20 | 08 | 2017

У Тернополі християнська секта зомбує дітей

Секта християнськаЗа допомогою гіпнозу, зомбування, навіть наркотиків релігійна громада утримує двох молодих людей, стверджує їхній батько. Про це пише “20 хвилин”.

Нагадаємо, ту релігійну громаду не визнала жодна конфесія чи релігійна община. Будівля, яку вони називають храмом, розташована неподалік Співочого поля, біля джерела. Тобто – на самовільно захопленій парковій території. Те місце обрали не випадково. Мовляв, там з’являлася Матір Божа. Тож на думку людей, та місцина — свята земля.

 

 

Пан Микола (прізвище просив не називати, — прим. ред.) нарікає на общину, каплиця якої розташована у Тернополі, в парку Національного відродження. Обоє дітей, зі слів чоловіка, вважають, що служать Богові та людям. Проте зважаючи на фанатичну поведінку сина і доньки, розрив стосунків із друзями та рідними, а також на дивні речі, що відбуваються в общині, чоловік боїться за них.

Назар став Павлом

Назар (23 р.) і Христина (22 р.) — жителі Львівщини. Проте в біду, як каже їхній батько, сестра і брат потрапили у Тернополі. Чоловік приїхав сюди, аби розповісти свою історію. Він сподівається, що вплине на ситуацію, надавши їй розголосу. Назар в громаді – майже два роки, а Христина – рік. Усі спроби забрати їх звідти були марними.

- Почалося все, коли вчителька християнської етики загітувала людей на поїздку в Тернопіль, – пригадує чоловік, – у греко-католицьку – так вони себе спочатку називали – каплицю. Мовляв, там у парку сталося диво. Син поїхав. Повернувся задоволений. Потім ще їздив і ще. Із друзями, із сестрою. Назар навчався в Львівському університеті. Був хорошим студентом, міг залишитися в аспірантурі. Але після 4-го курсу заявив, що йде служити в громаду.

Батька це насторожило. Він каже, що спершу подумав: на сина просто щось найшло і він передумає. Цього не сталося. Коли ж громада з парку почала себе називати не греко-католиками, а просто католиками, чоловік зрозумів, що в сина – проблеми.

- Назар завжди був авторитетом для Христини. Тож вона вчинила, як він. Донька залишила 5-й курс медичного вузу, – додає пан Микола. – Син тепер – священик, хоча й не має відповідної освіти. Йому дали нове ім’я – Павло. Що робить дочка – не знаю, але поки що ім’я не змінила.

Чоловік спілкувався з дітьми, коли приїздив з дружиною у Тернопіль.

- Діти втратили всі інтереси, які мали, – нарікає він. – Порвали стосунки з усіма. Не цікавляться і нами. На прохання і благання не реагують. Їх наче там якимись наркотиками накачують чи зомбування йде?

“Із Богом спілкуються…”

Батько каже, що пропонував дітям альтернативу: навчання на священнослужителя – для сина та релігійну освіту – доньці. Аби вони, якщо відчувають поклик до служіння Богу, могли це робити легально. Але пана Миколу не послухали.

- Коли помер їхній дідусь, вони навіть у нашу церкву не пішли помолитися за нього, – пригадує батько. – Вони нікого не визнають, усіх ігнорують. Вважають лише себе істинною церквою і християнами. Але там відбуваються дивні речі, які від поведінки християн – далекі. Жінки ходять у довгих сукнях, читають тільки релігійну літературу, телевізор – під забороною, хіба новини – і все.

Чоловік неодноразово бував на “службах” у каплиці. Тож помітив певні відмінності від традиційних богослужінь.

- Вони там на колінах і в мороз стоять, поклони б’ють постійно. Служба у них – три години, – описує пан Микола. – У них є старенький священик у візочку і жінка, яку називають сестрою Ольгою. Там кажуть, що вони з Богом спілкуються, від його ім’я говорять. Люди, які туди ходять, переконані, що там зцілюються. Пам’ятаю, всім про жінку, в якої виявили рак 4 стадії, розповідали. Вона, мовляв, зцілилася. Але тієї жінки ніхто не бачив!

Проживали діти раніше у найманій квартирі. Платив за неї тато. Батьки давали гроші і на прожиття. Та припинили, сподіваючись, що без коштів діти не зможуть обійтися і повернуться. Тоді почалися дзвінки з докорами. Панові Миколі видавалося, що всі слова синові і доньці хтось підказує. Надалі спроби дізнатися, де мешкають діти, були марними.

“Будуть ляльками…”

- Я якось хотів простежити, де вони живуть, але не зміг, – пригадує пан Микола. – До каплиці і від неї всіх возить бус. Думав, може на вулиці вдасться переконати, але ні. Коли йдуть пішки – там метрів 300 до каплиці не доїдеш, довкола моїх дітей йдуть якісь жіночки і чоловіки. Коли підходжу, їх відразу обступають, здіймають крик, відштовхують навіть.

Діти уникають спілкування з батьком. Чоловіка це дивує, бо раніше вони були дуже близькими. Панові Миколі видається, що син і донька нині ставляться до нього, як до чужого. Така біда може статися й з іншими батьками, прогнозує пан Микола.

- Та громада вже будує в Тернопільському районі чоловічий монастир і планує звести ще й жіночий, – зауважує чоловік. – Завдяки друзям-правоохоронцям з інших областей я з’ясував, що такі ж “парафії” є на Львівщині та у Закарпатті.

Вірян з однієї області залучають до служб в іншій. Чоловік припускає – щоб рідним було важко витягти когось із “пастки”.

- Я лише хочу повернути дітей, – додає батько. – Вони й так собі вже нашкодили, бо ані освіти не мають, ані перспектив. Думаю, тій церкві вигідно, щоб люди не мали ні знань, ні майбутнього, ні зв’язків з ріднею. Тоді вони будуть ляльками в чиїхось руках. А якщо рідні захочуть спілкуватися з дітьми чи внуками, то змушені будуть вступати до тієї громади.

Чоловік каже, що докладе всіх сил, щоб “вирвати” дітей. У планах львів’янина – посприяти тому, аби сина забрали в армію. Мовляв, там він повернеться до нормального життя. Окрім того, батько сподівається, що влада нарешті розжене ту громаду.

Нагадаємо, вплинути на релігійну громаду, яка захопила землю в парку і забудувала там більше 3-х сотих, поки що не вдається. Тривають суди. Разом із тим, представники офіційних церков неодноразово застерігали людей від небезпеки, яку несе “паркова” громада. Поспілкуватися із її керівництвом — неможливо. Журналісти наштовхуються лише на агресивно налаштованих вірян, які спілкуються здебільшого цитатами з Біблії та не пускають нікого у каплицю.

- Свята церква коментарів не дає, – повідомила тоді одна з головних парафіянок кореспонденту. – Ми і наш отець не хочемо і не будемо спілкуватися з пресою. Нічого поганого ми тут не робимо. А заважаємо лише тим церквам, які збудовані на піску.

Інші жінки, які вийшла назустріч кореспонденту “20 хвилин”, стверджували, що вони, мовляв, — істинні християни, земля там — свята і храм — назавжди. Спробували ми поспілкуватися з вірянами і 10 травня, але вони повторили те саме, що й раніше.

 


Андрій Шкула, “20 хвилин”


Коментарії до статті від читачів газети http://zz.te.ua/

Невеличка купка людей, що називає себе менонітами -місіонерами, майже дев’ятнадцять років намагаються утвердитися на Теребовлянщині, як офіційна релігійна громада.
На початку дев’яностих – у бурхливий пострадянський час, в Україні, як реп’ях на чорноземі, махрово розцвіли релігійні секти. Криклива орда різноконфесійних авантюристів, зминив на подіумі модних шоу – екстрасенсів, нишпорили голодними вовками від села до міста: засівали «добру звістку».
Улітку 1993 року, як сніг на голову, з’явилися на Теребовлянщині – у селі Ілавче, німецька парочка: громадяни Пітер Регер і Дитріх Тьовс.
- Ми представляємо організацію «Гуманітарна допомога м. Білефельд». Ми вас будемо любити та допомагати. А саме: затарівать зношеним одягом, списаною технікою та простроченими ліками-продуктами – заявили гості. Сказано – зроблено: не встигло село зрозуміти хто й звідки -як вже на околиці замаячіли навантажені тири-фури.
Німець – людина від природи серйозна і розважлива. Роль такого собі різдвяного Санти Клауса – веселого добряги, що роздає навколо подарунки, важко погодити з національною скнарістю й прагматизмом.
Але незабаром усе прояснилося, коли з вуст благодійників потік біблійний мед…
- Халилуйя! Місіонери… Меноніты…. – нові слова шокували аборигенів, які но тільки ладили повернуту із небуття батьківську греко-католицьку віру.
Округою пішла поголоска , що оці добрі люди заплатили великі гроші за кордонне лікування їхньої односельчанки . Ось тепер вони приїхали в цю родину.
- Наше село стане духовним побратимом віруючих менонітів німецьких міст Білефельд, Мінден і Франкенталь – гордо розповідала всім господарка будинку, яку було призначено директором місцевого благодійного фонду.
Меноніти слів на вітер не кидають: в 2006 році налагодили місцеву дільничну лікарню. Приміщення, устаткування, обслуговування, лікування – платять добрі німецькі брати.
Потягнулися по області до різних установ, контейнери з гуманитаркой, пригнані авто, техніка та прилади.
Чудо – та й годі! Привозять, роздают, посміхаються: «Беріть будь ласка… все бекоштовно… усе – в ім’я Бога Живого!»
Українець – людина щира, довірлива, але обережна – життя навчило. Вона добре знає, що безплатне сало – лише у пасці!
Стали люди придивлятися так прислухатися до євродобріїв – а ті все посміхаються, молитися разом до себе заманюють. Де – хто, купившись на таки блага, почав відвідувати
надомні зборы – молитви. Але соромязливо відчували, що все там якось стрьомно, не по нашому – чуже. Досить наявно проглядала лукаве роздвоєння.: коли подарунки роблять – ніби добрі люди, посміхаються , ну точно – райське ягня. Однак, тільки потрапив у загальний кагал – змінюється все навпаки. Про Божу любов і дружбу розповідають, а наші українські ікони зривають зі стін і на підлогу… Злостяться, кричать, загрожують! Місцеві церкви очима спалюють, бісовщиною прозивають, а священики для них – слуги сатани…
Походять деякій час до них люди, та й не витримують – тікають геть. Деякі ще тримаються там малим числом, але лише за подачки. Бог у таких – справа десята….
Найбільш меноніти люблять наших дітей, особливо з бідних родин та сиріт. Шукають підступний привід: як їх до себе затягти? Наша молодь – мов – «їхне сектанске майбутнє».
Для цього надумали вони щоліта в місцевому дитячому оздоровчому таборі «Промінь» влаштовувати справжне гетто, щоб з ранку до вечора вбивати в дитячі голівки сектанскі постулати.
Як вони це роблять? Вербування – зомбивання місцевих дітей, відбувається приїжджими волотерами з Німеччини. Хто ці добрі вчителі? Може вони педагоги – вихователі або психологи? Ось вам дудки – звичайні фанатики, що ламають тендітні дитячі душі.
Стали діти скаржитися батькам, тоді місцеві священики підняли тривогу. Це вже ні жарти – пригріли змія на грудях!
Святі отці пишуть скарги у владу. Отут й з’ясовується, що менонітська місионерсько-релігійна діяльність – самовольщина! Повне порушення законів, насильство й самоправність. Законослухняні європейці, проповідники слова Божого, «високі духовні місіонери» – й хай їм грець – злочинці!
І це – логічно. Як висловлюється священик Дмитро Григорак: «Кожний проповідник, який влізає насильницьким способом до храму вашої душі це злодій і розбійник!
Розкусили їх селяни, справедливо зажадали від влади захисту від цього довготерплячого лиха. Потрібно віддати належне людям – поки менонітів не женуть із села геть, оминають злощасне місце.
З величезною потугою, після тривалих паперових дуелей, зупинили нарешті, дитячі літні шабаші в таборі «Промінь».
А що секта? Затято сидять – сопуть у дві дзюрки. Ходять чутки, що секта викупила будиночок у Теребовлі – планують будувати молитовню. Цікаво, на що сподіваються їхні організатори? У районному центрі – непереборна фортеця українських традиційних релігійних конфесій. Хиба стати гонимими страждальцями за віру? А може все значно простіше: незабаром у державі відмінять мораторій на купівлю-продаж орної землі.
Секта – удала організація для посереднього нею володіння. Та й раби вже в наявності…
Земля для менонітів – головний «бізнес». Але, так можна залишитися лише, як кажуть – з носом!

 

Матеріал взято з газети http://zz.te.ua/

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud125.jpg
Свята наша земля
pryr29.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.