24 | 05 | 2017

Культ світового яйця» в пам’ятках доби бронзи на о. Хортиця

Загальновизнаним є факт, що з міфологією давніх суспільств пов'язані матеріали практично усіх археологічних пам'яток від пізнього палеоліту до І тис. до н.е., які є своєрідними ілюстраціями давніх міфів [1.- с.21]. Особлива роль в цьому належить різноманітним культовим комплексам.

Однак через умовність зображень, погану збереженість, а інколи і через недосконалу методику дослідження, ці пам'ятки часто стають джерелами сумнівної наукової вартості [2.- с. 121], а їх інтерпретація різними дослідниками інколи абсолютно протилежна. В зв'язку з цим, виявлення подібного роду пам'яток в непотурбованому стані та дослідження їх вручну без застосування важкої гусеничної техніки дозволяє отримати якісне джерело для реконструкції давніх міфологічних обрядів та візуальний взірець архітектурного відображення того чи іншого міфу. В даній публікації ми пропонуємо розглянути комплекс культових споруд II тис. до н.е., виявлених на о. Хортиця, які на нашу думку є відображенням одного з архаїчних індоарійських міфів.
В нижньому Подніпров'ї, в добу бронзи, виділяється декілька ділянок, які справедливо вважати економічними та культовими центрами. Безумовно, що територія найбільшого з Дніпровських островів - Хортиці, входить до цієї групи. Численні підтвердження цього - поселення, оборонні споруди, поховальні та культові пам'ятки, загальне число яких перевищує декілька десятків. Значна кількість сакральних об'єктів виявлених та досліджених на Хортиці належить до типів безкурганних пам'яток, які характерні в основному для Надпоріжжя [3]. В силу діяльності людини в XX ст., територія порожистої частини Дніпра затоплена. Переважна більшість подібних споруд, які зафіксовані в 20-х та 40-х роках не доступні для подальшого вивчення. Тому зазначені пам'ятки Хортиці стають неоціненим джерелом для реконструкції релігійних та соціальних процесів, які розвивалися тривалий час в середовищі населення цього регіону III-ІІ тис. до н.е.
Як свідчать дані розвідок та стаціонарних досліджень, переважна більшість культових кам'яних конструкцій зафіксована в північній частині острову, в безпосередній близькості до таких еталонних пам'яток, як Середній Стіг, Дурна Скеля, урочище Сагайдачного, острів Байда та ін. Один з найбільших серед виявлених та досліджених на сьогодні сакральних об'єктів Хортиці - святилище «Брагарня» (рис. 1, А), вже став предметом ґрунтовної публікації [ 4 ].








Рис. 1. Ситуаційний план. 1,2 - Закладка №1. План, розріз та матеріал; 3,4 - матеріали Закладки №2











































Комплекс культових кам'яних споруд, що є предметом даного дослідження, розташований на південному схилі балки Велика Молодняга, було виявлено автором та О.Г.Штепою в 1992 році (рис. 1, С). Слід відмітити, що на прилеглій території за останні десятиріччя вивчено декілька десятків об'єктів доби бронзи. В першу чергу, слід назвати розташоване поруч багатошарове поселення «Молодняга» (рис. 1, В), яке досліджувалось експедицією під керівництвом Н.Л. Козачок в кінці 80-поч.90-х років. Відомі в безпосередній близькості також поховальні пам'ятки (рис.1, D) [5]. Виявлений комплекс розташований на високому мису поблизу русла Нового Дніпра, напроти урочища Сагайдачного. До середини XX ст. ця територія являла собою відкриту степову ділянку, яка в 50-х роках була засаджена посадкою акації та дуба. Висота мису над рівнем Дніпра - близько 30 м. Загалом, на зазначеній території зафіксовано п'ять кам'яних закладок, з яких три було досліджено стаціонарно (№ 1,2,3), а дві зруйновані будівлями селища та ґрунтовою дорогою (рис. 1). Попередня розвідка цієї території проводилась за допомогою щупа, що допомогло достатньо точно з'ясувати розміри закладки та характер кладки ще до розкопок; розкопки проводилися вручну із застосуванням графічної, фото та відеофіксації.
Закладка №1 (1992 р.) - являла собою викладку 3,5x2,8 м. з обкатаного гранітного каміння, яке було старанно викладене на материковому викиді товщиною 5-20 см. В плані об'єкт являв яйцевидну конструкцію; «жовток» в центрі - це округла площа, не заповнена камінням. Гострий кінець зорієнтований на схід. У центрі, не заповненому камінням, знаходилась яма овальної форми 1,3 х 1 м, витягнута по лінії південь-північ. Заповнення ями - гумусований супісок. На глибині 1 м зафіксовано прошарок коричневого тліну близько 3-5 см товщиною. В цьому прошарку виявлено ліпну прямокутну чашу-вівтарик зорієнтовану по сторонах світу (рис. 1, 1). Дно ями - 1,13 м. У північній частині ями зафіксовано невиразну пляму повністю зотлілої кістки (рис. 1).
Аналогії знайденій чаші малочисельні. Дві подібних посудини датуються ямною культурою, дві - віднесені авторами до катакомбної історичної спільності [6, с. 38]. На думку І.Ф.Ковальової посудини подібного типу надзвичайно рідкісні, що може свідчити про їх особливе, неутілітарне призначення [7, с. 87].
Закладка №2 (2000 р.), розташована в 50-х метрах на південь від закладки № 1, і являла собою аналогічну кам'яну конструкцію, але більших розмірів - 6x4,5 м, з округлою площею; не заповненою каменем, яка розташована трохи асиметрично в південно-західній частині закладки. Окремі камені було вигорнуто плугом під час посадки дерев в 50-х рр., хоча загальна збереженість конструкції добра. Закладка викладена з каміння середнього розміру, яке в основній масі колоте, причому характер кладки такий, що камені викладалися переважно гострими кутами вгору. Даний випадок перший серед досліджених на Хортиці кам'яних споруд, де кладка, звичайно, мала вигляд щільних набросок без різких виступів. В даному ж випадку кладка мала вигляд щетини (рис. 2).




Рис. 2. Закладки № 2,3 - План та розрізи







































































Під час розкопок з східного кінця закладки було виявлено дрібні фрагменти ліпного горщика прикрашеного лінійним, накольчатим та прокресленим орнаментом (Рис. 1,4). Поверхня посудини підлощена, лицева світло жовтого кольору, внутрішня - чорна. На жаль, дуже дрібні та невиразні фрагменти не дозволяють точно реконструювати дану посудину, та дати її точну хронологічну приналежність, хоча керамічна маса типова для доби бронзи.
Яма розташована в центрі закладки овальної форми 2 х 1,2 м, витягнута по лінії південний схід - північний захід. Глибина ями 1,8 м від С.П. В процесі розкопок в районі ями і пізніше під камінням закладки було виявлено дрібні фрагменти ліпної посудини, поверхня якої покрита розчосами та орнаментована наклонним зубчатим штампом. Дана кераміка датується ямно-катакомбною добою (рис.1, 3). В ямі виявлено поховання дорослої людини, який лежав на лівому боці, головою на південний схід. Ноги небіжчика зігнуті в колінах, права рука зігнута в лікті та лежала на кістках тулуба, ліва зігнута перед лицем похованого. Будь яких знахідок при похованому не виявлено.
Закладка №3 (2000 р.) - розташована в 1 метрі, чітко на південь, від закладки №2. Має форму складної конструкції у вигляді кромлеха діаметром 4,2 - 4,4 м, в центрі якого викладено овал 2,3х 3 м, південний край якого з'єднаний з колом. Внутрішня, незаповнена камінням поверхня між кромлехом та овалом утворює правильну підкову. Центр овалу 2x1,2м, не заповнений камінням. Овал та східна частина кола викладена переважно з округлих плескатих валунів у два ряди каменів, західна частина кола викладена в один ряд.
В центрі виявлена яма овальної форми 1,8x1,3 м, витягнута по лінії південь - північ. Глибина ями 1,65 м, заповнення - слабогумусований супісок. На дні виявлено чотири довгі кістки кінцівок людини з відділеними епіфізами, поверхня кісток має незвичну волокнисту поверхню, що можливо викликане тривалим виварюванням кісток (визначення Журавльова О. П.). Інші знахідки відсутні (рис. 2).
По закінченню розкопок, дані споруди було реконструйовано на рівні сучасної поверхні, аналогічні роботи було проведено і на святилищі на висоті «Брагарня».
Виявлену на Хортиці серію яйцевидних споруд, на нашу думку, можна впевнено розглядати як цілісний культовий комплекс, в якому домінують елементи культу яйця - асиметричні фігури з незаповненим «жовтком», в яких розташовані ями з похованням, або слідами жертвоприношення. Різниця фіксується лише у розмірах та характері кладки. Важливу функцію мало внутрішнє начиння ями - ритуальний посуд, або сліди жертвоприношення могли відігравати роль своєрідного зародка. Матеріали дозволяють впевнено датувати досліджені об'єкти добою ранньої бронзи (ямно-катакомбний час).
Безперечно, що розквіт культу «світового яйця» в Північному Причорномор'ї припадає на добу енеоліту-ранньої бронзи, і особливо яскраво фіксується в пам'ятках ямної культурно-історичної спільності. Це відобразилось в існуванні численних еліпсоїдних конструкцій в курганах яйцевидних формах посуду, скорченому положенні поховань і т.п. Але для курганів, з перебудовами, досипками та порушеннями більш пізнього часу, елементи культу яйця простежуються далеко неповно.
На жаль, спеціальних досліджень, присвячених архітектоніці українських кромлехів, хенджів та святилищ з різних регіонів, аналізу їх форм, хронологічній та локальній диференціації досі не проводилось [2.- с. 113]. Відповідно, неможливо з'ясувати той відсоток, який складали вони по відношенню до круглих кромлехів. В той же час відомо, що розвиток мегалітичних споруд неоліту-бронзового віку в Європі проходив за близькою схемою і будівництво кромлехів, хенджів, каїрн та дольменів мало відрізняється від Іспанії до Уралу. На всій цій території, в давній космогонії в рівній мірі важливе місце посідали геометричні фігури з кругом та еліпсом в основі. Так, приблизне співвідношення різних типів кам'яних конструкцій на території Британії складає: 66% правильні кола, 17% - приплюснуті кола, 17% - еліпси та яйцевидні фігури. І якщо більшість правильних та приплюснутих кругів виникають ще за доби неоліту, то еліпси та яйцевидні фігури відносяться переважно до раннього бронзового віку, причому більшість виникає після 2000 р. до н.е. Однією з характерних рис яйцевидних фігур Британії є їх відносно невеликі розміри по відношенню до правильних кругів [8.- с. 75].
Символіка яйця достатньо широко розповсюджена в багатьох історичних спільностях доби енеоліту-бронзи Євразії, і в якості архаїчного елементу* зберігся в культурах усіх стародавніх та сучасних народів в якості міфів про космічне яйце і т.п. Один з найяскравіших космогонічних міфів Рігведи, пов'язаний з сюжетом розділення землі та води, землі та неба злитих у світовому яйці [9.- с. 665]. Архаїчний образ світового яйця пов'язується з весняними святами і символом зародження життя [11.- с. 62] і традиційно відігравав надзвичайно важливу роль в календарних ритуалах [10.- с. 672]. Особливістю двох з представлених яйцевидних споруд є те, що вони зорієнтовані гострим кінцем на східний напрямок, тобто на лінію весняного та осіннього рівнодення. Взагалі, для ведійських обрядів, та більшості формул, що надавали опис цих обрядів, характерною рисою є перш за все імітація небесних феноменів. Обряди ведійських аріїв були реальним відтворенням на землі актів, які відбуваються на небі. Елементи культу - це не просто символи елементів небесних явищ; вони ідентичні їм по природі, і також мають небо своїм першоджерелом [11.- с. 44]. Так тема «Золотого зародку» (Хіраньягарбха) - ядро однієї з найбільш ранніх індоарійських концепцій творіння, по якій з хаосу виділяються води, що народили вогонь - Золотий зародок (сонце) [9.- с. 591]. В свою чергу з нього виникло божество, творець всього сущого - «Праджапаті», який став єдиним божеством творіння, підтримав землю і небо, укріпив сонце, виміряв простір та дав життя та силу. Ці функції вищого бога та господаря творіння зафіксовано в відомих гімнах «Рігведи», «Атхарваведі» та «Яджурведі» і особливо в брахманах. Цікаво, що з Праджапаті та його дітьми пов'язані численні астральні уявлення аріїв - східний напрямок горизонту та три сузір'я, в тому числі сузір'я Тельця. [9.- с. 448].
Міф про золотий зародок тісно переплетений з міфами про Варуну, Мітру та Брахму [9.- с. 101, 116,260]. Так в давньоіндійській міфології Всесвіт Брахми виник з космічного яйця, яке плавало в першозданих водах. Брахма провів в яйці рік (через це Брахма дорівнює року), а потім силою думки розділив яйце на дві половини; з однієї утворилось небо, з іншої - земля, а між ними виник повітряний простір [9.- с. 99]. В тісному зв'язку з цим міфом знаходяться повідомлення про дракона, що охороняє яйце або острів. В нашому випадку, святилища, розташовані на острові серед вод священної ріки - Данапріса, можливо об'єднували декілька близьких арійських міфів, які органічно вписувалися «серед такого грізно-величного ландшафту» [12.- с. 84].
Численні аналогії міфологічного характеру дозволяють з особливою увагою поставитися до поховання, розташованого в центрі однієї з яйцевидних конструкцій. Сакралізація людського життя та смерті в головних його проявах була характерною рисою касти жерців. Життя людини, що отримала таємні знання, в її суттєвих проявах ставало для нього одним суцільним жертвоприношенням, в якому він був основним учасником, діючим жерцем і замовником, об'єднаним в одній особі [11.- с. 65]. Похований, таким чином, може розглядатися одним з важливих символів календарного культу зародження «світового яйця».
Слід зазначити, що всі досліджені споруди були побудовані на рівні давнього горизонту, і тривалий час знаходились на поверхні. Однак, не зважаючи на це, вони не були порушені, або перебудовані в пізній час представниками інших культур, що свідчить про загальнокультурний статус та універсальне міфосприйняття, закладені в дані споруди.
Досліджена пам'ятка вперше в Надпоріжжі дала зразок культу «світового яйця» практично в чистому вигляді. А завдяки гарній збереженості, та компактному розташуванню поруч з іншими культовими пам'ятками, вони можуть стати еталонними архітектурними комплексами подібного роду. Безперечно, що їх семантичний розвиток проходив в руслі загальних індоєвропейських міфологічних схем. Однак населення Степового Подніпров'я, що вело осілий спосіб життя, сформувало достатньо самобутні елементи архітектурного вираження обрядності, основною рисою яких було розповсюдження безкурганних форм поховального обряду, та створення традиції будівництва різноманітних кам'яних культових комплексів на рівні давньої поверхні. Цікаво, що аналогічний характер розвитку обрядності в середі осілого населення Подніпров'я простежуються і в скіфську добу [13]. Існування подібних тенденцій свідчить про тривале перебування в умовах надзаплавного ландшафту певних етнічних груп, які, не зважаючи на сторонні впливи, зберігали власні тенденції розвитку сакральної архітектури.



Література

1. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. – К., 1990.
2. Довженко Н.Д. Проблеми дослідження найдавніших мегалітичних пам'яток України // Праці центру пам'яткознавства. – Вип. 2. – К., 1993.
3. Лагодовська О.Ф. Кам'яні закладки Надпоріжжя // АП. - 1949. - Т.2.
4. Тесленко Д.Л., Остапенко М.А. Мегалітичне культове спорудження доби бронзи на о. Хортиця // Проблеми археології Подніпров'я. - Дніпропетровськ, 2000.
5. Козачок Н.Л. Памятники эпохи бронзы на о. Хортица // Древности Степного Причерноморья и Крыма. – Запорожье, 1991. – Т.2.
6. Тощев Г.Н. Грунтовой могильник катакомбного времени на Мамай-Горе // Древности Степного Причерноморья и Крыма. - Запорожье, 1995. – Т. А.
7. Ковалева И.Ф. Антропо-зооморфные фетиши в погребениях ямной культуры Поднепровья // Проблеми археологии Поднипровья. - Днепропетровск, 1995.
8. Вуд Дж. Солнце, луна и древние камни. – М., 1981.
9. Мифологический словарь. – М., 1991.
10. Чмихов М.О. Кургани як явище давньої культури. – К., 1993.
11. Семенцов В.С. Проблемы интерпретации брахманической прозы. – М., 1981.
12. Надежин Н.И. Геродотова Скифия // Записки Одесского Общества истории и древностей. – Т.V. – 1844.
13. Остапенко М.А. Культові кам'яні закладки скіфського часу на о. Хортиця // Матеріали міжнародної конференції "Етнічна історія та культура населення степу та лісостепу Євразії". – Дніпропетровськ, 1999.


Остапенко М.А.

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud133.jpg
Свята наша земля
pryr123.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.