23 | 04 | 2017

Уроки з народознавства (Дмитренко Г.К.)

Уроки народознавства в школі

Пропонується праця колективу авторів дляя проведенняя уроків з народознавства. В час, коли в школах вводиться, поруушуючи Конституцію України "християнська етика" - насильна християнізація дітей - ця праця дає те, що потрібно дитині для того, щоб бути Людиною, частиною свого Роду, вчить любити і берегти Вітчизну, державу, свій край.  

 

Потрібна допомога для редагування і форматування цієї праці, бо в інтернеті вдалоссь знайти її лише у текстовому форматі - насампедед  зробити аввтоформат і дефіи зняти.

 

ВСТУП

«Всі дорослі були спочатку дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає».

Постійно нагадуймо ці крилаті слова Антуана де Сент-Екзюпері.  Відомо, що краще засвоюється той матеріал, до якого в учня є інтерес.

Класична структура уроку з традиційними складовими: перевірка домашнього зав-дання, вивчення та закріплення нового матеріалу тощо, якщо вони повторюються, не завжди ефективні.

Тому сучасному педагогові, окрім ґрунтовної фахової підго-товки, методичної майстерності, необхідний постійний вогник науково-творчого пошуку. Це пошук нестандарт-них форм, спрямованих на зацікавлену співпрацю вчи-телів, учнів, батьків.

Новий підхід у вивченні народознавства — актуальна потреба сучасної дидактики, органічна потреба духовно-го відродження віками гнобленої української нації.  Пропонуємо нестандартні форми проведення уроків із української мови, літератури, історії, географії, біо-логії, етнографії, фольклору: інтегрований бінарний урок-конференція, усний журнал, урок — узагальнення знань, вмінь, навичок, урок цікавої граматики, урок-концерт. Подаємо зразки (сценарії) позаурочних захо-дів, що сприятимуть поглибленому вивченню українсь-кої мови, усної народної творчості, літератури, етногра-фії: свято української мови, літературна гра, літератур-но-мистецький вечір, історико-літературний вечір пам’я-ті, вечір-рвквієм, фольклорне свято.  Матеріали систематизовано за інтегрованими тема-тичними блоками: «Рід, родина, родовід», «Україно моя, Україно», «Час рікою пливе», «Фольклорна ве-селка».

А в т о р й книги: Микола Костянтинович Дмитренко — кандидат філологічних наук, старший науковець Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України, редактор всеукраїнської газети «Народознав-ство»; Галина Кононівна Дмитренко — вчитель-мето-дист, викладач української мови та літератури Україн-ської гімназії Ватутінського району м. Києва; Леопольд Іванович Ященко — лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, композитор, музикознавець, худож-ній керівник хору «Гомін»; Зінаїда Олександрівна Сер-гійчук — провідний спеціаліст Міністерства освіти Укра-їни; Ніна Миколаївна Дмитровська — працівник бібліо-теки ім. Лесі Українки; Любов Антонівна Гавриленко —методист із наукової перепідготовки Запорізького обласного інституту удосконалення вчителів; Ніна Андрі-ївна Біда — викладач українського фольклору та етно-графії Решетилівського СПТУ-52 Полтавської області;

Любов Іванівна Павленко — учителька Червонослобід-ської середньої школи Недригайлівського району Сумсь-кої області; Енгеліса Микитівна Джигурда-Литвинець —майстер народної творчості України; Людмила Володи-мирівна Іваннікова — працівник відділу фольклористи-ки ІМФЕ НАН України; Галина Олександрівна Заіка, Тетяна Михайлівна Ніколаєва — викладачі географії та історії Української гімназії Ватутінського району м. Києва.

Народознавство — це не вузька дисципліна, яку мож* на вивчати чи не вивчати в школі. Це наука про націю, людину в її зв’язках із природою, мовою, історією, побу-том, обрядами та звичаями, усною творчістю. Це важливий і могутній чинник навчання й виховання, роз-витку особистості й оздоровлення суспільства.  Сподіваємось, посібник стане в пригоді вчителям, культпрацівникам, вихователям, батькам, студентам, учням — усім, хто має здатність і потребу духовно збагачуватися, пізнавати себе, «брати вершину» (Г. Сковорода), щоб мати золоту середину.

Г. К. ДМИТРЕНКО

М К. ДМИТРЕНКО

Блок перший

РІД, РОДОВІД, РОДИНА

РОДЕ НАШ КРАСНИЙ

Звучить пісня:

ХІД УРОКУ.

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося —

Небагацько нас є!

Що перший цвіточок —

То рідний батенько,

Хорошенько цвіте.

А другий цвіточок —

То рідная ненька,

Хорошенько цвіте.

А третій цвіточок —

Рідна сторононька,

Хорошенько цвіте.

Учитель. Діти! Сьогодні розмова у нас буде про рід, родину, родове дерево. Урок наш розпочався піснею «У полі калина», що її склав народ. Як ви гадаєте, що символізує тут образ калини? Що то за дивна калина, на якій усього три цвіточки?

Вона символізує рід весь. Іншими словами, образ отого великого родового дерева, нашого народу і кож-ної людини бачимо в цій пісні. До свого роду зверта-ється автор: «Не цураймося, признаваймося — небагаць-ко нас є!»* Запам’ятайте цей символ!

А тепер гляньте ось на цей малюнок. Що ви бачите на ньому? Дерево. Силь::е, могутнє дерево. Але в нього відтяте коріння. А тепер скажіть, що станеться з дере-вом, коли його зрізати в корінь?

·         Воно зав’яне, всохне.

Учитель.

·         А чому всохне, пропаде? Що дає дереву коріння?

·         Дає соки земні.

·         Дерево бере сили від землі корінням.

Учитель.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Так співає Ніна Матвіенко в пісні «Сік землі». І тут те саме говориться про родове дерево.  А тепер уявіть собі, що це не дерево, а ваш рід. Що тут є корінням і де б ви на цьому дереві знайшли самих себе, найменших членів роду?

Діти:

·         Ми — молоденькі зелені листочки, гілки — наші тато і мама. Стовбур, що ближче до нас, міцний, це, можливо, наші дідусі, бабусі... А коріння — це вже наші прадіди, ті, хто жив сто чи й двісті років тому.  Учитель. От бачите, ви — молоденькі зелені листочки.  А тепер знову уявіть собі, що якась сила чорним страш-ним мечем відтяла ваше коріння. Чи довго зеленітимуть листочки?

·         Ні, вони скоро зів’януть.

·         А чи знаєте, яка в тому корінні сила?

·         Коли в корінні дерева — сік землі, то в корінні кожного родового дерева — пам’ять роду.

·         Так, людина без пам’яті своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без ро-ду — як листок, відірваний від дерева.

·         А чи в кожного з нас є оте святе — ота пам’ять родовідна? Чи кожен із нас пам’ятає своїх дідуся і ба-бусю, близьких і далеких родичів?  У нас уже був урок, де ви розповідали про своїх рідних, сімейні реліквії, які передаються з покоління в покоління. До сьогоднішнього дня ви дізналися ще більше, виготовили альбоми пам’яті. Я хочу, щоб про-звучали ваші розповіді (Розповіді учнів).  А ще деякі учні склали своє родовідне дерево. Перед нами два родовідних дерева. Бачите, які вони великі та пишні! Якщо в людини такий сильний рід, їй ніщо в житті не страшне.

Нехай це буде домашнім завданням до наступного уроку для всіх — дізнатися якнайбільше про свою рідню і створити свої родовідні дерева, альбоми.  А тепер поговоримо про те, як шанували колись люди своїх родичів. «Що перший цвіточок — то рідний ба-тенько»,— співається в народній пісні. Отже, батько в родині був найстарший. Батько батьків, його слово було законом для всього роду. Коли він помирав, на-щадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім’ї. Ще стародавні слов’яни шанували своїх по-мерлих родичів, поклонялися їм, приносили жертви в спеціальні поминальні дні. І досі такі дні є в різних народів. Могили предків були найсвятішим. Коли древні воїни ішли на бій за свою державу, брали з собою грудочку землі. Чому? Бо в тій землі були поховані їхні предки, та земля мала оберігати воїна від ворожого меча, і досі така традиція збереглася в Україні, в на-шому селі.

І коли ми вже заговорили про те, що ми — від ко-ріння, від дідіь беремо сили для життя, то згадаймо і нашого геніального Тараса Григоровича Шевченка.  З кого почався Тарас? Чому він став бунтарем?

·         Тому що про народних бунтарів — гайдамаків, які боронили народ від панів, від неволі, від польської шляхти, розповідав малому Тарасові дід Іван. Таким же непокірним борцем за волю став і його онук — наш великий Кобзар.

·         Запам’ятайте це. Все починається з малого.

З малого хлопчика, який жадібно слухав дідові оповіді, почався великий поет українського народу. І бачиться нам, що сам народ втілений у дідові Іванові.  А тепер знову повернемося до дерева, до пісні.  «Що перший цвіточок — то рідний батенько, а другий цвіточок — то рідная ненька» — співається в ній. Мати тут також символізує рід. У народних піснях мати —символ роду, родини.

Ви вже самі казали: як не може дерево жити без коріння, так не може людина жити без роду. І тому, коли молода дівчина раптом відривається від роду, від батьківської хати,— виходить заміж, забирає її чоловік у чуже сел^, в чужу сторону, до чужого роду — це для неї велике горе! Скільки туги в піснях, яку виливає сльозами дівчина! І скільки таких пісень! І які вони жалібні! То дівчина прикликуе свою матір зозулею, то просить її передати горобчиком хліба. То сама переки-дається голубкою або зозулею, летить до матері, до рід-ного роду, прилітає в свій садок і починає кувати. То з ружі квітку пускає на воду, щоб вона припливла до матінки. Ось послухайте одну з таких пісень:

Ой піду я в ліс по дрова

Та й наломлю лому.

Завів мене дурний розум

У чужу сторону.

А в чужій же сторононьці

Ні отця, ні неньки,

Тільки в саду зеленому

Поють соловейки.

Ой зірву я з рожі квітку

Та й пущу на воду.

Пливи, пливи, з рожі квітко,

Аж до мого роду!

Пливла, пливла з рожі квітки,

Та й на воді стала.

Вийшла мати воду брати,

Та й квітку впізнала.

·         А як ви гадаєте, чому дівчина так тужить за своїм родом, за матір’ю?

·         Тому, що вона живе серед чужих людей, коло чужого роду, в чужому селі.

УРОКИ З НАРОДОЗНАВСТВА
Бібліотека часопису «Народознавство»
Київ,Редакція часопису «Народознавство» 1995

 

Джерело: many-books.org

 

 

 

 

 

 

Тут дуже багато всього

 

Польськиий файйловий архів

Файл

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud351.jpg
Свята наша земля
pryr95.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.