29 | 03 | 2017

16-19 Травня – Зелені Свята

Зелені Свята

На Трійцю, чи Зелені Свята,
в теплі купається земля.
Прибралась рясно наша хата
в зелене липове гілля.
(Народна пісня)

Зелені свята - це давньоукраїнський цикл свят, пов’язаний із завершенням Весни та початком Літа. В основу покладений культ дерев та рослинності, обожнення землі, вшанування духів Природи, магія заклинання майбутнього урожаю та закликання сімейного благополуччя.

 

У наших Предків зелені свята відзначалися у три дні:  Завивання вінків, Клечальна Субота та Клечальна Неділя, звідки й друга назва - Трійця. У цей день - і люди, і оселя - усе прикрашається зеленню, квітками, тобто  «маїться» від слова «май», що означає - цвіт, травень. Щоправда, юдохристиянська церква аби відірвати наш народ від споконвічних звичаїв і ритмів Природи перенесла цей день на червень, перекрутивши і сам зміст, і значення сакрального свята ((http://uk.wikipedia.org/).

 

ЗАВИВАННЯ ВІНКІВ

Як зазначає відомий український етнограф Олекса Воропай, Зелені Свята розпочинаються із четверга. З самого ранечка дівчата печуть пироги, різні солодощі, готують яєшню. В полудень починається головна дія - молоді йдуть у березовий гай чи в ліс і там готують братчину: розстеляють обрус, ставлять їжу і напої, гостяться. При цьому, обов’язково підносять дари дереву, як духу-охоронцю, духу-господарю, як Дереву Роду, вшановуючи таким чином сили життєдайної Матері Природи.

По закінченні гостини, дівчата розбиваються на пари і завивають вінки на святки, при цьому співають величальних пісень: про урожай, про майбутнє весілля, про літо. Вінки в’ються з конвалії, незабудок, васильку, чебрецю, вплітають і полин. Як вінок уже готовий, кожна пара кумується: одна одній через вінок дає жовту крашанку. Обмінявшись крашанками цілуються крізь вінок. Після цього приступають до вибору старшої куми: скручують свої хустки, кидають їх угору, і чия хустка підлетить вище, та з дівчат і буде старшою кумою.

Варто розказати декілька слів про вінок. ВІНОК - це Божествене Коло, Вінець Бога і Природи. Надягати вінок на голову, або виконувати з ним будь-які сакральні, магічні дії - це освячення, ініціація. Звідси і пішов звичай увінчувати достойників та заслужених людей вінками або вінцями, як от переможців на олімпійських іграх, друїди, наприклад, накладали собі на голову вінки з дуба під час обрядів. У інші пори року замість вінків використовували різноманітні пов'язки або обручі з магічним каменем (третім оком) по середині.

У деяких селах, переважно східної України, зберігся досі звичай завивати берізку. Дівчата обирають одну з берізок для завивання на ній вінків. Якщо дівчат багато – обирають кілька берізок такої величини, щоб можна було дістати гілля, стоячи під деревом. Кожна пара з гілля берези в’є собі один вінок,  не відриваючи гілок від дерева, яке було священним. Часто вінки просто розвішували на березах. БЕРЕЗА тут – уособлення Богородиці, тобто Рожаниці – символ чистоти, святості, родючості, краси, тендітності, скромності, беззахисності, дівочої незайманості.  Листя берези запарювали для купелі немовляти-донечки: “Би мала добрий сос (сік) для своєї родини, як ця деревина для світу, би стан її не міг ніколи зчорнитися до кінця,.. би була стрункою та високою, при будь-яких вітрах (життєвих негодах) би не горбиласи ніколи” (Г. Маковій). Березові прутики зберігали в хаті як обереги від злих духів, лихих намірів домовика; березовим віником підмітали припічок, а також час від часу кидали березові дрова у піч, щоб зберегти чистоту домашнього вогнища і забезпечити здоров’я чоловікам.

Після завивання вінків дівчата повертаються в село. У неділю, в день Тройці, дівчата ворожать на долю родини - своїх батьків, сестер, братів і наречених.  Дівчата  йдуть у той самий ліс, де завивали вінки, щоб розвити їх. Кожна пара оглядає свій вінок: чи ще свіжий, чи вже зсох?  Чий вінок ще не зсох – тому довго жити. Отже, вінки були сплетені на батька, матір, сестру, брата і нареченого. Зів’ялі вінки кидали на воду: як попливе – щастя, як потоне - біда!

На Харківщині та Полтавщині в Зелений тиждень дівчата водили колись «тополю», якою виступала найвища на зріст дівчина. Дівчина піднімала руки догори, з’єднювала їх над головою, на руки їй надягали намисто, стрічки та барвисті хустки, - усе це так було рясно поначіплювано, що з-під тих оздоб голови майже не було видно. Груди і стан теж оздоблювалися різнобарвними хустками. ТОПОЛЯ - один із українських символів, символ дівочої вроди, але й водночас символ смутку, самотності. Це образ дівчини, яка чекає своєї долі - судженого. Тополю водили по селу й по полям, де в той час колосяться жита. Зустрівши людей «тополя» їм вклонялася, а господарі частували дівчат і давали подарунки «тополі на стрічки». Можливо, таким чином дівчата хотіли прикликати любовну силу, привернути увагу хлопця до рядженої.

У деяких селах водили також «куща» або «куста» (Полісся, с. Сварицевичі та інші села). Роль того куща грала теж дівчина, з ніг до голови уквітчана зеленим гіллям і квітами. Хоча, наприклад, у хорватів і словенців у день весняного Юрія хор молоді водить з собою хлопця, що з ніг до голови вкритий зеленим гіллям.

 

 КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА

В суботу ранком, до схід сонця, люди встають досвіта і йдуть в ліс, на поля, священні гаї, левади збирати запашне зело: чебрець, полин, любисток, канупер, татарське зілля (аїр). Збирання супроводжується піснями та забавами. Близько до вечора люди повертаються і  квітчають свої житла зеленим гіллям липи (також гілля осики, клену, ясеня) й встеляють оселі назбираними запашними травами. ЛИПА, як й інші дерева – вважалася священним деревом у наших Предків і була присвячена Богині Весни і Любові -  Лелі. Біля лип проводили обряди, запалювали святкові вогнища, водили хороводи.

Іше дерево - осику, у цей день ставили перед дверима будівель, на воротях, а також і в загороді, де ночує худоба. ОСИКА -  з давніх давен є надійним оберегом від усього злого й лихого. Це дерево гарно вбирає негативну енергетику, а тому у деяких областях на Клечальну Суботу її ставили у хаті на ніч, щоб позбутися усього нечистого.

Тут варто наголосити, що трави рвали з особливою бережливістю, набожністю, а обламували гілки лише тих дерев, які своїми руками посадили і виростили! Проте, в наш час люди з навіженою швидкістю і жорстокістю обдирають довколишні  сади, парки і ліси, які вони не саджали, щоб тільки прикрасити зеленню свої домівки, абсолютно забуваючи про сам зміст дохристиянського свята – вшанування дерев і рослинності, обожнення Матері Землі-Природи. Тож, ШАНУВАТИ, а не РУЙНУВАТИ, добродії.

Є повір'я, що разом з вітками з дерев над могилами Предків в оселю прибуває Дух Святості - Дід-Ладо, який благословляє родину своїм миром і любов'ю своїх нащадків, благословляє  усіх дітей, внуків і правнуків у цей день.

Сама назва «клечати» походить від слова квітчати, тобто - прикрашати, маїти, а тому й назвали цю суботу – Клечальною.

Що цікаво, подібний звичай існує в Індії. Так, у Гіндукші на початку дощового періоду, коли відбуваються посіви, з села посилають двох дівчат, щоб принесли з лісу гілку священного дерева – чілі. Прийшовши до лісу, дівчата складають требу - обливають дерево вином і олією (жодного м,яса), після чого відламують одну гілку. Цю гілку вони приносять в село й кладуть на камінь на березі річки чи струмка. Відбуваються танці й народні обряди. Коли чоловіки повертаються додому, то перед тим, як переступити поріг вступають у коротенький діалог з дружиною, яка є в хаті. Чоловік відповідає їй, що приніс хліб, худобу і дітей, тоді його впускають до хати, й він вносить у дім гілку священного дерева (Biddulph Tribes of the Hindu Koosh op. 106 et.sq. наведено у Frazer Golden Bough, І, p. 71 – 72;).

Як бачимо, внесення гілки священного дерева з лісу в село, а потім і до хати відбуваються в індійців з особливими урочистостями і має на меті забезпечити родину врожаєм, худобою і дітонароджувальністю. Дуже ймовірно, що й наші звичаї – вносити зелень в село, а потім до хати – теж пов’язані з прикладом родючості і урожаю.

Також, у Клечальну (Зелену) Суботу здавна існує звичай поминати померлих родичів, а також тих, хто загинули без вісті десь на далеких дорогах, чужих краях, а таких у нас в Україні завжди було багато. Були це, переважно, козаки, а пізніше воїни-герої. Так ось, на Зелені Свята починають квітувати жита, а на народним віруванням, в час квітування хлібних злаків прокидаються померлі. В стародавніх мешканців Європи, а зокрема у нас в Україні, квітування хлібів вважалося за найнебезпечніший період, люди боялися щоб із цвітом чогось не сталося злого, щоб ніхто не наворожив. Померлі Предки — це ж охоронці інтересів свого роду, ось до них у цей небезпечний час і зверталися, їх поминали, їм приносили дари, влаштовуючи тризни. Клечання, зелене гілля в’яжеться з померлими Предками: «то душі померлої рідні приходять до хати й ховаються в клечанні».

 

КЛЕЧАЛЬНА НЕДІЛЯ

Клечальна Неділя – ключовий  день Зелених Святок, у християнстві відомий як П'ятидесятниця – 50-й день після Пасхи.

Ось, як описує український етнограф Олександр Терещенко цей святковий день в українському селі середини XIX ст. : "Там куди не подивишся – все і скрізь зеленіє. Біля порога хати поставлені зелені дерева; перед вікнами – зелень, тини також: уквітчані зеленим гіллям. Увійдеш у білу чисту хату – і там запашна зелень. На покутті стоїть зелене кленове дерево, що відтіняє собою стіл, накритий білою скатеркою. На столі хліб-сіль, на стінах і на стелі - бузок і гвоздики. Долівка встелена травою, а серед трави є запашний чебрець і гіркий полин від чародійства. В полив'яних горнятах і глечиках, що стоять на вікнах і на столі, красуються півонії, лілеї, фіалки, пижма і боже дерево…

…Біліють сорочки, радують око барвисті запаски, іскряться дукати на запалених сонцем дівочих шиях, блищать кольорові намиста, розвиваються по вітру барвисті стрічки, вплетені в коси дівчат. Дівочі голівки, крім стрічок, уквітчані ще й барвінком та іншими квітами. В руках кожної дівчини жмутик полину, барвінку і любистку.

Парубки в чорних і сірих суконних свитах, підтягнені червоними, зеленими чи білими поясами, в чорних і синіх смушевих шапках, з суконними або плисовими верхівками;  ідуть чинно, весело ступаючи. Всі вони, порівнявшись з поважними людьми вітають їх:

- День добрий, будьте здорові з святою неділею!

Жінки похилого віку в білих довгих свитках, з намітками на голові, ідуть скромно, подаючи собою приклад дітям і внукам.

Після обідні піднімається радісний шум і говір. В стороні стоїть висока тичка, яка знизу догори увита зеленим гіллям і квітами; біля тої тички насаджені в коло кленові, липові та березові деревця. Сюди сходяться веселі гурти молоді, роздаються пісні й починаються хороводи. Веселощі продовжуються до темної ночі".

У Клечальну Неділю також приходили до криниць або джерел, щоб напитися та набрати свячену воду, освятити нею дім, прибудови і маржину. В народі побутувала віра, що водоймища і джерела оберігаються Русалками, а тому набирання води супроводжувалося усілякими піснями пов'язаними з ними. О. Терещенко підтверджує це, у Новгород-Сіверському було джерело, яке називалося Ярославове, і криниці: Заручейська і Сухомлинська. За народнім віруванням, під час Зелених Свят там сиділи русалки, які називалися "криниченьки".

За тиждень після Трійці відзначають Русальний Тиждень – русалки можуть вийти з води погрітися на літньому сонечку, побігати по полях та побешкетувати. Однак, про це – в наступних публікаціях.

 

З ЗЕЛЕНИМИ СВЯТАМИ ВАС!

 

© Підготував Віталій Креслав.

 

Використані джерела:

О. Воропай - «Звичаї українського народу». Том І, ІІ (1958, 1966)

О.Терещенко – «Быт русского народа» (1848)

Г. Маковій – «Затоптаний цвіт» (1993)

В. Сапіга -  "Українські народні свята та звичаї" (1993)

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud401.jpg
Свята наша земля
pryr172.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.