23 | 04 | 2017

Орійство. Витяги з сайту "Мандрівний Волхв"

Подаються деякі статті з сайту  "Мандрівний волхв" .  На сторінках цього сайту є багато цікавого, зокрема на сторінці "Орійство"

 

Загальне у питаннях сприйняття Бога людиною

 

1. Явища досвіду, які постають перед нашим розумом, сприймаються ним як такі, що підпорядковуються певним законам і як зв’язані певним стосунком, головним з яких є причина.

Якщо вважати, що існують вічні, без початку, причини, які самі собою не мають причини і все ж породжують наслідки, то яким чином те, що породжує саме себе, може бути непородженим? Яким чином річ, яка схильна до змін, може бути вічною? (Причинність не властива дійсності, але є лише умовою пізнання).

2. “Усе, що є нічим напочатку і таким же наприкінці, неминуче не існує і в середині”.
 
Коли заглибитися у сприйняття Вед можна установити недійсний характер світу, вказуючи на: 
  • подібність його зі станом сновидіння; 
  • його наявний, незалежний від сприйняття окремої людини, характер; 
  • незбагненність відношень, які його організовують; 
  • його непостійність у часі. 
Коли говорити про категорію Творця світу, то варто відповісти собі на запитання: “Яке бажання може мати Той, Хто Досягнув Усього? Можливо, створення - це вроджена природа Осяйного Єдиного? Можливо, створення світу - це вияв самої природи Бога? 
 
3. У Ведах трапляються описи первинної дійсності і як такі, що не мають ніяких якостей, і як такі, що мають якості.
Учитель примиряє їх, ввівши розрізнення між “вищим” пізнанням та “нищим” пізнанням. 
 
Що стосується описів Бога як невиявленого і як проявленого Учитель вказує: “З двох різних точок зору Бог може розглядатися одночасно і як обумовлений, і як необумовлений. З точки зору звільненої Душі він не обумовлений, з точки зору душі залежної Бог повинен бути, очевидно, причиною Всесвіту, наділений всевіданням, всемогутністю та іншими ознаками...” 
 
Учитель надавав особливого значення Віданню - пізнанню верховного Духу - як головній меті зусиль людини. Він остерігався того, що церемонії культу ведуть до лицемірства, вказуючи, що формальне дотримання звичаїв саме по собі не є метою світогляду, а часто буває його смертельним ворогом. Однак він закликав людей (на рівні усвідомлення себе належними до яви) дотримуватися ведичних приписів звичаю не заради очікування благ у світі яви чи в майбутніх життях, а заради почуття обов’язку перед родом, і як, певним чином, допомогу в справі моральної підготовки до вивчення Вед, вважаючи, що звичаєве благочестя допомагає нам повертати наші уми до нашої душі та, тим самим, веде нас до осягнення вічної мети людства. 
 
“Завдяки Богу як причині душа зв’язується і вивільняється: зв’язується, коли не знає сутності Бога, та вивільняється, коли її спізнає”.
 
 
 

Бог (Прабог)


"Все у світі постійно тече і змінюється. У світі нічого немає застиглого, все тече, як хвилі річки ". Згідно з Учителем, у цьому нескінченному плині єдино дійсним, єдино істинним є Бог (Прабог).
Причина буває окрема чи загальна; наслідок буває обумовленим або особливим. У світі безліч сутностей, що мають свідомість або позбавлених неї, наділених певними особливостями. Всі ці сутності, переплітаючись одна з одною, входять в одну Велику Сутність. Через пізнання цієї Великої Загальної Сутності пізнаються всі особливості, які входять у Неї. На земній кулі існує безліч річок, що носять різні назви, але всі ці річки впадають в океан. Впадаючи в океан, річка втрачає свою форму та назву. Річка втрачає свої води у водах океану. Точно так само всі предмети світу в Бозі втрачають свою власну особисту форму та назву.
Бог Неподільний, Пасивний, Спокійний, Неосудний, Незаплямований. Він ні грубе, ні тонке, Він ні короткий, ні довгий. Він - всередині і зовні. Так як Бог безсмертний, у Нього немає народження. Він Великий, непідвладний народженням; Він Душа, яка не старіє, не вмирає, позбавлена ??страху і досконала. Заперечення заперечення - Кінцева Сутність Усіх Заперечень.
Можна сказати, що Бог є Дійсність, за умови, що цим стверджуємо, що Він відрізняється від усього проявленого, просторового, тимчасового і чуттєвого. Він НЕ перебуває в жодній точці простору, хоча можна сказати, що Він перебуває скрізь, тому що всі речі перебувають у Ньому і залежать від Нього. Його природа невимовна, тому що коли ми говоримо що-небудь про Нього, ми перетворюємо Його в окремий предмет. Ми, звичайно, можемо про Нього висловлюватися, але не здатні описати Його належним чином або мати про Нього яке-небудь розумове знання.
Бог не є причиною зародження світу, а також причиною існування і розпаду світу. Він не наділений ні формою, ні силою.
Той, хто є здобиччю смерті, бачить в Бозі відмінність чисельних форм. Людина своїм обмеженим розумом не може зрозуміти Бога. Якби людина могла це зробити, то або наш розум був би нескінченним і безсмертним, або Бог виявився б обмеженим. У Бога немає ніяких якостей, немає дії, Він ні з чим не пов'язаний. Бог позбавлений подібності чи відмінності, подібних до того, які виявляються на землі в одного предмета щодо іншого.
Бог є Дійсне, маючи на увазі, що Він не є недійсним. Він є Свідомість, маючи на увазі, що Він не є відсутність свідомості. Він Блаженство, маючи на увазі, що Він не складає природи страждання.
Він Дійсний, має своєрідне буттям. У Нього ніколи немає нестачі в бутті, так як Він ні від чого не залежить у збереженні свого буття. Бог ні в чому не залежить від зовнішнього, бо тоді буття містило б небуття. У ньому немає ні буття, ні небуття. Він не розкривається, не проявляється, не розвивається, не виявляється, не росте і не змінюється, оскільки Він повністю тотожний Собі Самому.
Учитель каже: "Бог як вільне від простору, ознак, руху, здійснення і відмінності Єдине Буття у вищому сприйнятті видається ледачому розуму не більшим, ніж небуття".
Всі великі провидці вважають, що Всюдисуще не може бути виражене у формі понять. Для маси людства Священне Писання визначає Бога у позитивних термінах, бо Святе Письмо говорить: "Хай вони перш за все стануть на життєву стезю, тоді я поступово приведу їх до розуміння того, що існує в найвищому сприйнятті".
Тлумачачи просторове сприйняття Бога, Учитель вказує, що це сприйняття має на увазі передачу іншим наших ідей або що воно має на меті сприяння релігійному культу. Ми піднімаємося до найпіднесенішого в самих собі, до Бога, через Найпіднесенішого щодо нас, або Сварога - Творця і Владику Всесвіту.
Незважаючи на те, що Бог не має ознак, все ж ознаки Буття, Свідомості і Блаженства є, можна сказати, Його істотними рисами, тоді як творчість і т.п. - випадкові. Учитель вказує, що визначення Бога як Буття-Свідомості-Блаженства недосконале, хоча воно і висловлює дійсність найкращим чином, який тільки можливий. Сила людського розуму досить велика, щоб визнати свої власні обмеження. Буття-в-Бозі дає найглибше проникнення в Бога, і той, хто володіє цією проникливістю, відповідає на всі запитання про природу Бога мовчанням або негативними визначеннями.
Відання дає найвищий позитивний опис Бога у формі понять, шляхом приписування йому ознак Буття, Свідомості і Блаженства, які є самодостатніми.
Невідання, або нижче пізнання, послуговується ознаками, які передбачають такі прояви, як творення і керування Всесвітом.
Таким чином є дві точки зору на Первинне: вища і нижча. "Там, де усуваючи відмінності за іменем, формою і т.п., описувані невіданням, Бог визначається за допомогою негативних висловлювань, як, наприклад, не великий і т.п., там ми маємо справу з вищою. Але, навпаки, там, де точнісінько та ж сама реальність описується в цілях релігійного культу як така, що відзначається тими чи іншими відмінностями - там ми маємо нижчу точку зору.
Бог, що виявляється через розумові форми, є Сварогом. Він не є Найвищою Дійсністю, оскільки Він не має значення для найвищого досвіду, в якому Існування і Зміст більше вже не відокремлюються одне від іншого. Проте Він являє собою найкращий Образ Істини, який лиш можливий за умов, що існують. Шлях, що веде до світлих ідеалів, - це єдиний Шлях, на якому Вічне Дійсне відкривається нашому людському розуму.
Учитель виступає проти всяких спроб осягнути у мисленні Всюдисуще. У ту саму мить, коли ми помисли про Всюдисуще, Воно стає частиною світу досвіду
 

 

Про різницю



Дівчина (реагуючи на чийсь допис щодо шляхів пізнання Бога):
...Все сказане - Правдиві Слова, які мають привести Шукача до ПРИЙНЯТТЯ Істини(!!!)..., незалежно від того, яким САМЕ Шляхом йде Шукач!!!...
Козак:
У мене до тебе тоді запитання:
- чи християнство, буддизм, іслам у твоєму дописі потрібно розуміти як різні Шляхи?
- чи можна написане розуміти так, що не має значення, яким Шляхом іти, щоб "ПРИЙНЯТИ Істину"?
...Мені приємно, що ти поставила позначку, що тобі сподобалося моє запитання! :) Очевидно, що ти звернула увагу на його суть!... Адже, коли не заглиблюватися — можна прийняти ТВОЇ ТВЕРДЖЕННЯ ЗА ПРАВИЛЬНІ!
Дійсно, ти ПРАВИЛЬНО відчуваєш, що НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ, яким Шляхом іти! Але для кого/чого? Для ІСТИНИ! І для ШЛЯХУ. Жоден з них, справді, не змінюється від того, яким Шляхом приходить Шукач. Він прийде до Мети. Якщо він ішов справді ШЛЯХОМ. І якщо був справді Шукачем.
Інша справа щодо самого Шукача.
І це НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВО (!), як на мене, бо він може створювати для себе додаткові труднощі і, відтак, НЕ КОЖЕН з тих, хто міг дістатися Вершини, на ній опиниться :( Веди, наприклад, про це кажуть: "Краще СВОЯ Дгарма, НАВІТЬ З ҐАНДЖЕМ, аніж добре виконана чужа. КРАЩЕ СМЕРТЬ у СВОЇЙ Дгармі: чужа Дгарма небезпечна!"
ЩЕ БІЛЬШЕ ЗНАЧЕННЯ Шлях має ДЛЯ РОДУ. Коли носії ознак роду переходять на ознаки ІНШИХ родів (чужі форми позначень Єдиного Змісту) - перспективи такого роду та можливості сягнути Істини ЦІЛИМ родом, - ЗАЛИШАЮЧИСЬ родом - ЗНИКАЮТЬ зовсім. У головах тих, хто виконує інші обов’язки, настає замішання. Як сніг на сонці один за одним зникають їхні провідники. Це коли мислити не еґоїстично, а з уболівання за ВЕСЬ рід.
Колись, при Союзі, пам’ятаю, нам усім втовкмачували в голови, що "НЄ ІМЄЄТ ЗНАЧЄНІЯ, какім язиком разговарівать і проводіть богослуженія. Лішь би чєловєк бил хароший і лішь би проводілісь настоящіє богослужєнія, а нє что-то другоє!" І всюди в уми людей запаковувалися істини лише москвинською мовою! Перша частина твердження звучала щодо будь-чого в житті, друга - в колах будь-яких релігійних общин.
Невдачі у житті, відсутність ПРАКТИЧНИХ результатів і ЗАГИБЕЛЬ РОДУ починаються зі згоди з подібними твердженнями, що виникають від малопомітного і, здавалося б, такого безобідного змішування рівнів функціонування тих чи інших символів.
Дивімось в Очі Душі Роду...
 
 
 

Як розпізнати волхва? ;)

 

Чи існують правдиві волхви, спитаєте?
Та як вам сказати...
Бачте, тут яка справа... Такі не признаються самі. Бо чи може вам сказати свята людина: "Я — святий!"? Або чи може вам справжній козак-характерник казати, що він характерник? Кажуть ті, кому саме того і бракує... :)
В одному священному Писанні є таке місце:
"Той, про кого ніхто не знає, високого він чи низького походження,
Про кого ніхто не знає, вчений він чи невчений,
Про кого ніхто не знає, здійснював він добрі чи лихі вчинки, —
Саме той і є справжнім волхвом.
Відданий таємному обов’язку, суворо виконуючи його,
Він проводить усе життя своє скритно,
Як ніби він був і сліпим, і глухим, і позбавленим відчуттів;
Так істинний волхв проходить цим світом".
Це, так би мовити, погляд зсередини. А в зовнішньому світі його вчинки так і промовляють, хто перед нами. Як неможливо прикрити сонце, і за будь-якої хмарності видно, що це таки день, а не ніч, так само й неможливо не помітити волхва! І не те, висвячував його хто чи не висвячував, є в нього "документи" з тої чи іншої "академії", має він ті чи інші "погони" вибраної ним ієрархії волхвів каже про нього, що це справді волхв. У присутності волхва припиняються усякі чвари, недужі зцілюються й отримують силу духу, очі починають блискати радісними вогниками. Біля нього відчуваєте себе, як у присутності чогось чистого й величного, моря, наприклад, гори, прадавнього храму, Січі...
Не шукайте собі посередників між Богом і вами! Бо ваша душа - це осередок Сили й Світла! Усе Знання, яке лишень може бути, вже перебуває у вашому серці! Пізнайте Себе! У цьому вам справді може допомогти інша Чиста Душа. Але далі не прив’язуйтеся до цього "іншого", як каліка до милиці, а черпайте Силу й Натхнення з власного Джерела! Бог не лише десь там, за горами й за лісами. Бог перебуває усередині вас!
Пробуджуйте Його в собі кожним вашим учинком, розмовою, розмірковуванням, молитвою, спілкуванням з Природою, - одним з цих способів або всіма разом. І будьте вільними! Бо ви - діти Божі!
Ось і вся реліґія. Обряди, книги, храми, докази іншим - мають вторинне значення.
Слава рідним Богам!
Слава Єдиному, що перебуває у кожному!
 
 


Дещо про обов’язкові якості волхва

 
 
Учитель дає перелік якостей, які мають бути властивими волхву. Цим він указує, що волхвування не є якимось розумовим вправлянням чи розвитком певних навиків, а справою, якій присвячене усе життя волхва.
Ось дещо з цього переліку:
Розрізнення між Вічним і невічним.

Воно вимагає від того, хто став на стежку волхва, таких засобів сприйняття та здатності мислення, які дають йому можливість помічати незмінну дійсність та світ, який змінюється, і відрізняти одне від одного.

Відмова від насолоди як нагороди у світі яви чи, навіть, у світах нави або прави.

Життя у світі яви, яке має початок і закінчення, мало що задовільняє високі прагнення Духу. Спостереження і Розмірковування руйнують омани, які створює життя. Тому той, хто йде до Правди, відмовляється від схиляння перед речами в тому вигляді, в якому вони існують у світі яви та розвиває у собі здатність повної незалежності та стійкості щодо будь-яких зваб.

Вказівки на необхідність звичаєвої підготовки.
Вказівки на важливість сильного прагнення звільнення.

Для Учителя волхвування є самозреченим спогляданням Вічної Істини, величне у своїй свободі від дрібних його людських турбот. Це не стільки пізнання, скільки мудрість, не стільки розумове вивчення, скільки духовна свобода й природність. Водночас, це потужний яскравий почуттєвий прояв, це звичаї, без яких волхв перетворюється в порожній образ (волхва).

 

 

Від кого залежить поширення історичної правди?

 

Задаю собі такі запитання:
Чи зникла територія Русі?
Чи маю я право вважати що русини зникли безслідно або розчинилися в якому іншому народові?
Почну з останнього: якщо так - то цей "інший" мав би бути у рази більшим від нашого! Але такого на наших теренах не було. Я не говорю про невеличкі групки, які подалися свого часу на Московію.
Про територію говорити зайве.
Тому мене цікавить інше:

Що повинна людина зробити з СОБОЮ, щоб її рідний край - Русь - який нікуди не зникав, віддалився в її сприйнятті у далеку історію, щоб русини залишилися десь там, тисячиліття позаду, а не в сьогоднішніх помешканнях наших міст і сіл, на їхніх вулицях, у транспорті?! Скажіть - що?!

Ми спокійно подолали бар’єри тисячоліть і щороку давали потомство та передавали свою мову й традиції дітям! Пора наводити порядок у ВЛАСНИХ головах! Бо, як казав мій Учитель, нікому не заборониш казати, що йому заманеться. А тим більше, думати бозна-що. Особливо, людям, для яких нормою стало красти та насміхатися з інших.

Тому НЕ ПОТРІБНО ЧЕКАТИ, що ВОНИ коли-небудь озвучать Правду. Правда існує завжди, але не кожному дано її бачити чи мати сміливість висловлювати.
За уподібненням до того, як назва корінними мешканцями власної країни не завжди співзвучна з її ж назвою у чужинців (наприклад, Бгарату ми називаємо Індією, Магярошсаґ - Угорщиною, а московити - Вєнґрієй, Чункуа - Китаєм, а англійці Чайна тощо), так і Росія для мене відтепер в усіх моїх публікаціях є Московією, а Україна - Руссю. Відповідно, населення Московії - московити, а ми - русини, бо розмовляємо РУСЬКОЮ мовою, якою вона стала на даний час і якою Ви читаєте написане тут. Мова північного МОЛОДШОГО "брата" (який більшим виріс) - МОСКОВИТСЬКА.
Закликаю кожного повернутися до історичної правди, бо лише масове повстання проти Брехні може її звалити. Принаймні, не поширити на інші терени і в інші голови! Зараз достатньо засобів, щоб розібратися, що і як! У густому тумані довше шукатимеш дорогу до цілі!
Будьмо невідступними і непохитними на цьому шляху. Бо важко лише спочатку! Потім піде, як по маслу! ;)
Слава РУСІ!

У додаток до написаного: хай слово "Русь" більше ніколи не відкидає Вас у далеку славну минувшину, а ще тісніше пов’яже із сьогоденням обкраденого - але багатого і гордого - нашого краю!
 
 

Кола часу Дар

 

Питання відліку часу в календарі пов’язане з нашими уявленнями пропочаток, зародження нового.

 

  • Коли зароджується день? Коли рік? Коли зароджується людина?

Усе це процеси, частина яких є видимою, а частина – прихованою віднеозброєного людського ока.

Днем народження дитини вважають день її появи з лона матері. Бо cпробуй точно зафіксуй мить проникнення сперматозоїда в яйцеклітину, з якої потім розвинулася ця дитина!

Те саме з днем та роком!

Зародження дня можна фіксувати на сході сонця. Але світло цього дня вже було і наростало. Ще з півночі! Це як мить проникнення сперматозоїда в яйцеклітину.

 

Щодо року – аналогічно. Найстрімкіші зміни тривалості дня – в часи весняного та осіннього рівнодень. Їх неможливо не помітити! І додаткова хвилина на користь дня в його суперечці з тривалістю ночі може братися за його початок. На таку стрімкість пробудженням відтворення себе самого в наступних поколіннях реагують не лише рослинний і тваринний світи, а йлюдина. Епіфіз (шишковидне тіло), інші ендокринні залози відгукуються на такі зміни посиленим потягом до осіб протилежної статі, що колись обов’язково вело до продовження свого роду. Але таке пробудження настає дещо раніше від свого піку. Коли саме? Китайці “відчули” це в лютому і підв’язали до появи на небі місяця-молодика.

Отже, земляни для відліку зміни років опираються на рух на земному небосхилі в основному двох його світил – сонця і місяця. Відповідно й існує два типи календарів – сонячний та місячний.

А тепер такі міркування.

  • Що є роком для людини?

Це один “обліт на планеті Земля” довкола СОНЦЯ.

  • А з чим пов’язаний день?

З рухом СОНЦЯ на нашому небосхилі.

В обох випадках – СОНЦЯ, а не МІСЯЦЯ!

  • Чи не краще все ж вести літочислення за місячним календарем?

Проблема відліку днів і років за місячним календарем закладена у саму його основу! Організм більше – ой, куди більше! – реагує на Сонце, ніж на Місяць! Іодиницями лічби є ДНІ та НОЧІ (які становлять “СОНЯЧНУ добу"), а не інша одиниця – “МІСЯЧНІ доби”, пов’язані зі сходом, заходом чи фазами місяця. На такі “доби” йде НЕ ціле число звичних нам одиниць – "сонячних діб", – на якізорієнтовані органи сприйняття людини. Тобто, поняття одиниці нашого числення - ДЕНЬ - залежить лише від "руху" сонця на небосхилі, і люди схильні саме його рахувати, а не зміну фаз Місяця! Відбита більша (повня) чи менша (молодик) кількість сонячного світла Місяцем майже непомітна на фоні прямого освітлення нас джерелом цього світла! ;)

Отже, для мене – однозначно – відлік часу пов’язаний з рухом СОНЦЯ на небосхилі, на що й налаштований мій організм Природою!

  • З чого починати відлік дня?

Природньо, здавалося б, зі сходу сонця. Але ця мить мінлива для наших країв і сильно посувається в часі з кожним наступним днем. Проте є й майже нерухомі, незмінні протягом року, добові точки відліку, якими є перебування сонця на півдні – в полудень і на півночі –  опівночі. Коли намалювати графік тривалості дня і ночі, то є точка, яка у будь-який день року в наших широтах залишається серединою ночі. І ця точка завжди відповідає перебуванню сонця на півночі. Вона вже позначена нашими попередниками як нульова година. Отже, опівночі сонце у будь-який день року перебуває на півночі і така точка може бути точкою відліку часу відповідно теж для будь-якого дня року. У дні сонцестоянь ніч “бере” собі однакові - екстремальні - часові відрізки на свою тривалість "по обидва боки" від цієї точки (нульової години):

у дні літнього сонцестояння (Малюнок №1) вони найкоротші та їх тривалість становить приблизно по 3 години і 45 хвилин до і після півночі (о 20 :12 за місцевим (сонячним) часом на широті Києва найпізніший захід сонця  та о 3:46найраніший його схід) 

та приблизно по 8 годин до і післяпівночі (Малюнок №2) у дні зимового (о 15:54 найраніший захід і о 7:58 – найпізніший схід)

До того ж і наростання світла, яке є одним з найважливіших факторів для життя живого, починається саме опівночі. Це могли би встановити лише найчутливіші фотоприлади. Або міркування, базовані на спостереженнях за природою.

З огляду на "Уникнення Непотрібних Проблем" та "Філософії Зародження Нового" я маю за початок дня північ. Це його зародок!

  • А що ж з роком?

А те ж саме! Його зародком є день зимового сонцестояння - початок руху сонця на північ. Він позначений у Священних Книгах рідновірів Індії (індусів) як значимий фактор взаємодії людини зі світом.

Я свого часу жив за "Календарем Мандрівного Волхва", який правильно висвітлив мої погляди щодо впливу життя за цим календарем на функції людського організму. Але у глибинному розумінні виникнення та зародження нового, схоже, ми з ним розходимося. Календар, за яким я живу, має початок року в день зимового сонцестояння. Його основою є національний Індійський календар, спеціально розроблений для об’єднання різних індуських календарів групою науковців під керівництвом спеціаліста у цій галузі – професора Меґганата Сага – і ухвалений 22 березня 1957 року рішенням уряду Індії (модифікації якого під наші традиції колись розробив та описав і яким користується Мандрівний Волхв). Тільки початок року в мене пов’язаний не з весняним рівноденням, а із зимовим сонцестоянням.

  • Який вплив Місяця на наше життя?

Значно менший, ніж Сонця. Але його рух довкола Землі дає можливість позначати коротші від року, але довші від дня проміжки часу – місяці й тижні. На жаль, немає кратності "сонячним одиницям" вимірів часу в цих інтервалах! :( Тому місяць-молодик перед весняним рівноденням можна святкувати якПочаток землеробського року. Початок такого року має право стрибати на різні дні та бути деякою мірою незалежним від тривалості світлового дня (яка фіксується сонячним календарем), бо він і так залежить від погоди, яка теж є мінливою і не завжди залежною від тривалості світлового дня.


Не хочу займати місця своєю писаниною, бо мої погляди на тиждень тамісяць висловив Мандрівний Волхв у "Календарі Мандрівного Волхва"  та у "Щодо святкування деяких наших свят" (погляди на тиждень).

Тримаймося розумного! ;)

 
 
 

Ще дещо про звичаєвий коладар

 

Цю публікацію розглядаю як доповнення до "Кола часу Дар".
Виходжу з психології сприйняття часу лісовиком. Вважаю, що супутник Землі Місяцьмав би позначати тижні та - додатково - міг би позначати й місяці (від чого і пішла назва цього періоду часу). Тим більше, що цей "вісник" таких проміжків часу постійно перебуває на виду - "висить" над головою (у небі).
Такі "місячні місяці" могли би слугувати виключно для психофізичних практик людей, життя яких пов'язане з постійним таким вправлянням.
Проте основний відлік часу: рік, доба і місяці (для побутових цілей) мав би йти за Сонцем.
Це можна було б подати у вигляді такого Коладара, який при сучасному розвиткові техніки легко робиться. (Замість позначки "Місяць" даємо назву дня за фазою місяця: молодик, до-повнева чверть, повня, до-молодикова чверть).

До незручностей відношу нерівність часових проміжків (за днями). Хоч вони є рівними, коли перейти на рахунок у годинах чи хвилинах. То ж цю хибу можна би було виправити.
Перевагами вважаю врахування біоритмів Природи, віддзеркаленням яких є наш організм.
Ну, і максимальне наближення його до доби людини, яка жила на природі та яка жила тією Природою.
Чекаю на конструктивну критику! ;)

 

 

Кожен собі друг, кожен собі ворог... (виклад за словами Учителя)

 

Питання звільнення від ПУТ "я" широко розроблене в індуських психофізичних практиках. Кому цікаво - загляньте до “вайраґйа ( ??????? )”. Коли НЕ вникати глибоко - цей шлях вимагає зречення від насолод і страждань цього світу, що веде доаскетичного способу життя. Світ для початківця стає непривітним і позбавленим барв радості й щастя у звичному для нього розумінні. Відтак, уже перші кроки стають нездоланними для багатьох, а хто все ж таки ступив пару разів - своїмневдоволеним виглядом велемовно свідчить про те, де він перебуває... :(
Мій Учитель, з мовчазної згоди якого я беруся викласти його погляди, свого часу підказав мені інший шлях. Шлях Любові:
У своїх розмовах з християнами, цитуючи одну із “Святая Святих” Єванґелії (Мт. 22:35-40):
“35. І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
36. Учителю, котора заповідь найбільша в законі?
37. Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
38. Се перва й найбільша заповідь.
39. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
40. На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять”, -
він переходив до тлумачення цього місця Іваном-Богословом (1 Йн. 4:20):
“Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого НЕ бачить, як може любити?” -
і додавав від себе:
“А ще більше, як може брата (якого ЛИШЕ бачить) любити, коли себе, якого НЕ лише бачить, а й ВІДЧУВАЄ (!), - не любить?! То ж полюбіть себе!Прийміть з приязню все те, що вас оточує і вас становить. З приязню і любов’ю. І коли ви приймете себе-найгіршого, себе-у-власній-ямі, себе-як-є, - тоді, раптом, ви відчуєте, що ви - не ви, а Він! Тоді, раптом прийде в серце записане в 1 Йн, 3:1:
“Глядїть, яку любов дав нам Отець (Сварог), щоб ми дїти Божі (!)звались”.
І Христос, син Божий- тоді вам Брат, а не Пан. Бо той, хто пізнав Себе - лише той знає, якого він роду!
“7. Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить,ВІД БОГА РОДИВ СЯ (!), і ЗНАЄ БОГА;
8. хто не любить - не пізнав Бога, бо БОГ - ЛЮБОВ” (1 Йн. 4:7-8).
І ця Любов творить чудеса не десь там, на Небі, а прямо тут і зараз”.
Мій учитель любить наводити приклад про БЕЗСМЕРТЯ козаків, свідомість яких розчинена в такій Любові-ототожненні з Родом:
“Козак, ідучи в бій, не гине, - каже він. - Усе залежить від предмету ототожнення власного “Я”.
Коли ви забили палець і кажете: “Мені боляче”, - ви у цю мить ототожнюєтеся із забитим пальцем.
Коли вам кажуть криве слово і ви говорите: “Ти робиш мені боляче”, - ваше “Я” вже не палець, а серце.
Відповідно, коли козак іде у смертельний бій, смерть НЕ МОЖЕ для нього настати, бо ВІН ОТОТОЖНЮЄ СЕБЕ не зі своїм тілом, а ЗІ СВОЇМ РОДОМ: з тими, яким він зберігає своїм учинком життя і хто завдяки цьому залишиться живим і продовжить Життя Роду. Він справді відчуває СВОЮ Незнищенність іВічність у житті тих, хто буде жити і понесе Вогонь Звичаю далі у майбуття тисячоліть. Бо він - це Вони, і для нього не існує у цю мить нічого іншого, крімНих - сварожичів, крім Буття Сварога, що сяє у носіях традицій роду нашого”.
Усвідомлення себе і вас як двох листочків, які живлять Одну Гілку Дерева Роду, усвідомлення Себе і Вас як множини проявів Єдиного Бога Сварога розчиняє вузьке “Я” розбрату.
Це Шлях мого Вчителя...

 

 

Про Смерть

 

Перешіптувалися якось між собою люди, проводжаючи козаків війська князя Святослава Хороброго до бою:
 

Ой, лишенько! На вірну смерть ідуть хлопці!... :(((

Про що вони там гомонять, перепитав кремезний козарлюга у свого побратима:

Та, подейкують, що у нас з тобою сьогодні є вірна можливість поміняти це тіло на інше - ще ліпше й вправніше! ;) -

бадьоро підморгнув той.

Але я йду допомогти ворогам у цій непростій для них справі. Моя ж черга настане - коли рак свисне! ;)

Майте вуха, щоб чути! ;)
 

 

 

Про рівні Дійсності та Шлях

 
Можна виділити три рівні Дійсності:
справжня дійсність;
умовна (відносна);
примарна.
Справжню дійсність можна порівняти з умовною, як сприйняття власного оточення людиною, яка перебуває у стані пильнування, зі сприйняттям того ж таки власного оточення вві сні зі сновидіннями.
З одного боку, явища сновидінь і світу стану пильнування (“справжнього” світу) сприйняттєво не відрізняються одні від одних: явища “справжнього” світу - це теж певні уявлення і тому непершоосновні; вони теж минущі, вони точно так само вплетені в людську діяльність, як явища сновидінь у нашу діяльність уві сні. З іншого боку, явища цих рівнів не можна змішувати: вода, випита вві сні, тамує спрагу того, хто спить, хоч і не може втамувати спрагу наяву; і навпаки - "справжня" вода тамує спрагу людини у стані пильнування, хоч і не може втамувати спрагу того, хто бачить сон.
То ж у царині справжньої дійсності не існує нічого, крім Бога (Прабога). Бог (Прабог) є Все, і Все є Бог і немає більш нічого, крім Нього. (Читати більше)
Світ, який оточує мене, написане тут, комп’ютер - усе це предмети царини умовної дійсності. Й у колі дійсності цього рівня ми справедливо говоримо про різних Богів, Усесвіт і світ, людей, наш рід, родові звичаї та Творця цього всього - Сварога як Найвищого Бога. Він - Найвища Істина цього (умовного) рівня дійсності.
Однак, знову-таки, усе це - суцільна омана (коли говорити з точки зору справжньої дійсності), при тому, що все воно - цілковита правда (коли дивитися на це з точки зору умовної дійсності).
До царини примарної дійсності належать сновидіння, міражі тощо. Вони теж у певному розумінні, "дійсні", адже коли нам щось наснилося, то це справді наснилося.
Цілковито несправжні речі (наприклад, "рідний син безплідної жінки") не належать до жодної з цих “дійсностей”.
Який же тоді зв’язок між Богом (Прабогом) і світом?
Про це говорити не доводиться, бо це поняття різних рівнів дійсності.
У царині умовної дійсності будь-які визначення Бога (Прабога) є безглуздими (жалюгідними, неповними) чи можуть подаватися лише через заперечення: “Не це, не це!” Він, Безмежний, не піддається поміщенню в обмеження будь-якого уявлення чи висловлення.
Як людина, яка спить, бачить воза, коня і дорогу, хоча, насправді, їх немає; так і в Бозі можуть створюватися різні образи, від чого сутність їхня не знищується. Саме під впливом глибокого сну, який “підтримується” Богом, “заглиблені” у цей оманливий сон Сварожичі й онуки Дажбожі не можуть усвідомити свою сутність. Цей сон у світі умовної дійсності деколи називають Оманою, деколи Природою. Тому для прояву своєї справжньої природи внуків Божих потрібно прокинутися, звільнитися від оманливого сну.
Шлях звільнення починається з того рівня, на якому ми перебуваємо. Для рівня умовної дійсності найпотужнішою опорою є Звичаї Роду. Саме опираючися на них, на Поєднання-через-Відання, Поєднання-через-Любов ми отримуємо можливість пробудити свою Проникливість, яке веде до Буття-у-Бозі.
Але про все це (про омани і шляхи) поговоримо іншим разом :)
 

 

Джерело: сайт "Мандрівний Волхв

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud431.jpg
Свята наша земля
pryr4.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.