22 | 07 | 2017

Наруга над Образами Богів, Побиття та Вбивство в Україні

Доброслав Гірак, голова Львівської громади Рідної Віри Українців-Русинів «Червона Русь»

У черговому випуску Beltane 2013 року  американського інформаційного бюлетеня  Alternative Religions Education Network  (видається з 2004 р. - 8 разів на рік) надруковано інтерв'ю головного редактора бюлетеня Кристофера Блеквела (Christopher Blackwell), взяте ним у Доброслава Гірака, голови Львівської громади Рідної Віри Українців-Русинів «Червона Русь».

 

Переклад англійською мовою здійснили Відана та Родомисл Баганецький, за що їм  сердечна подяка.

Сторінка видання  http://aren.org/ (сторінка 36-41). Завантажити журнал у форматі pdf

 

Інтерв’ю Кристофера Блеквела (Christopher Blackwell), з Доброславом Гіраком 

Тема інтерв'ю:  Наруга над Образами Богів, Побиття та Вбивство в Україні

 

 

Зміст

 

Текст українською мовою:

 


 

Наруга над Образами Богів, Побиття та Вбивство в Україні

 

Кристофер Блеквел

У кількох попередніх інтерв’ю я вже згадував про проблеми щодо наруги над язичницькими образами Богів в Україні, але й гадки не мав, наскільки все це серйозно, доки не отримав інформацію про звернення до уряду України. Фіалкора Микитенко, з чиєї ініціативи було складено звернення, запропонувала мені взяти інтерв’ю у Доброслава Гірака, як особи, більш обізнаної щодо цих неодноразових злочинів проти язичників, котрі відбуваються вже з 2007 року. Пан Доброслав охоче погодився дати інтерв’ю.

 

(1) Кристофер: Чи могли би Ви розповісти нашим читачам трохи про себе?

Доброслав:

Моє духовне рідновірське ім’я – Доброслав (той, що славить добро), а мирське – Тарас, прізвище – Гірак. Я народився у 1958р. у Львові. Львів – так звана Західна столиця України. Я живу і працюю у Львові.

Західна Україна – це територія, що найбільше зберегла древні національні традиції мого народу. Так сталося в силу деяких суб’єктивних та об’єктивних причин, головно через коротший термін перебування Західної України під владою Московської імперії (комуністичний режим) з її політикою денаціоналізації протягом сорока років на відміну від Великої України, яка була колонією Росії більш як 300 років, несучи тяжкі втрати, пройшовши через Геноцид у ХХ столітті, в якому було фізично знищено біля 35 мільйонів Українців (комуністичні репресії, три  голодомори 1921-22рр., 1929-33рр., 1947р. та дві великих війни).

 

Протягом двох тисяч років Українська нація мала декілька етнічних назв: скити, сармати, анти, русини/русичі, та, нарешті, Українці. На сьогоднішній день наша нація складається з багатьох субетнічних груп, які в тій чи иньший мірі зберегли предковічні звичаї, мову та культуру. Наша країна довгий час носила ім’я Русь (натепер знана як «Київська Русь»), аж доки не була окупована Московією (Московська держава відома тепер як Росія), з центром у Києві, який залишається нашою столицею і досі.

Нам би хотілося зауважити два моменти, що є для нас, Українців, дуже важливими. Це стосується терміну «погани» та вживання в англійській мові артиклю «the» з назвою нашої країни («THE Ukraine»). Ми були би Вам дуже вдячні, аби Ви вживали термін «Україна» без артиклю, бо це незалежна моноетнічна держава, тоді як використання артиклю припускає два тлумачення, які не відповідають дійсності: або це частина імперії, або це об’єднана поліетнічна держава. Що ж до латинських термінів «погани», «поганський», ми воліємо не вживати їх з тої причини, що вони перегукуються з українським прикметником негативного змісту  (“bad ”). Ми називаємо себе Рідновірами – носіями Рідної етнічної віри.

 

Зараз мені 54 роки, мій професійний фах – лікар, і це дало мені, з одного боку, вивчити людину, а з иньшого – побачити глухий кут розвитку медицини, ба навіть спрямовану деградацію не лише сучасної медичної науки, але й суспільства у цілому. Маю також музичну освіту, з дитячих років мріяв музикою очистити  свідомість людини, зараз пробую себе як композитор, музикант, що  є складовою мого шляху.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ
 

(2) Кристофер: Що Ви сповідуєте і як Ви до цього прийшли?

Доброслав:

Іще в студентські роки я взявся за вивчення літератури з міфології та класичної філософії, пізніше – вивчав твори європейських мислителів, особливо традиціоналістів, теологічні та езотеричні доктрини авторів різних країн та епох. Поступово я усвідомив, що наш народний язичницький світогляд є саме тою основою, на якій будуються всі оті вчення.

Що веде мене протягом усього мого життя – це духовний пошук, прагнення відновити справедливість щодо мого Українського народу та встановити лад на планеті, визначити ролю особистости у всесвіті та знайти можливості їх єднання, сприймаючи Богів як творців світової гармонії, знайти світле Божественне Начало та корені язичницького світобачення як мого народу, так і иньших європейських націй. Джерело моєї радости і натхнення – це пізнання, намагання злитися з Богами у співтворенні.

Я завжди шукав відповідь, що ми маємо зробити, аби люди жили щасливо на своїй рідній землі, знайшли свій Рай тут, а не шукали його у різних куточках світу чи після смерти. Мої батьки, мої предки в багатьох поколіннях були етнічними Українцями, що жили на землі, дарованій їм Богами. Традиційний світогляд наших предків можна назвати `язичництвом`, хоча термін «язичницький ведизм» є також прийнятним. Як відомо, слово «ведизм» походить від спільноарійського кореня «в?д», українського дієслова «ВІДАти», давньоанглійського «WITan» на означення людей, котрі усвідомлюють себе дітьми Богів, Природи, Всесвіту – «дійте, яко сини Творця на землі, аби тая утримана була» (з Велесової книги).

 

Я впевнений, що люди спроможні жити так, аби принаймі не завдавати шкоди Матері-Природі, і що вони мають вчитися жити за Божими законами. Ми мусимо очистити свідомість від різноманітних шкідливих зовнішніх нашарувань, аби відновити предковічне природнє світосприйняття.

Наша етнічна традиція полягає у збереженні та підтриманні предківських звичаїв, які закликають нас знати національну історію, любити наших Богів, рідну землю, «світ зелений і життєдайний, і бути мирними між родами» (ВК), і, звісно, захищати нашу спільну спадщину і святу пам’ять праотців. Іще одна важлива річ: ми мусимо допомагати уберегти культуру не лише свого, але й иньших європейських народів від нищення, яке відбувається просто на наших очах.

 

Зараз є я головою та жерцем громади рідновірів-язичників міста Львів – «Червона Русь» (себто Русь сонячна, вогняна, красива), яка існує вже майже 10 років. Ми працюємо над відродженням духовних традицій – природного язичницького світогляду Українського народу.

Я особисто брав участь у велелюдній церемонії повернення образу Бога Перуна до Києва і встановлення дерев’яного кумира на Старокиївській горі, звідки він був скинутий у 988 році під час хрещення Руси у річку Дніпро, як про це повідають давні літописи. На превеликий жаль, святилище Бога Перуна було знову поруйноване – у самісінькому історичному середмісті Києва, біля Національного історичного музею! – та вивезений у невідомому напрямку наприкінці 2012р.

Наш  Шлях вимагає від нас великої відповідальности і роботи над собою.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(3) Кристофер: Яким є зараз становище з язичниками в Україні? Як і коли почалися напади на вас?

Доброслав:

Я є оптиміст, хоча становище зараз і складне – і тут легко впасти в оману.

Варто нагадати, що Український народ - моноетнічне суспільство з досить добре збереженим древнім язичницьким корінням.

Життєво необхідною є консолідація Українського народу, що можливо без сумніву лише на основі його предковічного природного світогляду. – І це є причиною як інтересу суспільства до язичництва, так і того, що Україна стала  полігоном  протиборства релігійних систем.

Причина в тому, що Московська імперія, тобто Російська Федерація марить повернути колишню колонію Україну до сфери своїх інтересів та позбавити її можливости відродити в повній мірі свою національну ідентичність.

 

Вперше за останні століття ми відновили нашу національну незалежність. На жаль нашій нації досі ще не вдалося забезпечити сприятливі умови для розвитку справжньої національної держави. Після певного вибуху активности навколо розвалу ‘СССР’ і Декларації про Незалежність України у 1991 р. зараз ми переживаємо певний спад та переосмислюємо свій новітній досвід, маючи на чолі держави кримінально-олігархічний клан.

 

 Що стосується Рідновірського руху, то загалом, у ньому існує два найголовніші напрями.

Перший напрям – це етнічні Українці, що досліджують, прагнуть зберегти і відновити духовну, культурну, матеріальну спадщину свої предків. Вони є корінним народом цієї країни, діяльність яких направлена на створення підвалин національної держави, але вони є розпорошені і слабко організовані.

Другий напрям складають групи, що тяжіють до окультизму та медитацій та представники деяких иньших  язичницьких рухів, діяльність яких дуже часто спрямована на духовну окупацію України, в першу чергу, з боку Москви. Їхні керівники, часто представники иньших етносів, діють задля особистого  самоствердження та збагачення.

Одні з них проповідують  промосковський імперський панславізм, - иньші займаються  мультикултуралістичним синтезуванням різних релігій з невеличкою домішкою такої собі ‘спільнослов'янської’ культури, але в жодному разі не Української.

Саме такі організації намагаються зруйнувати споконвічну духовність Українського народу.

Декларуючи себе язичниками, вони проводять образливі, непристойні, відверто богохульні обряди на рідновірських святилищах, демонструючи тим самим зневагу до наших Богів, ба навіть заперечуючи існування Українського народу як такого. Вони компілюють штучні псевдо-релігійні традиції, називаючи їх спадщиною наших предків і навіть розповідають молоді про те, що жодних Богів взагалі не існує и що наші предки були не достатньо розвиненими, аби розуміти це. Відбувається підміна понять, їх внутрішнього змісту.

Прикладом може послужити відео, де самозваний жрець розпиває банкове (консервоване) пиво, проводячи нібито обряд наших предків, після якого гості споживають «кошерну», за словами ‘жерця’, їжу – шашлики, приготовлені безпосередньо біля самого святилища.   

 http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=2xhlFYjcJrk      

 

За останні роки почастішали акції релігійного бузувірства з боку християн. Їхній релігійний фанатизм здебільшого спрямований проти послідовників Української Рідної (етнічної, язичницької) віри. Влада байдуже спостерігає за не тільки провокаційними, але й зло-чинними діями християнських священників та їх підопічних, але навіть надає їм поліційну підтримку. Напади активістів «Української» ортодоксальної церкви Московського патріархату (УПЦ-МП) проти Рідновірів почалися у серпні (12-го та 19-го) 2007 року на Старокиївській Горі в Києві, у самісінькому історичному центрі столиці України.

 

Представники Московської церкви («УПЦ-МП) здійснили два напади на Українських Рідновірів прямо на святилищі, зірвавши проведення релігійного обряду, та завдали рідновірам тілесних ушкоджень. Такі насильницькі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за 2-ма статтями Кримінального Кодексу України. Щоби мати більш повне уявлення про серйозність ситуації варто детально описати напад другий:

«19 серпня 2007 р. приблизно об 11.50 (перед запланованим обрядом) На Старокиївській горі у м. Києві здійснено напад на рідновірів, яких було всього шість осіб, зокрема й жінки з дітьми, та гостей. Рідновіри були у святковому національному строї. З каплиці Московського патріархату вискочила група людей у камуфляжі, озброєних бейсбольними битами й газовими балончиками, і напала на кількох рідновірів. Чоловік з пістолетом, який виявився найнятим співробітником міліції, вистрілив у спину рідновіру Артему Брезгіну, який кинувся захистити свою жінку і півторарічну дитину. Відеосюжет було показано каналом 1+1. До речі, жодного з «бойовиків» міліціянти не затримали, навіть «стрільця» (хоча його прізвище й зафіксував наряд міліції).

А ось постраждалого Артема Брезгіна забрали до лікарні, звідки його двічі відвозили до міліції (вул. Прорізна, 12) і піддавали допиту, під час якого він втрачав свідомість. До нього не допустили адвоката та лікаря і забрали мобільний телефон. Як виявилося, його навіть не зареєстрували, хоча він був доставлений швидкою медичною допомогою. Тільки завдяки наполегливим вимогам членів громади постраждалому наданий адвокат та медична допомога. У Артема Брезгіна виявився струс мозку, перелом носа та кульове поранення в спину, що тягне відповідальність за ст. 122 або 126 (або ст. 296 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3075-III ( 3075-14 ) від 07.03.2002 ).

Ніхто не покараний за вчинення цього злочину і досі.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(4) Кристофер: Чи є ці напади ініціятивою окремих осіб чи вони є кимось організовані?

Доброслав:

Ці напади є результатом впливу на свідомість людей конкретної ідеології, переважно юдо-християнства, яка спонукає їх до таких злочинів - християнська церква  діє  відповідно до своєї доктрини: ‘Зруйнуйте жертовники їхні’:
«І зруйнуйте жертовники їхні, і поламайте стовпи їхні, і спаліть вогнем гаї їхні, і розтрощіть карбовані образи богів їхніх, і винищіть ймення їхнє від місця того».

/Книга Повторення Закону 12:3/

 

Заклики до таких нападів проводяться священниками і високими сановниками християнської церкви як на їхніх обрядах  та навіть і в мас-медіа.

 

Незважаючи на те, що Українська держава законодавчо відділена від християнської церкви, на всіх рівнях вплив церковників відчувається досить сильно. Особливо це стосується Московської ортодоксальної церкви в Україні – УПЦ-МП.

 

Напади чітко сплановані, керуються на общинному, місцевому і всеукраїнському рівнях. Переважно, вони організовуються там, де найпомітніші залишки архаїчної культури і де є найактивніші рідновірські громади. 

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(5) Кристофер:  Ми говоримо про серйозні злочини. Чи могли би Ви надати приклади якихось із них?

Доброслав:

Мій сайт з деякими посиланнями на факти (англійською мовою):

http://ridnavira.org/index.php/9-bez-kategoriji/649-repeat-acts-inciting-hatred-miizhrelihiynoyi

 

1) Руйнування святині і кумира Бога Перуна у с. Маліівці. (Березень 2011)

http://www.svit.in.ua/news/new43.htm

2) Руйнування святині і кумира Бога Перуна у м.Нікополі та встановлення хреста. (Липень 2009)

http://www.vinec.org.ua/novyny/51-novyny-v-ukrajini/226-nikipol-kapysche

3) Руйнування святині - кумира  Бога Перуна (листопад 2012), і згодом Бога  Світовида (лютий 2013) у м. Києві

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/vandalism/50131/

http://www.oru.org.ua/index.php/component/content/article/305-slovianska-solidarnist.html

http://gazeta.ua/articles/life/_nevidomi-spilyali-idol-peruna-na-starokijivskij-gori/465952

http://www.vinec.org.ua/novyny/51-novyny-v-ukrajini/414-zahystymo-i-vidrodymo-ridnu-viru-

http://www.europaeische-aktion.org/Artikel/ua/U-Kijewi-widrubano-golowu-skulpturi-dawnoslowjanskogo-kumira-Switowida_126.html

4) Руйнування святині і образів Богів на о. Хортиця. (Вересень 2010)

http://pravdaua.at.ua/news/porujnovano_obraziv_bogiv_na_o_khorticja/2010-09-07-390

5) Нищення автентичної скульптури Світовида у м.Львові. (Листопад 2013)  http://www.facebook.com/photo.php?fbid=460633423989058&set=a.384200974965637.113737.383435061708895&type=1&theater

6) Вбивство мольфара (народного чаклуна, що справді лікував людей) пана Нечая як язичника християнином з релігійних мотивів («Слуга диявола має бути страчений!»)

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(6) Кристофер: Як реагують на все це держпосадовці та поліція?

Доброслав:

Поданий перелік злочинів  досить великий, але жоден факт не був розслідуваний  відповідно до Законів прописаних у Конституції України і ніхто не поніс покарання.

Судячи з фактів бездіяльності органів влади, можна зробити висновок про цілеспрямовану політику тих, хто керує державою у покриванні злочинців, що оскверняли святині Українського народу.

Наприклад, знищений дерев’яний образ Бога Перуна знаходився на території Національного музею історії України в Києві, а обезглавлена кам`яна скульптура Бога Світовида стояла навпроти Управління МВС -  і нищення скоріш за все було зафіксоване камерами спостереження.

Проте, кримінальної справи за цими обома випадками так і не було порушено, а офіційні запити подані «Об’єднанням релігійних громад рідновірів України» (ОРУ) відносно цих злочинів були просто проігноровані владою.

Таке ставлення влади, зрозуміло, аж ніяк не відповідає принципам демократичного суспільства.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(7) Кристофер:   Характер цих нападів є політичним чи релігійним, або і те, і друге?

Доброслав:

Ці напади є як політичними, так і релігійними одночасно.

Як вже говорилося, релігія і політика у нашій державі між собою зв'язані,  це складові однієї системи.

Язичницькі святині Українського народу офіційна влада не зберігає, а навпаки - цілеспрямовано руйнує, бо вони є свідченням того, що наші вірування, історія, культура, традиції, та й самі Українці беруть свій початок задовго до християнства.

Насильна християнізація нашого народу є  трагічним подією в історії нашого народу - коли було  винищено сотні тисяч людей, зруйновано храми, кумирів. Наслідки цієї події тяжіють над нашим народом до сьогодні.

А нещодавно, наприклад, дійсний Президент України Віктор Янукович, офіційно заявив про масове урочисте святкування у кожному місті і селі України на честь хрещення Київської Русі – і ми маємо святкувати цей акт геноциду над нашим народом.

Тому напади, що  почались ще 1000 років тому - продовжуються до нині і сучасна «українська» влада їх не тільки не осуджує, але відверто пропагує, знущаючись з духовних цінностей нашого народу. Яка мета? Після отримання нами незалежності, ми опинились в ситуації, коли організовано, планомірно винищується наш народ. Для того, щоб зрозуміти, варто ознайомитись із статистикою.

  • Україна є моноетнічною нацією (згідно класифікації ООН), відповідно до перепису   2001 р.,  Українці становлять 77,8% від загального складу населення держави.
    Але - Українці як етнос офіційно навіть не існують у своїй  державі «Україна»– владою у 1993 р. графу "національність"  вилучено з паспортів. http://www.personal.in.ua/article.php?ida=29
  • Представників титульної Української нації  -Українців - у Верховній Раді - менше 36%
  • Ключові особи сучасного перламенту України не є представники нашого етносу
    http://www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/016305/
  • Парламент - стає клубом мільйонерів («Українські» мільйонери – це, як правило, скоробагатьки неукраїнського походження, які привласнили майже всі спільно національні ресурси і які невтомно мріють про приватизацію землі.
    http://gazeta.ua/articles/politics/_ce-nasmishka-i-gluzuvannya-nad-ukrajinskoyu-nacieyu-luk-yanenko-dav-ocinku-radi-/463463
  • Лише 20 років тому Україна була на першому в СССР місці за багатьма показниками, але зараз статистичне порівняння свідчить, що за головними показниками демографічної ситуації Українське населення стоїть позаду не лише європейських країн, але й позаду колишнього СССР. http://buklib.net/books/27382/  
  • Зараз Україна посідає 150-е місце серед 223-х країн світу за показником середньої тривалості життя, тобто десь між Гондурасом і Монголією.
  • Україна щороку втрачає понад 170 тисяч своїх громадян, причому третину з них складають люди працездатного віку. На 1000 одиниць населення смертність у нашій країні становить 15,2 випадки, для порівняння в ЄС - всього 6,7.
    http://tsn.ua/groshi/zhahlive-harchuvannya-i-alkogolizm-ukrayinciv-zagrozhuye-vimirannyam-naciyi.html
  • за споживанням горілки Україна посідає третю позицію у світі - після Росії та США. Щорічне споживання абсолютного спирту на душу населення за рік близько 20 літрів. Ця стратегія винищення нації проводиться останні 20 років «незалежності» (до того було в 5 разів менше) http://www.tvereza.info/sobriety/today/utoday.html).
  • Україна стала займати перше місце в світі по вживанню алкоголю серед дітей та молоді.
    http://life.pravda.com.ua/society/2010/04/30/47925/

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(8) Кристофер:  Що рідновіри роблять з отим всім і що вони можуть зробити в цій ситуації?

Доброслав:

Згідно з Конвенцією ООН 2006 року «Про Права корінних Народів», ми, Українці, маємо   право на відповідне шанування і державну підтримку щодо розвитку нашої мови, культури, автохтонної звичаєвої язичницької віри. Однак, вище наведені події і факти наводять на відповідні роздуми, про причини того, чому  офіційна влада в Україні відмовилася приєднатись до даної конвенції – як і уряд Росії.

Звісно, рідновірські громади,  поодинокі рідновіри в Україні намагаються діяти строго в правовому полі держави, але навіть у такому випадку вони є незахищеними від зловживань влади.

Найбільш дієво захищає Українські святині голова зареєстрованої конфесії «Об’єднання релігійних громад рідновірів України» (ОРУ)  Галина  Лозко.

 Деякі документи:

 

На сайті цієї організації є перелік злочинів (23 випадки), вчинених християнами-фанатиками в Україні у ХХІ столітті http://oru.org.ua/index.php/component/content/article/343-perelkk-zlochyniv.html

Багато робить для збереження святинь  духовний провідник, жрець громади «Вінець Бога» м. Вінниця Велимир Піхота (офіційний веб-сайт www.vinec.org.ua ).

У м.Києві для захисту кумира Перуна існує  «Перунова сотня» ( жрець Славомир Глущенко) http://perunova-sotnia.org )

 

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(9) Кристофер:  Чи є щось, чим язичники у решті Світу могли би допомогти вам?

Доброслав:

Україна – спадкоємиця Трипільської культури, Київської Руси та Запорозької Січи, є однією з найбільш релігійних країн Європи, має усі передумови стати центром язичництва, принаймні слов’янських країн. Стимулом є необхідність побудови нової духовної концепції суспільства заради  виживання Українського та иньших народів Європи. 

І цю концепцію не потрібно вигадувати, вона передана нам попередніми поколіннями і є язичницькою, природною, духовною, національною системою, яка дала можливість нашим Пращурам тисячоліттями зберігати свою ідентичність і самобутність, захищати рідну землю, рідний звичай.

Вперше за останні декілька сотень років ми відновили свою державність, але окупація фактично відновилась в иньшій формі.

На сьогодні ми опинились у ситуації, коли саме існування нашого народу, а разом з тим його язичницька духовна спадщина -   під великою загрозою. Комусь потрібна наша земля як територія для розселення.

Однак, я впевнений, що ми, Українська нація - подолаємо будь-які перешкоди і допоможемо також иньшим народам  рятувати духовну світову Спадщину.

Важливою допомогою було б донесення правди до світової спільноти про Український народ і його духовність, спадщину наших Предків, про процеси, які відбувалися і відбуваються в Україні, допомога громадам у спілкуванні з язичниками иньших народів.

Важливою могла б бути допомога у збереженні культурно-історичних пам’яток і артефактів, святилищ, язичницьких звичаїв.

Громади  Українських рідновірів мають дружні контакти із язичницькими (рідновірськими) громадами иньших слов’янських країн, так і з представниками міжнародних організацій, напр. «Вікка» в Україні Фіалкора Микитенко. (Будучи зацікавленою у русі «Вікка», вона однак не змішує це зі слав’янським язичництвом/рідновір’ям як це роблять деякі иньші – псевдо-язичники)

Тим, хто має можливість допомогти рідновірам в Україні,  доречно  дві достатньо відмінні  категорії язичників.

 

На мою думку, ми, рідно віри (язичники), маємо об’єднувати наші зусилля та ділитись надбаннями одні з одними, аби стати сильнішими духовно та матеріяльно, щоб мати більшу можливість допомагати один одному в дослідженні  духовної і матеріальної спадщини, у збереженні наших святилищ, звичаїв, культури.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(10) Кристофер:  Чи є у вашій країні якась можливість урівняти Язичництво в правах з иньшими відомими релігіями? Що ви вже робили для цього? Наскільки це важко і скільки часу це забирає?

Доброслав:

Офіційно Україна є світською державою, в якій відсутня державна релігія, хоча цю роль, фактично вже давно, прийняло християнство, підтримуване представниками влади.

Незважаючи на це, законодавство України дозволяє громадам рідновірів (язичників) офіційно реєструватися, створювати свої об’єднання і діяти у правовому полі Законодавства України.

Щоб зареєструвати релігійну громаду потрібні: статут, протокол  зборів релігійної громади (не менше 10 осіб), заява від членів громади на її реєстрацію.

Протягом  одного місяця громада мусить бути зареєстрована. Але, на практиці вимагаються й иньші документи, що не входять в обов’язковий перелік, багаторазово повертаються статути громад  на переробку. Таким чином,  реєстрація релігійної язичницької громади триває іноді рік, або й більше.

Показовим є те, що в Україні, моноетнічній державі, на державному рівні навіть не визнається існування послідовників духовного шляху наших предків - рідновірів.

В державній релігійній статистиці вони фігурують під назвою «иньші релігійні організації язичників». http://risu.org.ua/ru/index/resourses/statistics/ukr2011/48586/

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(11) Кристофер:   Тобто боротьба за справжню релігійну свободу триває?

 

Доброслав:

Звичайно. І мета її в тому, щоби донести до суспільства те, що дохристиянська віра наших предків не була якимсь дикунством, як стверджує християнська пропаганда. Наша Віра ніколи не зникала, вона жива і розвивається.

Боремося за те, щоб офіційна влада нашої держави була неупередженою до жодної з релігійних течій в Україні і вимагаємо від влади захисту від представників християнської церкви, які останнім часом вдаються до дій небезпечних для язичницьких святилищ та самих язичників.

Та свідомість нашого народу починає пробуджуватись…

Ми вже побачили результат декларацій про християнську любов.

Ми прокидаємось у вогні – в нас украдено майно наших прадідів, цілеспрямовано спотворюється історія, духовна спадщина, відбирається земля і сама держава.

Ми повертаємось до того, що тисячоліттями було основою нашого існування – до предківського, язичницького світогляду.

Частина нашого народу спить, перебуває серед кривих дзеркал ілюзій, звідки не бачить виходу, але ми, нащадки, – все-таки, мабуть, у кращому становищі, ніж наші Предки –  ми  покликані лише пробудитись. І для цього варто лише об’єднатись, стати одним цілим.  

Правда, Добро, Честь і Воля завжди перемагають  невідання – і нам передано знання про цю засадничу властивість Буття.

Ми є листя на дереві Роду, і маємо триматися Світла, що від Богів іде, призначення своє виконуючи. Це і є Щастя.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ

(12) Кристофер:  Чи є іще щось таке, про що Вам хотілося би повідомити наших  читачів?

Доброслав:

Ми володіємо найбільшим багатством -  єдністю з Богами, Предками нашими, маємо в собі Світло, Любов,  Віду.

Сила нашої думки творить Світи, і Шлях наш у праведності, у чистоті душ наших – саме це і є істинним щастям, яке ми маємо, перебуваючи на Землі – у цьому прекрасному і досконалому світі.

Ми маємо бути достойними дітьми Богів і жити, чинити  достойно - як діти Богів.

Нам заповідано утримувати, берегти цю Землю, цей Світ працею своєю.

 

Можливо, наші Предки ворогували за місце під сонцем, або, щоб довести, чия традиція, або чий  народ має більше право на існування.

Мільярди життів було загублено в історії людства і кожне з них було безцінним.

 

Яким би важким не було життя, нам слід завжди пам’ятати, що лише достойні вчинки є мірилом нашого Шляху. Навіть коли нам здаватиметься, що виходу немає, будьмо гідними свого призначення, і хай сила, мудрість наших достойних Предків, їхня рука, керована Богами - буде нам у поміч.

Вивчайте казки, міфи свого  та иньших  народів і тоді ви зможете торкнутись  скарбів мудрости ваших Предків.

 

 Є країни, що виникли по винищенні корінних народів, що жили на землях своїх Предків.

Якщо хтось живе в такій країні, то має шанувати тих, серед кого або замість кого живе; той мусить вивчати і поважати їхню  мову, культуру,  той має дбати про ці корінні народи, бо вони є ґрунтом, на якому той живе.

 Ми повинні допомагати їм зберегти, відродити їхню спадщину.

Це є достойний шлях будь-якої людини.

Той хто не має свого, видає чуже за своє.

Не зазіхаймо на чуже, бо втратите своє власне.

ПЕРЕХІД ДО ЗМІСТУ


 

Перелік статей  Доброслава, що надруковані на сайті http://www.ridnavira.org/

 

Доброслав (Тарас) Гірак, голова Львівської громади Рідної Віри Українців-Русинів «Червона Русь».

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud404.jpg
Свята наша земля
pryr108.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.