28 | 03 | 2017

Фізична економія і земельна реформа. Абсолютний капітал: ЗАПАСИ ПРОДОВОЛЬСТВА

Пшениця-найбільша ціннсть народів. Товариство Сергiя Подолинського

На двадцятому році незалежності України, мусимо з почуттям глибокої прикрості визнати, що, в умовах так званої «розбудови держави» на засадах ринкової економіки, більшість,  раніше і нині всім звичних, в тому числі, офіційних «наукових» філософських, економічних, культурно-гуманітарних, політичних, юридичних, релігійних тощо, догматів, теорій і віровчень,   потерпіли повний крах.

Виявилось, що ліберально-олігархічна камарилья, завдяки повному потуранню патентованих «демократів» у ВР,   взяла на озброєння найпримітивніші, шахрайсько-злодійські понятія, проти яких будь-які гуманітарно-наукові, або християнсько-релігійні доктрини – безсилі та нікчемні.

А всесвітня космічна і природна багатопроявність,  багатополярність та багатоманітність глобалістами зведена до печерного дуалізму (від лат. dualis – двоїстий): зелена макулатура – ожебрачення націй..

Усім має бути відомо, що  доларовий верстат американської Федеральної Резервної Системи з 1913 року (див. Ентоні Саттон. «Власть Долара») безконтрольно перебуває в руках приватних осіб. Вони скільки захочуть стільки баксів і надрукують. Кому захочуть – тим і продадуть, або  роздадуть. Що захочуть – те й куплять (в тому числі, якщо дозволимо, і всеньку нашу землю) . Кого захочуть – того й підкуплять. А не підкуплять – наймуть рейдерів та кілерів і убють. Одначе всіх не перебють.

Наразі, про яку таку «політекономію» має бути мова? Гляньте на характерну телевізійну усмішку радника всіх українських президентів Олександра Пасхавера і розслабтесь. Він вам розповість про що завгодно, в тому числі про інтелектуальну неспроможність української еліти. Тільки забуде сказати, що справжня українська еліта від можливості впливу на прийняття державних рішень усунута… Тому українці і пограбовані до нитки. Та ще й на законних підставах

Щодо інтелектуальної неспроможності – то, звичайно ж, ліберальним докторам економічних  наук, професорам, членам-кореспондентам та дійсним членам, важко зрозуміти, що, в  умовах антиукраїнської ринкової економіки, замість так званої марксистської політ економічної формули – товар -  гроші – товар, застосовується неоліберальна формула – 10 центів (стільки коштує купюра $100), заздалегідь обідравши тебе до нитки, тобі ж і позичають.

Причому - на кабальних, лихварських умовах. А ти муситимеш віддавати добірного пшеничного зерна, або його еквіваленту,  на повних $100 та ще й з відсотками від $100, а не від 10 центів!  

Тяжко вчені ліберальні економісти цю формулу засекретили. Тому за економіку змушені братися українські інженери… Ось які міркування напоумили редакцію оприлюднити статтю інженера Михайла Говорухи. Доценти з кандидатами – звиняйте, коли що не так (редакція).     

Товариство Сергiя Подолинського

***

             У статті викладено ідеї нової економічної теорії як теоретичної бази ринково-прибуткового способу виробництва і розподілу вироблених товарів у рамках дотримання законів природи. Фізична економія є альтернативою політичній економії та ідеології лібералізму, які теоретично обгрунтовують «хижацький» капіталізм. Він породжує шалену гонку споживання, а значить, шахрайство з приватною власністю, кричуще майнове розшарування населення. Також коротко розглянуто питання земельної реформи.

 


 

Перед неупередженою людиною, мислячим рядовим громадянином будь-якої країни виникають прості житейські питання:

  • 1)    чому періодично «лихоманить» фінансові системи?;
  • 2)    чому існує шахрайство в усіх галузях суспільного життя?;
  • 3) який механізм чи алгоритм появи, природою непередбачених, мільйонних, тим паче, мільярдних статків чи доходів олігархів?;
  • 4) як змінити економічну систему, щоб такого не було, а розподіл вироблених товарів відбувався у рамках природної нерівності людей?;
  • 5) які повинні бути межі глобалізації і державної економічної самостійності кожної країни?;
  • 6) як треба організувати політичний і державний устрій країни, який би забезпечував сталий розвиток?;
  • 7) яка повинна бути взаємодія економіки, виконавчої та законодавчої влад, щоб не було «законного» пограбування трудового люду?;
  • 8) яке майбутнє економічної науки тощо.

 

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.

 

Почнемо з короткого огляду сучасної світової економіки. Якраз на наших очах «біснується» чергова світова економічна криза. Згадаймо гру з ціною на нафту у 2008 році: від 60 до 150, а потім знову до 45 доларів за бочку нафти (156 кг). Про якісь розрахунки собівартості видобування 1 тони нафти немає й мови. «Сатана там править бал» - з відомої опери.

  •          « Рикардо покорил Англию столь же полно, как святая инквизиция покорила Испанию. Не только его теория была принята Сити, государственными деятелями и академическим миром, но даже самый спор прекратился. Альтернативная точка зрения совершенно исчезла, и ее просто перестали обсуждать. Великая загадка эффективного спроса, за решение которой столь рьяно взялся было Мальтус, улетучилась из экономической литературы. Вы ни разу не найдете упоминания о ней во всех сочинениях Маршалла, Эджуорто и проф. Пигу – авторов, которым классическая теория обязана своим наиболее зрелым воплощением. Она могла жить лишь украдкой, в подполье, на задворках у Карла Маркса, Сильвио Гезелля или майора Дугласа.
  • «Полнота победы рикардианской теории – явление весьма любопытное  и даже загадочное. Связано это с тем, что теория Рикардо во многих отношениях весьма подошла той среде, к которой она была обращена. Она приводила к заключениям, совершенно неожиданным для неподготовленного человека, что, как я полагаю, только увеличивало ее интеллектуальный престиж. Рикардианское учение, переложенное на язык практики, вело к существенным и часто неприятным выводам, что придавало ему оттенок добродетели. …
  • Профессиональные экономисты после Мальтуса оставались явно равнодушными к несоответствию между их теоретическими выводами и наблюдаемыми фактами. Это противоречие не могло ускользнуть от рядового человека; не случайно он стал относиться к экономистам с меньшим уважением, чем к представителям тех научных дисциплин, у которых теоретические выводы согласуются с данными опыта.»

- так писав Джон Кейнс про стан економічної теорії у його часи. [1, с. 159]     

Я навмисно навів цю цитату, щоб показати сумніви чи здивування Д. Кейнса з приводу стійкості так званої класичної економічної теорії. Гадаю, що Д. Кейнс з його інформаційними можливостями знав про «загадковість» теорії Д. Рікардо, але з якихось своїх «загадкових» міркувань нам про це не говорить. На моє глибоке переконання, для правдивого висвітлення  економічної теорії  і практики без національної складової в економічній науці не обійтися.

Звернімость до біографії Д. Рікардо [ 2 ]. Він родом з португальсько-єврейської сім’ї, яка емігрувала в Англію з Голландії в 1772 р. У 14 років Давид почав працювати помічником свого батька – маклера Лондонської фондової біржі. До 30 років він заробив свої перші мільйони на біржевих спекуляціях. У 1799 р. почав цікавитися економікою, прочитавши книгу А. Сміта «Богатство народов», і потім повчати інших, як організовувати економіку. Але у своїй головній праці «Начала политической экономии и налогового обложения»[ 3 ]  Д. Рікардо не розкриває механізму (алгоритму) шахрайства на фондових біржах, тобто не рекомендує організувати роботу бірж так, щоб шахрайства там не було.

  • «Если бы можно было найти товар, для производства которого теперь и всегда требовалось бы то же самое количество труда, то этот товар имел бы неизменяющуюся стоимость и был бы в высшей степени полезен как стандартная мера, при помощи которой можно было бы измерить изменения стоимости других предметов. Но мы не знаем ни одного такого товара и поэтому не в состоянии установить стандартную меру стоимости. Однако ради установления правильной теории весьма полезно определить, каковы должны быть существенные свойства такой меры как для того, чтобы знать причины изменения в относительной стоимости товаров, так и для того, чтобы быть в состоянии определить степень возможного влияния этих свойств.» [ 3, c.1]

Тут Рикардо висловлює своє бажання мати «стандартну» міру вартості, але не більше цього. В подальших своїх працях він не відзначився пошуками такої міри вартості. З вершини нашого часу можна сказати, що і тоді, і зараз вирішення цієї проблеми стає на перешкоді інтересам мондіалістських ідей окремих націй. 

  • « Премьер – министр Британской империи Бенджамин Дизраэли   (еврей) в 1880 г. писал:: «Раса – это ключ к истории … Если история так часто представляется запутанной, то это потому, что она была написана людьми, не имеющими понятия об этом принципе во всем, что он в себе заключает.» [ 4, c. 314  ]

  Слід зауважити, що так звана класична економічна теорія минулого не поділяє всі вироблені товари на принципово різні по вмісту чи відсутності біологічної енергії типи – це їстівні і «неїстівні», крім французьких фізіократів 18-го століття. 

Алгоритми штучних криз у часи Д. Рікардо ще тільки починали розроблятися, а уже в часи  Д. Кейнса вони працювали на повну силу. В останні роки появляються книги, де так чи інакше описуються способи організації світових криз. [ 5 ]   

У великому підручнику (880 с., бібліографія – 141 назв)  «Сучасні економічні теорії» під редакцією академіка НАНУ А.А. Чухно [ 6 ] викладено основи всіляких так званих класичних економічних  теорій, які якось обгрунтовують і сучасну економічну «вакханалію». Але там немає жодної пропозиції про нову економічну теорію, що грунтується на законах природи. Душу охоплює жах, коли уявиш, що може десятки тисяч по Україні (а по світу це мабуть буде і мільйони) студентів учать, як шахраювати з приватною власністю (навіть не на свою користь; виключення не будем брати до уваги). Але ж можна направити творчу енергию тисяч молодих людей на розробку нової економічної теорії і на їй основі організовувати новий спосіб виробництва та розподілу  товарів, враховуючи закони природи.

  • Наука є там, де є вимірювання. Шахрайство буде не можливим, якщо запровадити матеріальну міру вартості. 

          Очевидно для «посвячених», що катіталістична система господарювання століттями організовувалась так, щоб створити планетарний уряд  під прикриттям мондіаліської ідеї. Для цього і створюються всілякі міжнародні організації на зразок: ООН, ВТО, МВФ, ЮНЕСКО, Європейський союз, Римский клуб, Тристороння комісія, Комітет 300 тощо. Про організацію Сполучених штатів Європи ще на початку 20-го ст. писав В.І. Ленін. А тепер вони уже є у вигяді Європейського союзу.

Тому особливої уваги у нашому випадку (економіка України) заслуговує теорія національної економіки Фрідріха Ліста, викладеної у книзі «Національна система політичної економії» [ 7 ].

  • «Задача политики – цивилизировать варварские нации, сделать малые – великими и слабые – сильными, прежде всего обеспечить их существование и устойчивость. Задача политической (нацианальной) экономии заключается в экономическом воспитании наций и в подготовке их к ступлению во всемирное общество будущего.» [  7, c. 152 ].

І ще:

  • «Если бы умственная жизнь настоящего столетия не была под самим сильным влиянием космополитизма, то несомненно, что паралельно развитию политической экономии развивалась бы прикладная часть этой науки – национальная экономия.» [ 7, с. 261] .
  • «Лист составил эпоху не только в научной, но и практической жизни Германии. Он положил в своем отечестве основание науки, называемой  национальной экономией (в противоположность политической экономии), - науки, под этим заглавием читаемой во всех университетах.» [ 7, с. 262 ]

Дискусії між поборниками протекціонізму та свободи торгівлі були й у 19-му столітті, продовжуються і зараз, хоч не так інтенсивно. Вільну торгівлю підтримують ті економісти та фінансові шахраї, які сповідують  мондіаліську ідею, що є запеклим ворогом держав-націй.

За словами Ф. Ліста, вільна торгівля можлива тільки між країнами приблизно однакового рівня розвитку помисловості та агропромислового комплексу. Інакше, відбуватиметься поглинання менш розвинених країн більш розвиненими.

К. Маркс і його оточення різко виступили проти національної складової у політичній економії Ф. Ліста. Тепер мені розуміло, чому національна ідея є супротивником мондіаліській ідеї. [ 8 ]

 Більш детально порівняльний аналіз між політичною та фізичною економіями  викладено у [ 9, с. 90 ].

        

ФІЗИЧНА ЕКОНОМІЯ.

 

Очевидно, що у будь-якій природознавчій науці (фізиці, хімії, геометрії, географії та інших) є метрологічна складова. Але чомусь в економічній науці вона майже відсутня (краще сказати, дуже спотворена). Чому таке відбувається?

Періодично в історії розвитку економічної науки виникали ідеї, як упорядкувати і виробництво, і розподіл товарів з точки зору природної справедливості, починаючи з французьких фізіократів Ф. Кене [10],  Ж. Тюрго  [11], пізніше українців: С. Подолинського [ 12 ], В.Вернадського [13 ], М. Руденка [ 14 ], американців: Ларуша Л.   [ 15 ], Саттона Е. [ 16 ], але вони придушувалися певними силами.

         У наш час наукове товариство ім. С. Подолинського продовжує розвивати далі ідеї фізичної економії.

         Нас оточують механічні, електричні, магнітні, гравітаційні, біологічні та інші системи. Кожна з названих систем має свій вид енергії, щоб виконувати певну роботу.

         Біологічні системи мають свою специфічну енергію – просто їжу. При перетравленні їжі відбувається велика кількість хімічних реакцій, які підтримують життя, як таке. Історично їжу «виробляє» природа, а людина чи тварина тільки допомагає їй у цьому процесі

         У процесі розвитку людини і суспільства в цілому виник ринково-прибутковий спосіб виробництва товарів як їстівних, так і «неїстівних». Вважаю, що у фізичній економії важливо мати такий поділ товарів. Адже кожний «неїстівний» товар обов’язково «замикається» на їстівний, тобто підлягає обміну. Іншими словами, кожний «неїстівний» товар повинен мати споживчу вартість, а кожний їстівний товар уже по природі має її.                  

Натуральний обмін товарів дуже складний і трудоємний. Тому і з’явилися гроші як засіб спрощення обміну. Як відомо, у процесі обміну товари проявляють себе як споживчі вартості і обмінюються тільки рівні вартості. А чим же міряти вартість, щоб такі обміни відбувалися справедливо?

         Досі вартість товарів міряють кількістю часу, затраченого працівниками для виробництва даного товару. Але це не матеріальний спосіб і дає можливість шахраювати з приватною власністю. У кінцевому рахунку вартість товару визначається кількістю біоенергії (їжі), витраченої працівниками у процесі його виготовлення. Отже, звідси ми можемо мати міру вартості, а значить, певну кількість їжі можна прийняти за одиницю міри вартості.

         Враховуючи калорійність кожного виду (типу) їжі, можна все звести до калорійності пшениці як найбільш розповсюдженої зернової культури в Україні. Іншими словами, за одиницю вартості приймається кількість їжі (в ккалоріях), яка витрачається на виробництво 1 кг пшениці. Для азіатських країн доцільно взяти за одиницю вартості 1 кг рису.

         Поскільки гроші є еквівалентом чогось матеріального, то логічно було б ввести еквівалентність – 1 гривня еквівалентна 1 кг пшениці. Таким способом ми жорстко «прив’язуємо» гроші як еквівалент до матеріального носія. Кількість грошей  буде визначатися валовою масою продовольства поточного року. Залишки продовольства минулих років  дорівнюватимуть залишкам грошей у державному банку.

 

         Що це дає на практиці?

1. З’являється жорсткий зв’язок між кількістю грошей і валовим об’ємом продовольства (у межах похибок, звичайно). Фактично гривня перетворюється у «золотовалютну» грошову одиницю. У даному випадку «золотом» є пшениця, як щорічно відтворюваний еквівалент гривні. Тому шахрайство тут стає проблематичним – майже неможливим.

2. Автоматично ліквідується інфляція: просто немає причин для її виникнення. Навпаки, виникає дефляція (про це нижче).

3. Не створюються умови появи мільйонерів. Розподіл товарів відбувається  у рамках природної нерівності людей.

4. В першу чергу працює внутрішній ринок доти, поки не будуть побудовані польові та лісові дороги, здійснені польоти на Місяць і т.п. Це – не фантазія: адже в Україні при «замкнутій» економічній системі може бути постійно надлишок біологічної енергії, яку і можна використовувати для здійснення таких  проектів.

5. Зрозуміло, що коли є надлишок  їжі, то безробіття бути не може, крім природних причин..

6. З’являються нормальні умови відтворення населення, тобто збільшується густота населення на 1 кв. км. А це, як відомо, є головним показником розвитку будь-якої нації. (Євпопа починала свій розвиток десь з 10-15 мільйонів чоловік.) 

7. Всі економічні (бухгалтерські) розрахунки будуть систематизовані і відображатимуть реальні процеси в економіці. 

 

Пані Маргріт Кеннеді  зачіпає питання зловживання лихварськими відсотками, але, на мій погляд, недостатньо [17].  Це ми тепер, з вершини нашого часу, усвідомлюємо, як можна паразитувати на «тілі» робочого люду через гроші, як еквіваленту матеріального, сіввідношення між якими не дуже чітко визначені.

Історично дійство з наданням грошей у кредит (позичку) під відсотки має не одну тисячу років. Частково це є нормальне явище, але паразити спотворили його до абсурду, перетворивши його у засіб пограбування робочого люду.

У моєму розумінні, поєднання умов природи та людської праці породило ринково-прибуткову систему виробництва. А штучний поділ  безперервного процесу виробництва на окремі формації тільки заплутує розуміння функціонування його і вигідний тільки паразитам.

У нас, в Україні, після 1991 р. з’явилась та ж сама біда в економіці, що й у Європі. Спекуляція на відсотках є шаленна. Уся фінансова система України перебуває у руках банкірів, для яких українська національна ідея є щось вороже.

Історично склалося так (не без допомоги паразитуючих націй), що сформувався єдиний так званий капіталістичний спосіб виробництва і розподілу вироблених товарів.

Державний капіталізм у колишньому СРСР та інших країнах Східної Європи скоріше був винятком, ніж правилом.

 Конче потрібна нова економічна теорія, а значить, і впровадження  нормального ринково-прибуткового способу виробництва, який, в принципі, не створював би умов появи мільйонерів та мільярдерів через пограбування (де явно, а де й підпільно) робочого люду.

Великих прикростей і непорозумінь у економічній науці викликають термінологічні означення основних (ключових) термінів: капіталу, грошей, приватної власності, кредиту, інвестиції, додаткової та доданої вартостей, прибутку, відсотків грошових,  ренти, еталону вартості тощо.

Природа породила життя, то вона ж гарантує його існування через приватну власність, яка забезпечує хоч би мінімумом біологічної енергії (їжі). Це стосується усіх живих істот як рослин, так і тварин[1]. Для людини теж потрібно мати певну приватну власність.

Отже, приватна власність є категорія природна, а не соціальна. Для шахраїв з приватною власністю бажано, щоб вона була побільше соціальною.

У капіталістичній системі прагнуть не давати чіткого визначення терміну грошей: це якийсь еквівалент якоїсь вартості і т.п..

Ось як визначають термін – що таке гроші - сучасні професори економіки, наприклад, професор економіки Гарвардського унівеситету Манків Грегорі Н.

«7-1. Що таке гроші? Для економіста гроші – це не все майно, а лише один з його видів: гроші - це сукупність активів, які можна використати для проведення ділових операцій. З деяким наближенням можна сказати, що гроші, якими володіють домогосподарства й фірми, становлять кількість грошей в національній економіці.» [18, c.184 ]. Розумійте, як хочете, чи як знаєте.  

Але якщо прийняти закон (норму), що гроші - це еквівалент біологічної енергії, тоді інша справа. Сезонне виробництво продовольства для наших широт дає можливість за 2-3 місяці визначити весь річний запас біоенергії і раціонально його споживати в рамках природної нерівності людей.

 Звідки  історично з’явилися  «номальні» відсотки? Давним давно на зорі початку землеробства люди запримітили, що відбувається примноження насіння через урожай: посіяв один мішок насіння, а зібрав 10-20 мішків  зерна. Після усіх заготівок та сплати податків залишається ще певна частина урожаю (скажемо умовно 10 %). Половиною цих відсотків потрібно поділитися з кредитором насіння, якщо перед сівбою було позичено насіння. Це буде і нормально, і справедливо. Але буде інша картина, коли кредит надається не натурою, а грішми, тобто еквівалентом. Ще потрібно  зробити одне зауваження.

Коли були гроші «трудові», тобто предсталялися «грошовими» металами, на видобування яких витрачалась біоенергія (їжа), то вони не втрачали  свою вартість у часі (умовно). (Вони з‘являються на ринку незалежно від інших товарів.)

Інша справа, коли з’явилися «паперові» гроші. Такі гроші уже не являються «трудовими».  Їх виготовлення, кількість, розповсюдження – це, як правило, прерогатива уряду. Отже, від «якості» уряду, його патріотизму залежить «здоров’я»  фінансової системи держави.

Очевидно (хто хоче бачити), що гроші є засобом обміну їстівних товарів на «неїстівні». Тому,  щоб визначити кількість грошей, необхідних для такого обміну (про швидкість обертання грошей буде сказано пізніше), необхідно ввести якусь міру (еталон) вартості .  

До нашого часу по всій планеті не введено одиниці міри вартості подібно кілограму, метру, секунді, електричним одиницям тощо. І таке впровадження гальмується певними світовими силами навмисно. Уявімо собі, щоб було  з лінійними вимірюваннями, якби метр був «гумовим».

Сучасне обрахування (обчислення) вартості товарів нагадує, що її міряють якраз «гумовою» одиницею. Відсутностіь матеріальної одиниці міри вартості явно полегшує шахрайство з приватною власністю, пророджує мільйонерів та мільярдерів в усіх країнах. Таке явище є  неприродним і ненормальним у процесі розподілу результатів праці серед  трудящих.

Взагалі у виробництві «нової» їжі задіяний цілий ланцюг виробництв. Умовно визначимо його так - від добування руди до їжі на столі. Сучасна назва цього ланцюга – це агропромисловий комплекс. У США в ньому зайнято  до 40% працездатного населення.

Поскільки рахувати витрати біологічної енергії дуже технічно складно, то опосередковано її можна рахувати через затрати робочого часу. Хронометраж робочого часу якраз цим і займається.

Доречно нагадати, що  «біологічні» калорії відрізняються від «технічних» калорій тільки масштабами «горіння» (хімічної реакції кисню з вуглецем чи іншими хімічними елементами).

Логічно зробити висновок, що відсотки на кредитовані гроші, які представляють залишки їжі минулих років, будуть нараховуватись тільки (для прикладу) 3 роки, починаючи з наступного року після року отримання грошей .

У кінці кожного фінансового року державний банк своєю заявою звертається до громадян України з проханням здати у банк невикористані гроші. Всі технічні процедури ще потрібно розробляти. Наприклад, «річні» гроші не потрібно кожний рік друкувати нові (це буде дуже накладно), а можна робити голографічне маркування минулорічних.

При таких умовах гроші відповідатимуть своєму історичному терміну[2].

Певні відсотки будуть нараховуватися протягом 3 років. Їх розміри розраховуються за підсумком урожаю у кінці минулого року. Таким способом (підходом) можна забезпечити тип зростання, на який указує п. М. Кеннеді [17, рис.1, крива 2]. Іншими словами, паразитизм на відсотках припиняється.

 

Про це говорить пані М. Кеннеді у першій помилці щодо функцій грошей. Але вона зовсім відкидає відсотки, що все-таки не відповідає дійсності, тобто суперечить природі. У природі працює «насінневий» мультиплікатор (множник) мимо нашої волі чи бажання і це потрібно враховувати.

Іcторично введення «вічних» відсотків та складних відсотків робили паразитуючі нації.

Практично виходило так, що матеоріального носія грошей уже давно немає (використано, зіпсувався тощо), а відсотки нараховуються  на «нову» їжу. Це і призводить до «росту» грошей по експоненті (геометричній прогресії). Пані М. Кеннеді наводить, як приклад, «астрономічні» математичні розрахунки такого росту [17, с.12]

Звичайно, це є абсурд з точки зору здорового глузду, але ж він і зараз працює. У збереженні такого фінансового стану зацікавлена правляча верхівка світового капіталу і вона буде все робити, щоб нічого не мінялося.    

Завдання полягає в тому, як таке ненормальне явище у сфері фінансів привести до природної норми? Звичайно, революції тут ні дочого. Людство уже має гіркий досвід від них.  Вони приносять користь тільки паразитуючим націям.

 

Маю доповнення до другої помилки, яка притаманна європейцям на переконання п. М. Кеннеді.

При сучасному типі виробництва «недобросовісний» позичальник включає у кінцеву ціну свого товару відсоткову частину більшу, ніж це було б зумовлено розміром (величиною) додаткової вартості, «виробленої» природою. Поскільки це природне явище економісти - шахраї (допускаю, що окремі економісти цього не усвідомлюють) замовчують, то усі покупці товару, який виготовляється по кредиту з відсотками, теж платять зайве, покриваючи частину відсотків. Тому з боку національного уряду потрібен суворий контроль за верхньою межею відсотків.

Якщо ж цього не робити, то на практиці має місце неявний перерозподіл грошей на користь кредитора, а, значить, у останнього появляються «нетрудові» гроші.

 

Про 3-ю помилку: сучасна грошова система працює для всіх однаково [17, с.13]. Дійсно, на побутовому рівні це так і сприймається. Але капіталістична грошова система організована так, що «великі» гроші становляться ще більшими за рахунок скорочення «малих»  грошей. Відповідно до них перерозподіляються і реальні матеріальні блага.

  • «... за іронією долі відбувається відтік грошей від тих, хто їх  має менше, ніж  йому потрібно, до тих, у кого грошей більше, ніж їм потрібно.
  • Це інша, значно хитромудріша й ефективніша форма експлуатації, ніж та, котру намагався усунути Маркс. Він, безумовно, мав рацію, вказуючи на наявність у сфері виробництва джерела «додаткової вартості». Розподіл «додаткової вартості», однак, відбувається найчастіше у сфері циркуляції грошей.» [17, с.15]

Іронія тут ні до чого, а пропагувався чіткий і ефективний спосіб шахрайства з приватною власністю.

К.Маркс і його група єврейських вчених-економістів джерелом додаткової вартості об’явили недоплату заробітної плати робітникам. Іншими словами можна сказати, що додаткова вартість - це результат шахрайства з приватною власністю.[ 19 ].

Далі. Звичайно, шахрайство з зарплатою в ті часи (і в наші теж) мало місце, але не воно є визначальним у отриманні додаткової вартості. Адже в дійсності усі капіталісти мають в середньому одну і ту  ж норму прибутку або одну і ту ж рентабельність. Тут принцип «хто на що гаразд» не проходить. У галузях виробництва “неїстівних” товарів при калькуляції їх цін додається вартість “живої” робочої сили. Цю вартість ми і будемо називати доданою. А вартість, яка росте на полях після вирахування витрат їжі милулих років на виробництво нової їжі, будем називати додатковою.

 

Про 4-ту помилку. Так, яку країну не візьми, то скрізь  є інфляція. Для фінансових шахраїв інфляція є ще одним джерелом доходу через неявний податок на усі гроші країни. Непатріотичний уряд, маючи у руках друкарський станок грошей, користується ним для покриття сумнівних витрат.

 

Про інфляцію.

Поскільки сучасний принцип формування держбюджету [ 20 ]  не базується на прогнозі урожаю зернових, то держбюджет, як правило, формується з дефіцитом (перевищення витрат над доходами). Тому додаткове друкування грошей для покриття дефіциту і буде одним із джерел інфляції. Тут не прослідковується жорсткого зв’язку між кількістю грошей і валовим об’ємом їжі, виробленої у поточному році.

У нормальному виробництві (без шахрайства) систематично підвищується продуктивність праці. а значить, ціни повинні систематично знижуватися. Це означає, що затрати біологічної єнергії на виробництво 1 кг пшениці як одиниці вимірювання вартості зменшуються, а значить, порушується еквівалентність між гривнею та 1 кг пшениці у бік подорожчення гривні. Таким чином для інфляції просто немає місця, а уряд повинен періодично корегувати дефляцію грошової одиниці, щоб не порушувалась  еквівалентність.

Якщо жорстко зв’язувати кількість грошей з валовою масою їжі, виробленої за рік (за сезон), то виникає питання про початок фінансового року.

Очевидно, що фінансовий рік потрібно починати і, відповідно, закінчувати перед збиранням нового урожаю зернових. Для нашої кліматичної зони мабуть буде найкраще його починати з 1 липня. До цього терміну споживається їжа минулих років (допустимо, за останні 3 роки).  

Як бути з залишками грошей минулого фінансового року, які знаходяться на руках громадян, підриємств та усіх інших організацій? Вони повинні бути здані у державний банк. З 1 липня на ці гроші почнуть нараховувати відсотки протягом 3 років[3].

Крім того, за ці три роки громадяни повинні використати свої гроші безготівково.  Інакше, вони будуть ліквідовані держбанком.

Розміри відсотків визначаються половиною (чи й менше)  додаткової вартості того року, у якому були отримані ці гроші. Банк може видавати кредити під ці  ж відсотки з суми залишків грошей за 3 роки. Якщо  кредит довгостроковий (хай 10-15 років), то він може надаватися частинами щороку.

Зрозуміло, що в такому випадку кредит і буде представляти збережені запаси їжі минулих років у грошовому еквіваленті цієї ж їжі. Мається на увазі внутрішній кредит. Надання зовнішнього кредиту -  це не що інше, як позичити залишки продовольства «сусіду» з надією, що він поверне «оновлену» їжу ще й з добавкою (відсотками). Це пояснення наведено для розуміння схеми обміну товарів через кредит. Звичайно, він може бути повернутий «неїстівними» товарами, або національними грошима на основі певного курсу обміну. Якщо говорити про зовнішній кредит для себе, то це буде запозичення продовольства або, відповідно, «неїстівних» товарів. у інших націй (країн).

 Інвестиція - це коли чужий господар приїхав до нас на заробітки зі своєю їжею чи технікою. Зрозуміло,  що такі обставини, коли потрібно брати зовнішні запозичення повинні бути винятками. Вони можуть бути обумовленіі тільки якимись стихійними подіями (наприклад, засуха, землетрус, повінь тощо).

Заклики наших урядовців щодо збільшення іноземних інвестиціх для України є шкідливими. Це означає і на ближнє майбутнє розорення воробництва свого продовольства, а отже, подальшу деградацію української нації.

 

Про дефляію.

Вище говорилось про дефляцію, яка закономірно виникає при нормальному підвищенню продуктивності праці. Таке явище приводить до зниження цін на всі товари,  тобто на одні і ті ж гроші можна купити більше товарів. Але при цьому буде порушуватися еквівалентність між гривнею і 1 кг пшениці: з року в рік відбуватиметься подорожчення гривні або, відповідно,  здешевлення 1 кг пшениці, якщо не вживати ніяких організаційних заходів.

Щоб цього порушення не відбувалось, уряд вводить щорічні «нові» гроші шляхом хай голографічного маркування «старих» грошей. Якщо  так робити з еквівалентністю, то вона буде непорушною у кожному новому фінансовому році.

Так фінансова система забезпечить «надзвичайну» стабільність цін та грошей. Реально вартість товарів зменшується і, відповідно, через еквівалентність, зменшується і «вартість» грошей. Нагадаю, що згідно з прийнятими нами умовами - грошей минулих років у поточному фінансовому році немає. Залишки грошей минулих 3 років знаходяться у держбанку.

Як бути у такому випадку з накопичувальними фондами? Наприклад, з формуванням  пенсійного фонду.

Очевидно, що нарахування відсотків протягом 3 років і так з кожним внеском, починаючи з поточного фінансового року, буде нормальним явищем.

Таким чином протягом багатьох років, аж до виходу на пенсію, на рахунку майбутнього пенціонера буде накопичена певна сума грошей (у цифрах, звичайно). Готівки під ці цифри на всю суму немає і не повинно бути. Адже маса їжі, еквівалентна цим грошам, уже давно використана. Але, роблячи регулярні внески, майбутній пенсіонер віддає частину продовольства суспільству «сьогодні», щоб потім «завтра» (на пенсії) отримувати його назад певними порціями. Якщо після смерті пенсіонера залишеться частина пенсійного фонду, то вона переходить до спадкоємців і вони можуть вибирати залишок фонду такими ж частками.

 Заборона з боку уряду забирати разово усю суму фонду або переводити її на «вільний» персональний рахунок можна пояснити тим, щоб не було зайвого збурення у фінансовій системі, коли будуть «раптово» вилучатися з обігу значні суми  готівкою. Іншими словами, пенсійний фонд поступово збішувався, то поступово повинен і зменшуватися.

При такій фінансовій системі суттєво змінюється функція накопичення (заощадження) грошей. Сума заощаджень може поповнюватися певними частками зароблених грошей тільки у поточному фінансовому році. А відсотки будуть нараховуватися тільки за три минулих роки. Таким чином, сума заощаджень буде представлена тільки цифрами, а їх матеріальний еквівалент буде «розпорошений» у часі (у роках). Зрозуміло, що заощадження можна брати теж частками. Автоматично з цього виникає ідея кредиту (припустимо), для придбання (купівлі) великого (за ціною) товару. Виробництво «кредитних» товарів забезпечується грошима  минулих 3 років. Відсотків за кредит у поточному фінансовому році не повинно бути, крім певних комісійних для обслуговування кредиту.

Гроші і прогноз на урожайність зернових (пшениці). Звичайно, маючи таку жорстку зв’язку «1 гривня - 1 кг пшениці), потрібно мати потужну і ефективну державну службу прогнозу урожаю пшениці (зернових) [ 21 ]. Від валового збору зернових залежить кількість грошей, які будуть в обороті у поточному фінансовому році. Наприклад, якщо буде валовий збір зернових (у перерахунку  на пшенищю) 50 млн. тон, то уряд ( у особі Національного  банку) надрукує 50 мільярдів гривень для виконання ними функції обміну.

Очевидно, що в неурожайні роки ця сума грошей буде менша. Таким чином у промисловості (та і в цілому по всьому господарстві) буде вимушений спад на відсотки недобору. Якщо з резервного фонду продовольства вдасться компенсувати недобір, то все буде у щорічній нормі. Інакше, уряд буде змушений звернутися до нації з роз’яснення про вимушену знижку заробітної плати на певні відсотки. При цьому ціни залишаються незміннми: стало менше товарів,  то повинно бути менше і грошей.

Неважко зробити висновок, що коливання виробництва  залежить від урожайності зернових. На тему періодичних спадів та кризових явищ написано гори літератури з поясненням цих явищ, починаючи з реальних причин і кінчаючи містикою.

 

Формування бюджету.

Що таке бюджет країни у популярному визначенні:

1) у нормальному (матеріальному, товарному) виді - це певна частина біоенергії (їжі), яку віддають громадяни (у вигляді податку, звичайно), котрі працюють у ланцюгу  виробництва продовольства для утримання тих громадян та їх сімей, котрі працюють у сфері нематеріального (нетоварного (у побутовому розумінні)) виробництва, чи їхня праця тільки опосередковано впливає на виробництво їжі. Сюди відносяться: державний апарат управління країною, освіта, охорона здоров’я,  оборона (військо), правоохоронні органи тощо;

2) відповідно вся маса натурального податку виражається у грошах, як загального еквіваленту вартості.  

 

Про земельну реформу.

Дещо з історії земельних реформ. Безпосередньо у полі чи фермі працює селянин. Але щоб він продуктивно працював, необхідно мати промислове виробництво знарядь праці. Іншими словами,  на селянина працює ще декілька робітників. Разом вони складають ланцюг виробництва продовольства, який починається (умовно) з добування руди і закінчується їжею на столі. Це нагадує дещо подібну організацію функціонування війська, де, за розрахунками військових, на одного воїна працює 5-6 цивільних, забезпечуючи його усім необхідним [ 23  ].

Очевидно, що потенціальною енергетичною базою кожної країни є її валовий об’єм  біоенергії (їжі). Тому, з наукової точки зору, вся матеріальна та духовна діяльність людей повинна бути спрямована прямо чи опосеред-ковано на підвищення продуктивності праці у ланцюгу виробництва продовольства.

Але практично в системі розподілу товарів у кожній країні діють нації-паразити чи групи-паразити, котрі спотворюють справедливий розподіл у рамках природної нерівності людей. Навіть у колишніх так званих соціалістичних країнах оскільки не працювала (вона була просто відсутня) система об’єктивного відбору кадрів, то цей принцип порушувався. А наявність державного капіталізму тільки ускладнював справу (зброї було по «горло», а  їжі, побутових товарів, житла - обмаль) .

А суб’єктивний відбір кадрів у рамках компартійної системи формував уряд з некомпетентних, амбітних, розбещених діячів. Вони легко приймали поради радників, котрі були або масонами, або агентами впливу міжнародних латентних (таємних) структур.

Поскільки  керівництво колишнього СРСР постійно просувало усіма правдами і неправдами московську месіанську ідею, що суперечило єврейській месіанській ідеї, то йому весь історичний час нав’язували чи провокували гонку озброєнь.[4] Це явище характерне і для Російської імперії, яка століттями проводила імперіалістичну ідею.

Після перевороту у 1917 році у Росії владу захопила єврейська нація і свою імперіалістичну ідею проводила у рамках Комінтерну, використовуючи величезний економічний і людський потенціал Росії.  Але уже, починуючи з кінця 20-х років і до початку 40-х 20-го ст., їх потіснили сталінці знову під «прапором» московського імперіалізму.

Шалена гонка озброєнь, яку проводили сталінці у 30-х роках, жертвуючи десятками мільйонів своїх громадян з метоою захоплення Європи, призвела до величезної воєнної катастрофи.

Інший європейський «розбійкик» в особі прем’єр-міністра (фюрера) Дойчландії А. Гітлера (А. Шікельгрубера) зірвав ці плани сталінців. Дойчі були посталені у безвихідь: не нападай на СРСР - загинеш і нападай - теж загинеш. Очевидно, що тут спрацював тевтонський гонор - помирати так з музикою. При цьому загинули ще мільйони людей Європи.[  22, 23 ]

Скінчилась Друга світова війна. Здавалося б, що  московські імперіалісти отримали добрий урок (у розумінні навчання), але не пройшло і 10 років, як вони знову потрапили у «капкан» нової гонки озброєнь, що призвело до чергового провалу у 90-х роках 20-го ст.- СРСР був «розформований» на національні республіки. Чому? Які були використані методи, способи?          

 Тут доречно нагадати один дуже цікавий документ - це тези доповіді директора ЦРУ США Алена Даллеса, виголошеної на закритому засіданні РМВ (Рада міжнар. відносин)  у 1949 році та завдань розвідцентрам, які готують агентуру для засилання у СРСР.[ 24 ]

Люди, котрі цікавляться політикою і читали «Протоколи сіонських мудреців», могли переконатися, що доктрина А. Даллеса є не що іншим, як переказ (стисла компіляція) цих Протоколів, які були оприлюднені у Російській імперії ще 1905 р. [ 25 ]

Іншими словами, змагання за управління планетою Земля між московським імперіалізмом та єврейським продовжується.

Щоправда, при цьому використовуються різні методи: московський імперіалізм користується в основному силою, а єврейський - розумом, створивши нову ефективну фінансову та інформаційну зброю. Результати очевидні.

Не зайво нагадати, що Китай поки-що тільки спостерігає за цим змаганням і «тихенько» заселяє планету своїми людьми. Сталінці теж у 30-х роках 20-го ст. спостерігали. і, по можливості, заохочували гітлеровців вести розбій у  Європі та Африці, щоб у певний час (за розрахунками В. Суворова - це повинно було статися 6 липня 1941 р.) з’явитися у Європі визволителями. Та не так сталось, як гадалось.

На перший погляд складається враження у простого читача, що я викладаю (висвітлюю) питання, далекі від земельної реформи. Але якщо «копнути» глибше, то вони мають пряме відношення до земельної реформи.

  • Як відомо, для проведення всіляких переворотів та революцій потрібне продовольство (у загальному розумінні -  кошти). А де їх брати? У кінцевому підсумку потрібно грабувати селянина, як безпосереднього виробника продовольства.

Після перевороту 1917 р. новий єврейський уряд Росії почав частково виконувати свої обіцянки, частково розподіливши поміщицькі та церковні землі. Але тепер перед ним постала ділема: 1) пограбувати  Російську імперію і тікати, чи; 2) використовуючи економічний потенціал, людську масу, природні ресурси колишньої Російської імперії (терер уже СРСР), під-готувати військову силу для захоплення Європи та Латинської Америки. Такі плани розроблялися у рамках так зв. Комуністичного Інтернаціоналу [ 25 ].

У результаті міжгрупової (міжнаціональної) гризні перемогу здобула жорстока (можна сказати, сатанинська) група на чолі з Сталіним І.В.  І з кінця 20-х років 20-го ст. у СРСР почалася шалена гонка озброєнь для тих часів. А де ж брати продовольство? Війна  - це дуже зажерлива «тварина». Тому геть гасло: «Земля - селянам!». «Проведемо суцільну колективізацію, селян і робітників поставимо у рабське становище, частину з них переселимо у концентраційні табори. А  всією їжею будемо розпоряжатися на свій розсуд.» Приблизно така була розроблена  економічна програма забезпечення гонки озброєння.

Але тут на заваді такого плану стали українські селяни, адже вони  були основними виробниками і власниками продовольства в СРСР. Потрібно зламати такий опір, хоч і пасивний.

 Правлячою верхівкою було вибрано самий жорстокий, сатанинський  спосіб зламати опір українських    селян, а за одно і покарати українську націю - це штучний голодомор 1932-1933 рр. [ 26  ].

Було знищено від 7 до 10 мільйонів (за різними оцінками)    селян усіх вікових груп (дітей, жінок, чоловіків). Виникає питання: «Навіщо ж було знищувати таку величезну масу людей, адже  це робилося в супереч узятому курсу на гонку озбро’єнь?» Але ж ні! Пояснення потрібно шукати, на мій погляд, у міжнаціональних відносинах. Але про це іншим разом.

  • Таким чином зламавши опір українських селян, єврейські і московські імперіалісти отримали у повне своє розпорядження продовольчу базу України. І гонка озброєнь почалася... Десятки мільйонів людей працювало ( хто в таборах, а хто на «волі») за просте животіння, створюючи тим самим матеріальну базу майбутньої війни. [ 23]

Усі ці міркування я виклав з метою показати, що уся історія «крутиться» навколо володінням землею. Земля як засіб виробництва продовольства не може бути у приватній власності, тобто не може бути товаром. Її можна надавати у довічну, спадкову оренду і тільки. Інакше, нація може позбутися своєї території, а значить, і свого майбутнього..

Кожне окреме суспільство (країна) має у своєму розпорядженні певну щорічну масу продовольства. А справедливий розподіл його серед усіх своїх громадян своєї країни повинен би забезпечувати нормальний поступальний розвиток суспільства. Але у реальному житті відбувається протилежне.

 

Висновок.

 

Тільки фізична економія може забезпечи сталий розвиток і нормальне життя суспільства.   

Зрозуміло, щоб запровадити фізичну економію у життя, потрібні відповідні виконавці з державним мисленням. Натепер українська національна еліта у владі відсутня.

А це означає, що потрібно запроваджувати нові принципи формування уряду України по принципу «рівних можливостей» по відношенню до влади для кожної нації у рамках своїх національних квот. 

Систему квот можуть забезпечити тільки національні партії, наприклад, Українська,  Російська,  Єврейська, Болгарська тощо.

Отже, відновлення державної реєстрації національності громадян України конче необхідне.

Намає  сумніву, що ці пропозиції та ідеї повинні бути чітко описані в новій Конституції України, яку зможуть прийняти Конституційні Збори, обрані по 3-х ступеневій виборчій системі (системі виборщиків).

 

Міжнародний Центр інформаційних технологій та систем,

інженер Михайло Говоруха   (м. Київ)

 

 

Використані літературні джерела

1.       Антология экономической классики: Т. Мальтус, Д. Кейнс, Ю. Ларин.   М.: «Єконов – «Ключ», 1993.- 485 с.

2.       http://ru.wikipedia.org/wiki/Рикардо,_Давид

3    Рикардо Давид. Сочинения. Перев. с англ. Начало политической экономии и      налогового обложения. Изд. 2-е. М.: Госполитиздат, 1955. – 300 с.

4       Жеребцов А. Тайны алхимиков и секретных обществ.М.: Изд. «Вече», 1999.- 320 с.

5       Стариков Н.В. Кризис: как это делается? СПб: Питер, 2010.- 304 с.

6       Чухно А.А., Юхименко П.І., Леоненко П.М. Сучасні економічні теорії. Підручник. Київ: «Знання», 2007.- 880 с.  

7       Фридрих Лист. Национальная система политической экономии.

Граф С.Ю. Витте. По поводу национализма, национальной экономии и Ф. Листа.

Д.И. Менделеев. Толковый тариф./ Сборник. М.: Изд. «Европа», 2005. – 382 с.

8       Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм, К. Маркс проти Ф. Ліста. Перекл. З англ. Г. Кас’янова. К.: Основи, 1998. – 480 с.

9       Говоруха М.І. Порівняльний аналіз політичної і фізизної економій./Доповіді Науково-практичної конференції «Світова фінансово-економічна криза та шляхи її подолання в Україні», Київ, «МП Леся», 2009.- 190 с.

10  Кенэ Ф. Избранные экономические произведения.  М., Соцэкгиз, 1960. – 551 с.

11  Тюрго Ж. Избранные экономические произведения. /  Прев. с франц. Бак И.С. /   М., Соцэкгиз, 1961. – 198 с.

12  Подолинський С. А. Вибрані твори. Упорядник М. Крашко. Луцьк, ТОВ ВКФ «Агроспецсервіс», 2004.- 230 c

13  Вернадский  В.И. Живое вещество. М., «Наука», 1978.- 358

14  Руденко М.Д. Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії. Вид. 2-ге, доповнене. Тернопіль, «Джура», 2005.-412 с. 

15  Ларуш Линдон мл. Вы на самом деле хотите знать все об экономике? Шиллеров. Ин-т – Укр. Университет в Москве, 1992. – 277 с.

16  Саттон Энтони. Власть доллара. М., «ФЭРИ –В», 2002. / Інтернет/.

17  Кеннеді М., Гроші без відсотків й інфляції. Як створити засіб обміну корисний кржному ? К., МАУП, 2006.-79 с.

18  Манків Грегорі Н. Макроекономіка. Підручник для України. Переклад з анг. С. Панчишина.  Київ, «Основи», 2000. – 590 с.

19  Маркс К. Капитал. В 4-х томах.      М., Издат. полит. Литератури, 1978

20  Бюджетний  кодекс України від 14.01.2009. / Інтернет/.

21  Грицюк П.М. Методи прпогнозування врожайності зернових культур. /Сборник трудов IV Международной школы-симпозиума «Анализ, моделирование, управление, развитие экономических систем» (АМУР - 2010). Симферополь: ТНУ им. В.И. Вернадского,  2010.- 414 с.

22  Суворов В.А. Ледокол. Кто начал Вторую мировую войну?

 М., ООО «Издат. АСТ», 2000.- 432 с.

23  Суворов В.А. День «М». Когда началась Вторая мировая война?                  

 М., ООО «Издат. АСТ», 2000.- 432 с.

24  Газета «Киевский вестник» № 57 от 7.06.07.

25  Протолы сионских мудрецов. В кн. Ходос Э. Еврейский синдром – 3.

К., «Интертехология», 2002.- 333 с.

26  Сенченко Н. Сатанизм 20-го века, Київ, МАУП, 2006       


 

Примітки:


[1] Кожний прайд (сім’я) левів «пасе» своє стадо антилоп чи зебр. Пасовисько для одного слона повинно бути в межах близько 365 га. Іншими словами, природа сама еволюційно “надала (виділила )” приватну власність кожній рослині і тварині. Людина є теж  дитя природи і нічого тут мудрувати. Порушення законів природи тільки призводить до жахливих наслідків

[2] Цей термін залежить від технології зберігання їжі.

[3] Для зберігання їжі урожаю минулих років потрібні певні затрати. Доцільно ці затрати компенсувати за рахунок цих же запасів. Отже, натуральна маса зменшується, а, значить, повинна зменшуватися і відповідна сума грошей.        

[4]  Нав’язування гонки озбро’єнь є одним із способів економічного розорення противника. Адже для кожної країни (нації) наявна біологічна енергія (їжа) є величиною обмеженою. Якщо ви будете використовувати більшу частку їжі, ніж можливо, на виробництво непродуктивних товарів (непродуктивними товарами назвемо ті товари, використання яких не збільшує виробництво їжі. Зброя і є таким товаром.).

 

 


 

Завантажити документ (doc): Говоруха М.І. Основні принципи фізичної економії (До питання нових економічних теорій)

 

 

До теми

 

Що додається до сирого матеріалу, коли ремісник завершує працю?

І С.Подолинський (сто тридцять років тому) відповідає сучасною мовою - те "щось" є Енергія! З контексту видно, що йдеться про сонячну енергію.

 

На сорок першому році життя Подолинського нерозуміння і цілковита байдужість людей, котрих прийнято називати вченими довели його до лікарні, звідки його винесли в труні. Така ж доля спіткала і Юліуса Роберта Майєра (теж як і Подолинський лікар за фахом) за його працю "Рух сонячної енергії в організмі людини". Пізніше ця праця Майєра стала початком науки ТЕРМОДИНАМІКИ.
 
Та невже й сьогодні так важко зрозуміти, що в в цій короткій фразі С.Подолинського (праця ремісника - додаток енергії до енергії сировини а не просто товар+товар як у Адама Сміта) маємо НАУКОВИЙ ПОГЛЯД, наукову теорію, котру український геній не встиг розвинути?...
 
І сьогодні в інституті кібернетики НАНУ є група "остепенівшихся" які теж заперечують науковість поглядів Сергія Подолинського... чи можливо якась сила дуже зацікавлена аби все обчислювалось в паперових $?
 
І економічні думки і надалі залишалися без одиниці вимірювання бо в такий спосіб в економіці панує "вольове рішення" - "что хочу, то и ворочу".
 
Коротке пояснення, чого саме бракувало А.Смітові і що так ясно побачив С.Подолинський: вбачати в праці субстанцію вартості - це однаково, що в трансформаторній будці шукати джерело електроенергії.
 
Люди й справді є біологічні трансформатори сонячної енергії. Закон збереження й перетворення енергії однозначно диктує: скільки прийнято енергії на вході, стільки ж її отримано на виході. Людина як біотрансформатор віддає одержану від Сонця енергію - в праці чи навіть у розвагах - але віддає.
 
...Саме це і дає можливість створити ЕНЕРГЕТИЧНУ МОДЕЛЬ нашої цивілізації в тому вигляді, в якому вона існує в живій реальності. Земні споруди (будинки, залізниці, дороги) так дорого коштують тому, що на них витрачено дуже багато сонячної енергії в праці. Це учеревлена праця, котра вже не володіє сонячною енергією, від неї залишився тільки форма, якою під її орудою набули земні матеріали (енергія-спогад). Учеревлена праця - це наслідок дії енергії як сучасного, так і давноминулого фотосинтезу - тобто хліба і нафти майже рівною мірою. Отже, коли ми купуємо будинок, ми фактично платимо за енергію-спогад.
 
..... А банки тим часом продовжують обраховувати вартість усіх названих багатств у сотнях мільярдів доларів.
З таким же успіхом можна обраховувати вартість ПОВІТРЯНИХ ЗАМКІВ у якій завгодно кількості і в невідомо яких одиницях вимірювання.
 
Під учеревленою працею (або відносною (опосередкованою прим М.Х.) вартістю, відносним капіталом) непорушним фундаментом ОБОВ'ЯЗКОВО має стояти вартість щорічного врожаю та елеваторних запасів з попередніх років (бо з'їдений хліб не є капіталом, як і спалений бензин). Якщо вчинилося стихійне лихо (посуха, повінь) і людям нічого їсти, всі дорогоцінності втрачають вартість і обмінюються на ШМАТОК ХЛІБА.
 
А якщо таке лихо буде планетарним (наукові дослідження - палеоклімат - "невтішні наукові дослідження" опубліковані на цьому сайті) і припиниться фотосинтез, - що станеться з золотом, діамантами, розкішними віллами й навіть МІЛЬЯРДАМИ доларів, котрими пишаються сьогодні окремі особи? - Все перетвориться на НЕПОТРІБ, окрім хліба.

Висновок: абсолютним капіталом належить вважати ЗАПАСИ ПРОДОВОЛЬСТВА, котрих не встигла поглинути ентропія.
 
За книгою: Миколи Руденко "Енергія прогресу"
 

 


 

Сайт "Товариство Сергiя Подолинського":

 

 

 

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud341.jpg
Свята наша земля
pryr122.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.