети, або тримати їх у руках (ручка дверей, ніж, ложка, виделка…), бо залізо ніби притягує грім і блискавку. Подібних поглядів дотримувалися й поляки Краківського воєводства, вони попереджали, щоб під час грози не брати в руки нічого залізного, навіть голки, і намагалися винести їх із дому перед грозою.
 
 
Література:
 
— Толстой Н. Толстая С. Заметки по славянскому язычеству. 2. Вызывание дождя в Полесье // Славянский и балканский фольклор. Генезис. Архаика. Традиции. – М., 1978. – С. 95–130.
 
Толстой Н.., Толстая С.. Заметки по славянскому язычеству. 3. Первый гром в Полесье. 4. Защита от града в Полесье // Обряды и обрядовый фольклор. – М., 1982. – С. 49–83.
 
Толстой Н., Толстая С. Заметки по славянскому язычеству. 5. Защита от града в Дергачёве и других сербских зонах // Славянский и балканский фольклор. – М., 1981. – С. 44–121.
 
Шмидт Р. Металлическое производство в мифе и религии античной Греции // Известия Государственной академии истории материальной культуры. – 1931. – Т. ІХ. – Вып. 8–10. – С. 1–83.
Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud153.jpg
Свята наша земля
pryr26.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.