29 | 03 | 2017

Мольфи, як сакральний предмет мольфарства

Мольфар Нечай і мольфа. Колаж: Віталій Креслав

Мольфа – це зачарований, себто одушевлений предмет, який використовується у магічній практиці карпатських мольфарів. Дехто з дослідників вважає, що саме від слова «мольфа» і походить назва «мольфар».

Однак, це не так. "Мольфа" - присвійне від слова "мольфар", тобто річ мольфара. Нею може стати будь-яка заговорена віщуном річ, чи то використовувана у побуті (стрічка, клапоть тканини), чи то виготовлена власноруч, наприклад мосяжні персні, медальйони, згарди або знайдена мольфаром річ, іноді тваринного походження - зуб, перо птаха, кості тощо. 

З моменту, як мольфар виконав примівку над предметом - він стає ритуальним, тобто стає мольфою. Набирає захисної, оздоровлюючої або атакуючої сили, в залежності від примівки. Мольфар вимовляє свою примівку з особливою шаною, від щирого серця, закликаючи Рідних Богів, звертаючись на чотири сторони світу, до чотирьох стовпів світотворення - північ, південь, захід та схід та до чотирьох стихій-першоелементів - води, вогню, повітря, землі. Вже потім, мольфа довго служить мольфару, передається як спадок, а якщо загубити її - дивним чином повертається до господаря.

Розглянемо основні види сакральних мольф:

- ГРОМОВИЦІ – являють собою невеличкі скалки з природніми отворами, що відпадали від ураженого блискавкою дерева і підбиралися мольфарами. Кажуть, що удар грому – то удар самого Бога. Чимало людей, у яких потрапила блискавка, дивним чином залишились живі і ставали ясновидцями. Тому, для мольфара за щастя тримати у руках скалу дерева ураженого блискавкою, освяченого самою Природою. Громовицями оздоровлював в своїй практиці відомий карпатський мольфар Михайло Нечай. Він їх підпалював і димом відводив (обкурював) зле мольфування - пристріти, порчі, переполохи, вроки від людини. Щепку громовиці деякі ворожбити кидають у дитячу купіль, аби маля було кріпким і здоровим. А якщо її носити при собі - жодне лихо не страшне.

- ГРОМОВА ПАЛИЦЯ (бич) і ГРАДОВИЙ НІЖ – їх у своїй діяльності використовували градівники та хмарники: «Аби розігнати тучу, мусит мати бич, йиким розігнав гадину з жьибов (як гадина поволи пролигає жьибу, то йиким будь патиком ударена, пускає ї» (В.Шухевич «Гуцульщина»). «Він мав такі прути ліскові, що за рік виростають. Він завше йшов напротів хмари і так тим прутом махав. Той прут дістаєсі так. Як сі їсть гадина з жєбов, то треба віломити зараз прут такий, що за рік виросте і їх розігнати. І тот прут вже має право до хмари» (В. Гнатюк, 1912). Недаремно, тут згадано про гадів, адже як змій так і жаба споконвіку священні символи мудрості, символи дощу і води, шануються у багатьох традиціях світу. Градовий ніж, як і топірець - є містичним знаком на сторожі життя мольфара, його вірним другом і заступником. Він міг встромити ніж у дерево, а звідти лилося молоко, міг камінь у сир перетворити тим ножем. Ним припікали виразки, лікували рани від укусу гадів. Освячували градовий ніж - опівночі, на Святвечір або Великдень. Розібраний до гола мольфар на дворі вирубує з коси чепелик - маленький гуцульський ніж, кладе 12 страв у миску (магічне число), бере свічку, топірець і стає на порозі коло своєї хати, закликаючи: 

"Градового царя,
білого царя,
Царя чорнокнижника,
усяку лиху годину,
усі потусторонні сили, опирів, демонів, босорканей,
як вони не мають права прийти-підступити до моєї вечері,
так би вони не мали права прийти-підступити на цілий рік до мене!
До мого обійстя, до моєї газдівки, перешкоджати відвертати град,
щоб не мали сили і пуття показатися йому".

Й так три рази мольфар закликає, стає обличчям до Місяця, на чотири сторони світу і закликає до Тайної Вечері. У цей вечір мольфар немає права нікуди зі свого обійстя піти, навіть до найближчого сусіда чи брата.

"У глибоку давнину, - розповідає Мольфар Нечай, - брали з наших горів Карпат на Поділля таких дідів-градівників, і кожний газда по тижневі тримав на своїм харчі його, і він відганяв ціле літо град від людських ланів, щоби градом потім не побило хліб їм. А вже осінню кожний газда мав чвертку зерна привезти йому додому. Допустим, один тиждень Ви перетримали цього діда, другий тиждень - другий газда, третій тиждень - третій газда... І так ціле літо, починаючи від Благовіщення, як перший грим загримит і аж до Іллів, бо "і на Іллі вже і громи не бійні" - так народна мудрість говорить. І тогді він вже додому повертається, і йому привозять зерно того урожаю, що він вберіг від граду, від тучі...".

Щоб краще собі уявити, подаю обряд розганяння хмар і граду, який був записаний Павлом Чубинським у "Працях етнографічної-статистичної експедиції в Західно-Руський край",1872 рік:

І. Взяти прутик (ліщини), освячений 7 раз ніж (градовий).
ІІ. Прийти на місце, увіткнути ніж і прочитати молитву (замовляння).
ІІІ. Витягти ніж і взяти разом з прутиком в праву руку, та навести в той бік, де бушує град зі словами:

"Граде лукавий, рабе лукавий!
Нехай тебе хмари не носять,
бо тебе люде не просять.
Буйні вітри! Візьміть Ви цю хмару
на свої тонкі крила,
занесіть її за океан-море,
за теплі води, за круті гори,
за жовті піски, щоб він там розтав і пропав нині,
во віки віків, най буде так! Тьфу, тьфу, тьфу!
Щезни, пропади од лиця Божого
і од мене (ім'ярек)! (повторити 3 рази)

- ЗҐАРДИ, МЕДАЛЬЙОНИ (від санскр. "Svarga" – тобто Зварга, Всесвіт; "Сварог" - небесний коваль) – стародавні гуцульські обереги, солярні символи, залишки культу Сонця арійських рахманів. Згарди спочатку замовляли, а тоді нанизували на ланцюжки, які звали ретязі. Після ініціації їх одягали на шию. Коли проводили ініціацію вдруге, нанизували ще один згард, й так раз за разом, кількість оберегів росла, і вони лягали вже в кілька рядів, немов ордена, що, певне, свідчило про духовний авторитет мольфара. Для з’єднання згардів служили так звані чепраги — переважно круглі пластини, оздоблені карбованим або ажурним орнаментом. В центральній частині декору пластин розміщуються різноманітні варіанти солярної символіки: колесо з вісьмома, шістьма або чотирма спицями, шестираменна розета, концентричні кола тощо. Таке кольє зі згардів і медальйонів виконувало неабияку захисну дію. Та, з часом практика занепала і згарди втратили первинний сенс, рівнораменність перейшла у форму розп’яття.

- МОСЯЖНІ ПЕРСНІ – це масивні персні з високим рельєфом у вигляді голови Арідника (прототип Чорнобога, темна сторона Світу), Щезника або Чугайстра (духи опікуни, духи ініціації), відлиті з латуні, бакунту і нейзильберу (сплав міді, нікелю і цинку). Виготовлялися індивідуально, носилися як обереги, символізували безсмертність душ, союз земного і божественного начал, принцип безперервності. За повір"ями, одягнувши їх, можна було відкрити браму у потойбіччя, потрапити у минуле, майбутнє або стати невидимим у явному світі. Такі персні захищали мольфарів в критичиних ситуаціях від стріл, пострілів пуль, ударів. Декорувалися солярним орнаментом, який гравірувався і доповнювався кольоровою замазкою (зеленою або червоною), що імітувала емаль, а також вставками із різнокольорових камінців.

- ТОТЕМИ – так називали мольфи, які уособлювали братні духи тварин, властивостями яких наділяв себе мольфар, виробляючи головні, нашийні або ручні обереги зі шкіри, кості, рогу, клика, пера або шерсті звіра. Часто можна помітити, як гуцул до своєї кресані або рогатянки (головний убір) чіпляє перо фазана. Завдяки ось таким оберегам, карпатський шаман міг скликати духів-помічників у будь-яку важливу хвилину, зробити так, що нападнику здаватиметься, що на нього летить сокіл або біжить вовк - відповідний тотем чаклуна. Однак, щоб обрати тотем, людина повинна довгий час проживати у єдності з Природою, стати на Шлях Праведності, пізнати досконало своє "Я", методом духовних практик та оволодіти знаннями про потаємний стан речей. Недаремно, різні звірі часто фігурують у гуцульських казках у людських якостях. 

- МАГІЧНІ КАМЕНІ - карпатські мольфари завжди розглядали камінь як живу особу, котра має свій характер і поведінку. Каменями лікувалися, ними знімали болячки, порчі. Обрядодій брав округлий, сірий (тобто безколірний) камінь, підіймався на гору чи скалу і простягав руки до небес, перекладаючи камінь з руки в руку. При цьому, він уявляв як вся хвороба виходить з нього або з того, кого він лікує тінню і павутиною, намотується на камінь і зникає у безвість-провалля:
"Цей камінчик я тримаю
Хворобу на нього збираю!
Хай камінчик біль бере
А мене він так спасе!"

Промовивши, закидував його якнайдалі. Причому, якщо хтось віднайде все-такий випадково цей камінь, то усі болячки перейдуть власнику. Ось, чому іноді небезпечно підбирати загадкові каміння.

Михайло Нечай розповідає про камені продуті зміями, які застосовував у своїй мольфарській практиці: "Камінь продутий зміями, має велику силу. Екстрасенс буде відчувати величезну силу біополя. Перед Водзвиженієм Чесного Хреста, гадюки збігаються у одно місце, величезна їх сила, сотнями, і находять такий камінь, поки що нерозгаданий ніким, якого вони вибирають, і той камінь починають продувати, усі в один центр. І продувають доти, поки із нього не вийде такий шарик, розумієте, білуватого відтінку, кремового. То сі називає - гадюча пацерка. Бо є в пословиці, якщо жінки докупи збираються, що ж вони говорять - та вони дують пацерку. Гадюча пацерка для примівництва має велику вагу, а также продутий той камінь. Коли вони продувають той камінь - він стає рідким, таким як тісто. І вни силою напруги сичання розсичують, продувають той камінь. Коли продують той камінь, що вже пацерка з нього той шарик вийде, вони тогді помаленьку кожна розходиться. Що це означує? Це означує, що на ціле зимованє, ці гадюки, вони так би сказати, заряджаються енергією біополя свого, щоб мати потугу визимуватиси у сплячці зимовій, щоб організм забезпечений був на протязі зимівлі у землі оцього плазуна. Вони набираються сили, цим способом, що заряджають цей камінь. І камінь у той час рідкий буває, а потім затверджується... А цей другий камінь, це є камінь з величезних водоспадів, такий як в Яремче є водоспад, у нас є у Черемошні водопад. На ці каміння величезна сила води безперестанно і невгамовно падала. Це звичайний камінь, але біополе води силенно насичувало камінь цей. І він має магічну силу у собі, що коли його приєднати до води, то тоді вода заряджається цим біополем великої потуги, водяною біо-енергією і тоді дає енергію силу того чи іншого організму, якого я пускаю".

Це не увесь перелік мольф. Є звичайно й такі, які важко класифікувати і віднести лише до предметів мольфарства, бо мають універсальне значення та застосовуються не тільки мольфарами. Це свічники-трійці, ритуальні брязкальця, семираменні хрести, арійські опришківські свастичні хрести, гуцульські бартки, обрядові музичні інструменти та багато інших цікавих, немаловажних речей, які потрібно нашим дослідникам вивчати.



© Віталій Креслав, http://vitaliy-kreslav.livejournal.com/

Група "Спадщина Предків"

 

 

Мольфар Нечай

 

Мольфа- магічний предмет

Мольфа- чарівна річ

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud263.jpg
Свята наша земля
pryr49.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.