17 | 10 | 2017

ЗАЯВА про злочин щодо порушення рівноправності громадян, прав і свобод слов’янських народів в Україні

 

Новітня окупація України. С,Кириченко

Надаємо заяву Кириченка Сергія Олександровича відносно стану українського народу в Україні.

 

Генеральному прокурору України

Пшонці В.П.

01601 м.Київ; МСП-601, вул. Різницька, 13/15

 

Копія для реагування:                         Президенту України

Януковичу В.Ф.

01220 м.Київ, вул. Банкова, 11

 

Голові Верховної Ради України

Литвину В.М.

01008, м.Київ, вул. Грушевського, 5

 

Копія до уваги:                   Голові Європарламенту

Єжи Бузеку

Rue Wiertz 43, 1047 Bruxelles (Elterbeek).

Генеральному Секретарю ООН

Пан Гі Муну

Office of the President of the General

Assembly United Nations, E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Голові Парламентської Асамблеї Ради Європи

Мевлют Чавушоглу

Avenue de l’Europe

F - 67075 Strasbourg Cedex

 

Генеральному секретарю Ради Європи

Турбьєрну Ягланду

Avenue de l’Europe

F - 67075 Strasbourg Cedex

 

Конгрес США

Старшому сенатору від штату Массачусетс,

Голові сенатського комітету з іноземних відносин

ДжонуФорбсуКерри

U.S. House of Representatives

Washington, DC 20515

John Forbes Kerry -

Chairman of the Senate Committee

on Foreign Relations,

the senior senator from Massachusetts

 

ЗАЯВА

про злочин

 (в порядку Глави 8 КПК України).

 

щодо порушення рівноправності громадян

залежно від їх расової, національної

належності та релігійних переконань, а

також умисне перешкоджання забезпеченню

прав і свобод слов’янських народів в Україні

 

Минуло двадцять років сучасної української історичної епохи, після того як соціалістична суспільно-економічна формація УРСР, керівним партійно-бюрократичним апаратом комуністичної радянської влади була замінена на псевдодемократичну суспільно-економічну формацію буржуазно-рабовласницького типу, псевдосамостійну державу Україна, в якій установлений режим фінансово-олігархічної деспотії.

По результатах реального стану прав і свобод кожного із мільйонів громадян в Україні, цих років та змін, які відбулися, стало достатнім, переконливим та очевидним практичним доказом того, щоб зрозуміти та усвідомити, що насправді сталося і чого слід чекати українському суспільству в найближчому майбутньому.

Республіка соціалістичного устрою на території України, в складі СРСР, із всенародною власністю на основні засоби виробництва (заводи, фабрики, земельні угіддя тощо), з її суспільними фондами споживання та соціальним захистом, була замінена псевдосоціальною та псевдоправовою державою. Засоби виробництва у формі заводів, комбінатів, фабрик, підприємств, засобом фіктивної приватизації та в інший незаконний спосіб (без дозволу народу), перейшли із загальнонародної (державної) власності у приватну власність та розпорядження буквально двох десятків олігархів одного етнічного походження. Вони ж сьогодні фактично розпоряджаються національними багатствами всього Українського народу: засобами виробництва, землею, її надрами, трудовими і водними ресурсами. Правлячі в Україні олігархи змінили розподіл суспільного продукту, який виробляється працею всього народу, на свою користь, підтвердженням чому є розмір особистих багатств окремих осіб і приклади купівлі олігархами нерухомості за сотні мільйонів євро або доларів.

         Наслідки здійсненої приватизації є жахливими для народу України, так як в результаті відбулося масове закриття підприємств та руйнація економіки країни, геноцид і вимирання мільйонів людей. Впродовж довгих років в Україні триває економічна диверсія засобом створення умов для умисного перевищення імпорту товарів і продукції над експортом, що вбиває національного товаровиробника та прискореними темпами призводить до постійного зниження купівельної спроможності населення України і його подальшого зубожіння. Це є неприпустимим з боку влади. В такій ситуації влада України, якщо це не ворожа армія іноземних загарбників окупаційного режиму, повинна негайно затвердити необхідні закони, якими забезпечити стимулювання національного виробництва та обмеження імпорту продукції лише у крайній потребі для внутрішнього споживчого ринку. Це потребує негайного затвердження Закону України «Про захист внутрішнього ринку України», в якому передбачити заборону перевищення ввозу продукції і товарів із-за кордону в Україну над вивозом. Потрібно встановити кримінальну відповідальність за порушення цієї норми.

 

         Також потрібно припинити приватизацію підприємств державної та комунальної форми власності, так як це призводить до стрімкого скорочення суспільного сектору зайнятості населення.

Прийняттям нового Податкового кодексу України було досягнуто чергову мету – ще більш швидшої руйнації внутрішнього ринку зайнятості населення, а значить і внутрішнього виробництва.

Особиста (трудова) власність громадян була незаконно ліквідована, а з нею ліквідовано і основоположний принцип «від кожного по здатностях, кожному  по праці», як мірило соціальної справедливості в суспільстві. Суспільний сектор виробництва на селі, у формі колгоспів та радгоспів, так само без дозволу народу, було зруйновано і ліквідовано, хоча саме на створення цього сектору економіки в Україні було витрачено найбільше людського і матеріального ресурсу багатьох поколінь через колективізацію і репресії.

Кримінальна зміна суспільно-економічного устрою в Україні (форми власності) і обіцяна більша ефективність праці, мотивована приватною формою власності дали повністю негативні результати. Нові власники – олігархи та інші колишні вищі посадовці компартійно-комсомольського чиновницького апарату, «червоний директорат», незаконно ліквідували більшість підприємств під різними мотивами та обґрунтуваннями. Держава усунулась від регулятивної функції забезпечення розвитку виробничих відносин. Криза набула ознак сплановано-керованої. Державний апарат країни, як в центрі, так і на місцях, повністю підпорядкований слугуванню інтересам вище згаданих двох десятків олігархів, які уособлюють капітал і владу в Україні як нову потужну кримінальну групу (клас) експлуататорів, крадіїв та грабіжників народу, які всілякими незаконними методами всі ці роки привласнюють собі результати чужої праці – праці десятків мільйонів людей.

Внаслідок цього населення України зменшилось на 7 млн. людей і продовжує вимирати шаленими темпами від 300 тис. до 400 тис. людей на рік.

В українському суспільстві, основу якого складає українська нація, як державотворча нація корінного народу країни, домінують привнесені в культивовані апатія, масова депресія, безробіття, алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, всеохоплююча корупція, бездуховність, дитяча бездоглядність, торгівля дітьми, людьми та людськими органами...

Скорочення державного в тому числі й репресивного апарату не спостерігається, навпаки, він постійно зростає за законом Паркінсона, а сама держава зі своїм псевдодемократичним режимом перетворилася на кримінальну загальнокорумповану державу, яка існує сама по собі, гнобить народ на догоду сформованого класу (кримінальної групи) експлуататорів-олігархів, які вже стали панівним прошарком в українському суспільстві. Через фактично антинародний парламент, в антиконституційний спосіб, їх воля закріплюється кількома десятками депутатами, «слугами-багатостаночниками», через закони у суспільних відносинах на всіх рівнях.

На сьогодні в Україні засоби виробництва, влада, фінанси, засоби масової інформації, можливість розпорядження природними ресурсами повністю знаходяться в руках олігархів та обслуговуючої її влади.

В кінці кожного року розміри багатств олігархів України подвоюються, а життєвий рівень населення катастрофічно падає. Прірва між багатством і бідністю в Україні стає все більшою і глибшою. Олігархи не потрібні українському народу. Олігархи не наповнюють, а виснажують бюджет та економіку держави. Олігархи України нічого не створювали, і ні в що гроші не вкладали, а лише привласнили собіте, що було створено народом і давало великі прибутки до бюджету країни, які зараз надходять до кишень тих же олігархів. Олігархи України вийшли із середовища українського суспільства за рахунок несправедливого, злочинного перерозподілу загальнонародної (державної) власності та суспільного продукту, який виробляється в національному секторі економіки.

Політична однопартійна система України, після відміни у свій час статті 6 Конституції СРСР 1977 року (Конституції УРСР 1978 року) про Комуністичну партію Радянського Союзу (Компартію УРСР), як  керівну та скеровуючу силу радянського суспільства і ядро його політичної системи, державних та громадських організацій, знов майже завершилася фактичним поверненням до тої ж однопартійної системи, але вже під назвою іншої партії. Яка б назва будь-якої партії не фігурувала в результаті тих чи інших виборів – правити завжди буде фактично одна реально існуюча і повноцінна за всіма ознаками «партія» олігархів, партія влади, яка забезпечена усім необхідним фінансовим, матеріальним ресурсом та силою, в т. ч. й озброєною, спирається на владні повноваження своїх представників, а не незалежних представників народу.

Сформована ними ж виборча система, всупереч вимогам навіть діючої Конституції України, лише сприяє процесам закріплення однопартійної системи влади олігархів-експлуататорів, як маленької частини над великим цілим. Всупереч цій самій Конституції, кількома олігархічно-чиновницькими кланами колишніх компартійно-комсомольських функціонерів у народу фактично відібрано право бути єдиним джерелом влади у своїй власній країні, а вся влада та засоби її формування і важелі впливу, за попередньою змовою незаконно привласнені (узурповані) цією самою купкою високоорганізованих супер-злочинців.

Вибори із заміною системи абсолютної більшості на систему відносної більшості стали бутафорними і тепер не заважають приходити і постійно знаходитись при владі не тим, кого бажає більшість народу, а тим, хто потрібен купці капіталістів-можновладців, як загальнодержавного, так і регіонального рівня. Народ вже усвідомив істину, що бути обраним на виборах і бути оформленим, як обрані на виборах, – це різні речі. В останній час посадові особи від влади та вгодні «партії» олігархів претенденти лише оформляються як такими, що «перемогли» на виборах. Таким чином, за своїм наявним людським фактором та юридичним змістом, існуюча в Україні влада стала вже явно антинародною і зміцнює свої антинародні позиції. Всупереч Конституції та законам України, ця влада вже не представляє собою результат волевиявлення більшості Українського народу. А без довіри і  підтримки влади  народом в країні неможливі ніякі реформи, справедливі закони, порядок та позитивні зміни. Таким чином і тут всілякими незаконними і аморальними хитрощами закладено зростаючу суперечність, яка повинна бути вирішена на користь істини і всього народу, а не його окремої мізерної частини кланів супер-багатіїв.

Всупереч загальноприйнятій практиці багатьох цивілізованих держав світу, кланово-олігархічний (буржуазний) уряд України навіть не проводить референдумів серед населення України з тим, щоб отримати дозвіл на отримання чергового траншу мільярдних валютних кредитів від МВФ та інших фінансових інституцій. А саме народ (населення) України повинен повертати за кордон і самі кредити, і відсотки за них. А це вже антинародна політика влади, яка заганяє народ у все більшу кабалу! Отже, навіть запозичені іноземні валютні кредити ця влада олігархів використовує виключно на свою приватну користь – збереження своєї влади та примноження власних багатств, а на весь народ перекладає тягар повернення цих кредитів.

         Як правило, міжнародні фінансові установи контролюються міжнародним єврейським капіталом, в тому числі і Міжнародний валютний фонд (МВФ). В Україні відсутня прозора і достовірна іформація, яка б правдиво свідчила про те, яка кількість грошей кредитів МВФ, коли і на які саме цілі та об’єкти була направлена. А повернення кредитів та сплата за них відсотків лягає непосильним тягарем саме на плечі народу України, доведеного владою до жебрацтва. Подальше збільшення кредитної кабали неприпустиме для українського народу. Тому справедливою є вимога народу про те, щоб, керуючись світовою практикою розвинених країн, внести зміни до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» з тим, щоб прийняття рішення про запозичення кредитів від міжнародних та іноземних фінансових установ здійснювалося лише за згодою народу, висловленого за результатами Всеукраїнського референдуму. А на час до затвердження таких змін ввести мораторій указом Президента України, припинивши практику Уряду України позичати кошти кредитів у міжнародних та іноземних фінансових установ. 

 

Майнова несправедливість та національна нерівність в усіх галузях суспільного і державного життя стали основними показниками безперервної  кризи в Україні по всіх напрямках і показниках, яка щорічно поглиблюється без будь-яких перспектив на оздоровлення, що об'єктивно зумовлене штучно встановленими антинародними державним та суспільно-політичним устроями на догоду олігархам і всупереч інтересам більшості народу.

Фактично в Україні вже встановився рабовласницько-кріпосницький устрій сучасної форми із рабовласниками-олігархами, які можуть безмежно все, та рабами-громадянами, які не дивлячись на декларативно проголошені деякі свободи, позбавлені можливості реалізовувати свої найголовніші права на працю, відпочинок, отримання необхідної освіти, соціальний захист, пенсійне і медичне забезпечення. Вже у 2011 році відбулася формалізація того, що уряд України  складається із мультимільйонерів, які в умовах ними ж провокованої і керованої кризи, постійно багатішають, а більшість народу представляє собою масу жебраків, які живуть за межею бідності. Зовнішні ознаки суспільного антагонізму між працею і капіталом є наявними!

Значить і надалі устрій України, якщо нічого не змінити, буде становити владу незначної кількості багатих та животіння десятків мільйонів бідних. Інших перспектив цьому не проглядається. І саме це не влаштовує український народ! Це означає, що антагонізм між працею і капіталом, багатими і бідними, повинен вирішитися на користь тої самої більшості, за рахунок праці яких створюються усі багатства і цінності в суспільстві. Так завжди було і буде в історії людства, в силу Божих начал справедливості і рівності.

Але все, про вище сказане, сталося з відповідних причин та з волі конкретних людей і їх організацій. І саме по наслідках того, що вже відбулося, хто в Україні отримав до своїх рук загальнонаціональні багатства, власність і що ми спостерігаємо (фіксуємо) сьогодні в державі, можна встановити виконавців цих незаконних, антинародних змін та їх замовників. Тим більше, це потрібно своєчасно зробити напередодні прийняття безглуздого, вкрай небезпечного рішення про вільний продаж земель сільськогосподарського призначення і створення так званого ринку землі, який планується зробити прообразом вже існуючих так званих «ринків» «праці», «капіталів», «підприємництва» тощо.

Наприклад, в державі Ізраїль ніхто не подумає навіть обговорювати ідею приватизації земель чи вільного продажу-купівлі земель сільськогосподарського призначення  Це заборонено Торою, Талмудом і чинним законодавством Ізраїля, в якому нема Конституції. І саме збереження земель на території Ізраїля у суспільній, державній власності становить основу економічного устрою (базису) країни та є гарантією стабільності виробничих відносин у аграрному секторі держави (кібуци тощо).

Але чомусь в Україні саме фахівці та різноманітні експерти єврейського походження, наполегливо радять вищим посадовим особам органів державної влади України скоріше встановити вільний продаж-купівлю земель сільськогосподарського призначення. І саме народні депутати України, які є етнічними євреями, частіше за все через засоби масової інформації переконують українське суспільство у користі запровадження в Україні ринку землі через її вільний продаж-купівлю, хоча на їх етнічній батьківщині (Ізраїлі) вони за це б і слова не мовили.

З висоти часу, що минув, ми бачимо, що напередодні розвалу СРСР його вище державне керівництво мало єврейське етнічне походження. Як результат спадковості  історичної «естафети», і на сьогодні два десятки наявних олігархів України за своїм національним складом належать до євреїв. В Україні виключно євреї представляють масову культуру, яка впливає через належні їм же телебачення і естраду на мільйони громадян України. А потрібно, щоб галузь культури належала не їм (євреям), а всьому Українському народу виховувала людей у національному дусі словянських народів. Власники найбільших всеукраїнських телерадіокомпаній є євреї. Більшість багатотиражних газет в Україні належить євреям. Для легалізації пограбування, знищення самобутності і культури українців, та інших слов’ян в Україні,  створений потужний замкнутий неукраїнський інформаційний простір. Народ в Україні відсторонений від впливу на політику і владу, заблокований інформаційно. Майже увесь Уряд (Кабінет Міністрів України) України складається із євреїв. Більшість етнічного складу Верховної Ради України складають особи єврейського походження. А це вже питання національної безпеки для тої нації-народу, того корінного етносу, який на своїй споконвічній і Богом даній території реалізує своє право збереження віри, традицій, мови, культури, та на самовизначення і створення власної держави.

  Підтвердженням інформаційної експансії в Україні по суті окупаційних ЗМІ та антинародної влади є факт висновку всесвітньої неурядової та некомерційної організації з захисту прав людини Міжнародна амністія (англ. Amnesty International), яка у своєму останньому звіті за 2010 рік відмітила обмеження свободи слова в Україні та погіршення стану із захистом прав людини.

Виходячи із вище перелічених фактів, обєктивним є висновок про наступне. В Україні порушено природнє право рівності для всіх громадян, зліквідоване природнє право народного волевиявлення. Штучно встановлені в Україні антинародні за своїм представництвом та змістом режим панування і вся система державного та суспільного устрою не можуть представлятись та кваліфікуватись інакше, як окупаційними, а сам політичний режим на території держави, як режим іноземної окупації України. Цей режим панування і системи устрою не є ні українськими, ні слов'янськими, як за своєю формою, так і за своїм змістом, що є грубим порушенням міжнародних прав українців та всіх слов'ян на території своєї Батьківщини – власної країни, яку у народу відбирають та привласнюють собі чужеродні етнічні елементи всілякими хитрощами та незаконними оборудками і за підтримки міжнародних іудейських та сіоністських структур засобом експансії фальшивого за економічним змістом американського долара і такого ж євро.

Прийнята 21 грудня 2010 року на 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН Резолюція [по доповіді Третього комітету (A/65/455)] 65/201 «Загальне здійснення права народів на самовизначення»підтвердила, що загальне здійснення права всіх народів, в тому числі народів, які знаходяться під іноземним та чужоземним пануванням, на самовизначення є основоположною умовою ефективного гарантування та дотримання прав людини і збереження та заохочення цих прав. В цій Резолюції Генасамблея ООН заявила про своє рішуче неприйняття актів іноземної окупації, оскільки вона призводить до попрання права народів на самовизначення та інших прав людини, а також закликала держави, відповідальні за такі акти, негайно припинити свою окупацію щодо інших країн і територій і всі акти репресій, дискримінації, експлуатації та жорстокого поводження, зокрема відмовитися від грубих і нелюдських методів, які, згідно з повідомленнями, застосовуються при здійсненні цих актів щодо відповідних народів.

Акти міжнародного права чітко закріплюють і визнають право народу українців на створення своєї власної держави. Зокрема Резолюція 1514 (XV) Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про надання незалежності колоніальним країнам та народам» від 14.12.1960 року визначила, що «всі народи мають невід’ємне право на повну свободу, здійснення свого суверенітету і цілісності своєї національної території». В цьому ж документі Генасамблея ООН заявила, що «всі народи мають право на самовизначення; в силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток».

Українці (78,8% від усього складу населення України), у складі інших слов’янських націй українського народу, вже дійшли до висновку, що є ошуканими і не мають встановлення законодавчим засобом свого політичного статусу, як титульної нації корінного народу українців. Така національна нерівність є і буде причиною постійно наростаючої соціальної та політичної напруги в Україні. І так буде до тих пір, поки цей конфлікт не буде вирішено на справедливій рівноправній основі, згідно актів міжнародного права.

Звернутися до Вас з цією заявою нас спонукає дуже несприятливе становище в нашій країні, якемає ознаки прихованого геноциду по відношенню до словянських націй українського народу і його самобутньої  традиційної культури.

Як видно із вищевикладеного, на поверхню проявилася сіоністська складова, яка діяла при розвалі СРСР, УРСР та побудові сучасної держави в Україні. Про це, у своєму письмовому річному звіті ЦК Компартії  України від 1989 року попереджала і свідчить Академія Наук УРСР за особистим підписом і нині діючого Президента НАН України Бориса Патона.

Бізнес-еліта, політична еліта, фінансова еліта, культурна еліта та інші прошарки загальносуспільної еліти України за своїм суспільним та етнічним складом стали суто єврейською елітою. І це сталося не в умовах рівноправного змагання особистостей та їх інтелектів, а це стало наслідком майнового розшарування, соціальної несправедливості та національної нерівності, які швидко відбулися впродовж останніх двадцяти років при впливі відповідних міжнародних кіл. Це не влаштовує і не може влаштовувати слов’янську більшість українського народу і особливо його основну і найбільш чисельну державотворчу за своїм етнічним складом українську націю. Доказом цьому є історія українського народу та всесвітня історія.

Впродовж десятків років політична система і система внутрішньої безпеки захисту національних інтересів українського суспільства на території УРСР сформувала об’єктивні оцінки зовнішніх загроз національним інтересам країни. Зокрема у своїй книзі «Иудаизм». – Москва, «Политиздат», 1966; дослідник єврейського походження Моісей Соломонович Бєлєнький визначив:

«Сионизм – националистическое движение еврейской буржуазии»(стор.93).

Інший дослідник цієї проблеми Григорій Леонідович Баканурський у своїй книзі «Иудаизм и современность». – Москва, «Знание», 1978; визначив сіонізм, як одне «из самых воинственных и шовинистических проявлений буржуазного национализма» (стр.28), а також «идеологией и политикой крупной еврейской буржуазии» (стр.31). Баканурський Г.Л. також підкреслив:

«Иудаизм – это религия, а сионизм – это реакционное политическое и идеологическое движение. Сионизм идеологически опирается на иудейскую религию…(стр.32).

В іншому своєму дослідженні «Ложные доктрины, реакционная политика: Критика союза иудейской религии и сионизма». – Одесса: Маяк, 1982. – 240с. Баканурський Г.Л. визначає сіонізм, як «реакционную националистическую идеологию, политику и систему организаций крупной еврейской буржуазии, сросшейся с империалистическими кругами Запада, в первую очередь США»(стр.7). Також він підкреслює, що «Иудейский клерикализм сообща с сионизмом выполняет классовую роль защитника интересов монополистической буржуазии и направлен против интересов трудящихся в том числе еврейского происхождения» (стр.8).

Основний спосіб впливу сіоністських структур в Україні, як вже наявного прошарку монополістичної буржуазії в особі олігархів та мультимільонерів майже виключно єврейського походження, – відверта брехня, цинізм, неправда і спотворення істини, використання всіх без винятку інших гріховних якостей людської особистості, які реалізуються через розбещення, наркоманію, алкоголізм, кримінальне збагачення, бездуховність (див. http://micha-e.livejournal.com/336668.htmlі), примусове тунеядство тощо. Продемонстрована в постійній експозиції на Інтернеті аморальна поведінка київських багатіїв сіоністів-іудеїв, які порушують закони України та проявляють цинізм і неповагу до українського суспільства, слов’янської духовності, української культурі і традиціям.

Таким чином, видно, хто саме впливає на зовнішню та внутрішню політику та економіку України і чий вплив шкодить правам та інтересам найбільшого корінного народу українців в реалізації своїх законних прав і свобод! Це міжнародне єврейство, кероване сіоністськими колами, має свої керівні центри у США, Росії, Європі, Ізраїлі та в інших країнах сучасного світу. Тому, ми вимагаємо від Президента, як гаранта Конституції України, не тільки дослухатися того занепокоєння, яке висловлено в цьому документі, а ще й зробити відповідні дії реагування щодо зміни ставлення органів державної влади до української етнічної більшості та тих перешкод, які чинять їй сіоністські і реакційно-релігійні іудейські структури всередині України.

  Останнім часом, за діями правоохоронних органів спостерігається «боротьба з інакомисленням», а саме почастішання фактів політичного переслідування «правовими» засобами громадян словянського походження. Підставою цьому обирається, як не дивно, ст.161 Кримінального кодексу України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»). Хоча саме по цій статті треба притягати до відповідальності радикальних іудейських сіоністів, які проповідують відвертий расизм. Такими міліцейсько-прокурорськими та судовими переслідуваннями християн і слов’ян з боку іудеїв останні лише підтверджують, що в Україні правлять саме іудеї-сіоністи.

У нас є підстави вважати, що, без докорінної зміни подальшого курсу розвитку України,  чітко спланована і задана світовим сіонізмом та структурами «Хабаду» програма і тенденції триватимуть і надалі в Україні.

Переважна більшість цих справ ініціюється єврейськими діячами або іудейськими організаціями, які провокаційно звинувачують представників корінного народу України в «антисемітизмі». При цьому переважна більшість обвинувачених та переслідуваних відносить себе до українських, словянських патріотів.

Ззовні, в українському суспільстві, фіксуються факти негативних висловів на адресу єврейства, що деякимипредставниками правових органів та установ кваліфікується,як порушення рівноправності громадян в залежності від їх расової, національної належності або релігійніх переконань.

Однак, по зазначених вище фактах, жодного разу не розглядалася причина таких негативних висловів й першоджерела напруги в даних міжетнічних загостреннях.

Адже головне питання, яке належить з'ясувати органам влади, правоохоронним органам: чи відповідають істині, чи ні негативні оцінки єврейства словянськими патріотами по суті, на які спрямовані заперечення?

Якщо не відповідають - тоді мова може йти про приниження євреїв і про порушення релігійної та національної ворожнечі.

Якщо відповідають - то подібні оцінки виправдані і, незалежно від їхньої емоційності, вони не можуть кваліфікуватися як принизливі, збуджуючі ворожнечу і т.п. (Наприклад, назвати здорову людину інвалідом - принизливо для неї, але назвати інвалідом скалічену людину - це правдива констатація факту.)

Крім того, оскільки в даному міжетнічному загостренні відносин присутні дві сторони (звинувачувач і обвинувачений), слід з'ясувати: яка з сторін почала цей конфлікт першою і відповідальна за нього, і чи не є дії обвинувачуваних самообороною від агресивних дій звинувачуючої сторони?

З цих питань в усьому світі існує велика кількість загальновизнаних фактів і джерел, на підставі яких можна зробити безперечний висновок: негативні оцінки українськими словянськими патріотами типових для єврейства дій проти неєвреїв відповідають істині, причому ці дії не випадкові, а передбачені в талмудичному іудаїзмі та практикуються два тисячоліття. Таким чином, інкриміновані патріотам висловлювання і публікації не стільки проти усіх євреїв, скільки проти тих, хто сповідує погляди іудео-сіонізму, у більшості випадків є самообороною, яка буває не завжди стилістично бездогано оформленою, але об'єктивно справедливою і цілком законною за своїм змістом та виправданою по суті.

На підтвердження звертаємо Вашу увагу на поширену в Україні, офіційно видану в Москві Конгресом Єврейських Релігійних Організацій і Об'єднань в Росії (КЕРООР) книгу «Кицур Шульхан Арух», надруковану вже не одним тиражем. Це скорочене видання іудейського зводу законів «Шулхан арух», складеного кілька сторіч тому на основі «Талмуда» і обов'язкового до виконання донині, а також електронна версія зазначеного видання, розміщеного в мережі Інтернет: http://istok.ru/library/learn-n-teach/classic/shulhan-aruh/. У вступі до книги у виданнях 1999 і 2001 рр. голова виконкому КЕРООР рабин Зіновій Коган робить таке відверте визнання:

«Редакційна Рада КЕРООР визнала за необхідне опустити в цьому перекладі деякі галахічні вказівки ..., розміщення яких у виданні російською мовою було б сприйняте населенням Росії, яке не дотримується іудаїзму, як неспровокована образа. Читач, який захоче прочитати «Кицур Шульхан Арух» в ідеально повному обсязі, запрошується в єшиви, щоб вивчити цю та багато інших святих книг в оригіналі».

Тобто, один з лідерів російського єврейства, якого дослухаються євреї в Україні, визнає образливими для неєврейського населення Росії, (в т. ч. й України) деякі положення даного іудейського кодексу поведінки, але вважає за можливе запрошувати своїх одноплемінників (зрозуміло – виключно євреїв) для вивчення цих образ в єшивах - єврейських школах, фінансованих із залученням коштів з міжнародних джерел, державного та місцевих бюджетів. Втім, навіть у даному відцензурованому виданні ми знаходимо наступні положення:

- У «Законах про ідолопоклонство» (Глава 167) говориться, що «5. Фігура з двох перехрещених палок, якій поклоняються, заборонена до використання» - тобто християнство зараховується до ідолопоклонства і всі розпорядження про ставлення до ідолопоклонників («акумів») мають на увазі в Росії (країні з переважаючим християнським віросповіданням), в т. ч. Україні, насамперед  християн (с. 389).

- Побачивши припис «ідолопоклонського дому» (тобто храму) вимовляти йому прокляття: «Будинок гордих викорчує Б-г», а при вигляді зруйнованого храму вигукувати: «Б-г відплати виявився!». Мало того, далі пропонується такий варіант цього припису: «деякі вважають, що мова йде про будинки неєвреїв, що живуть у мирі, спокої і багатстві» (сс. 389-390).

- Прирівнювання неєврея до екскрементів (сс. 47 і 48).

- Заборона навчати неєвреїв ремеслу (Глава 165, с. 390).

- «19.Єврейці не слід допомагати неєврейці при пологах», крім як у випадку, «щоб не викликати ворожнечі до нас ... але тільки за плату »(Глава 167 с. 390 Закони ідолопоклонства).

- «Якщо людина взяла в борг у неєврея, а той помер, він має право відмовитися платити його синові, який не знає точно, чи брав цей єврей у борг у його батька» (с. 405).

- При грошових розрахунках «якщо неєврей помилився сам, дозволяється скористатися його помилкою» (с. 406).

- «4.Заборонено зраджувати (віддавати) єврея в руки неєврея, чи йде мова про життя єврея або про його майно, і неважливо, чи робиться це за допомогою якої-небудь дії або словами; і заборонено доносити на нього або вказувати місця, де заховано його майно» (Глава 183, с. 408) - настійно просимо зауважити: це стосується приписаного євреям поводження на слідстві і суді.

· У «Законах про позивача, відповідача та свідків» (Глава 181) зазначається: «якщо між двома людьми (людьми вважаються виключно євреї), стався спір і вони не змогли домовитися поміж собою по-доброму, і їм доводиться йти до суду, вони повинні йти до єврейського суду, і їм заборонено судитися перед неєвреями та в їх судових інстанціях навіть в тому випадку, якщо їх закони співпадають з єврейськими. Навіть якщо обидві сторони згодні судитися в неєврейському суді – все одно це заборонено». Такі норми іудейських Законів діють на території України в обовязковому порядку, підриваючи основи правосуддя і конституційного ладу України. Іудеї-рабини, які в Україні є виключно громадянами Ізраїля, вже досягли мети, що на території України вони не тільки закликають ігнорувати Конституцію і закони України, але й, зокрема, бойкотувати судове законодавство України, всю його державну правоохоронну систему, і вирішувати спори у позасудовому порядку, позбавляючи контролю держави Україна та українського суспільства за майном, фінансами і справами, які належать євреям. А майно це було загальнонародною власністю (державною) і підступно, у злочинний спосіб вилучено у всього нашого народу і виключно фіктивно, формально, начеб-то, належить євреям.

         Рабинські суди на чолі із рабинами вже давно діють в усіх регіонах України. Таким засобом по всій території України відбувається будівництво і розширення кланових спільнот та кримінальних корпорацій на чолі із рабинами-хабадівцями. При розгляді спорів і різних конфліктів ці суди керуються не законами України та законодавством нашої держави, а законами «Шулхан Аруха» та іншими талмудичними законами, які містяться в інших джерелах іудейської релігії («Танія», «Кіцур Шулхан Арух» тощо), підміняючи українські закони держави законами єврейсько-іудейського кагала. Такий злочин проти основних засад держави є неприпустимим і про нього не можуть не знати Служба Безпеки України та інші правоохоронні органи. А якщо знають і не реагують, то в тому їх прямий інтерес, щоб і далі наносити шкоду національним інтересам України та його народу. Дивного в цьому нічого нема, бо керування Служби Безпеки України чомусь довірено не представнику корінного (автохтонного) етносу країни, а єврею-олігарху Валерію Хорошковському, який також вже неодноразово продемонстрував спільність своїх особистих інтересів та дій із міжнародним єврейством та світовим сіонізмом. Це потребує негайного рішення Президента України про зняття з посади Голови Служби України В.Хорошковського і призначення на цю посаду людини слов’янського походження, яка неодноразово демонструвала свої якості патріота своєї нації.

· В тих же «Законах про позивача, відповідача та свідків» (Глава 181) зазначається процедура формування рабинського суду на противагу судам України:

«11.Якщо в місті нема таких мудреців, які можуть бути членами рабинського суду, - членами суду обирають самих хороших і мудрих людей міста, за думкою мешканців міста, і вони будуть судити, хоча і не годяться на роль суддів, щоб люди (євреї) не йшли до неєврейського суду». Таким чином, за допомогою рабинів та залучених ними авторитетів єврейського походження різного рівня,  досягається максимальна криміналізація і закритість єврейської спільноти від усього українського суспільства.

У вступі до цієї книги глава виконкому КЕРООР Коган пише, що «Талмуд - неперевершений пам’ятник єврейського генія», а дана витримка його моралі, «Кицур Шульхан Арух» - «хрестоматія єврейської цивілізації нашого часу ... Ця книга вам абсолютно необхідна. Ви можете чинити так, як в ній написано, і бути впевненими, що виконали волю Вс-вишнього ».

А головний рабин Росії А. Шаєвич зазначає у передмові книги, якою користуються євреї в Україні: «Інтерес до цієї книги перевершив найсміливіші наші очікування. Величезна кількість вдячних відгуків від самих різних людей протягом усього цього часу приходить на нашу адресу. Ще більша кількість листів містить настійні прохання допомогти в придбанні цього видання ».

         Таким чином, це не історичний пам'ятник, а керівництво до дії. Наочним є той факт, в Україні організації радикального іудаїзму  «Хабад» здійснюють пропаганду і поширюють вчення, засновані на ідеях расової переваги євреїв над українцями і всіма іншими словянами та намагаються виправдати або заохочують расову ненависть і дискримінацію в якій би то не було формі.

Отже організоване єврейство, кероване міжнародними сіоністськими колами, в т. ч. й засобом діяльності структур «Хабаду», не дає можливості українцям, всім слов’янам,  виконувати свою місію державного самовизначення і виконувати функцію автохтонів. Сіоністська діяльність представників організованого єврейства в Україні спрямована на ослаблення духу української нації і всіх слов’янських народів на українській землі.

         Більше того, вище наведені єврейські документи (під виглядом іудейських)  та факти свідчать про те, що сіонізм і структури Хабад в Україні, засобом поширення ідей брехливого людиноненависницького вчення «Кіцур Шулхан Арух», в масштабах світового простору, здійснюють не просто високоорганізовану і системну, цілеспрямовану злочинну діяльність за змовою численних посвячених на це іудеями-клерікалами  євреїв-сіоністів, а скоюють ці масові злочини з особливими цинізмом та демонстративністю проти українців та всіх нежидів на території країн їх перебування та у всьому світі в цілому.

Ми вважаємо, що вже на підставі одного цього офіційного єврейського видання правоохоронні органи України повинні були б згідно зі ст. 35 Конституції України припинити поширення релігії, яка збуджує у єврейства ненависть до іншого «населення України». Тим більше, якщо заглянути в «ідеально повний обсяг неперевершеного пам'ятника іудейської моралі» - «Шулхан Аруха», що вивчається в єшивах – єврейських школах, де також порушується принцип статті 35 Конституції України щодо відокремлення від держави церкви і релігійних організацій, в т. ч. і іудейських релігійних організацій «ХАБАД», які мають розгалужену мережу по населених пунктах в Україні, а школи від церкви. В Україні єшиви не відокремлені від синагог та іудейських релігійних громад, чим порушується конституційний порядок і національне законодавство. А єврейських дітей в єшивах навчають Талмуду, «Шулхан Аруху», які наповнені ненавистю та презирства до усіх неєвреїв, зокрема на території України. В подальшому збереження таких порядків є неприпустимим, особливо щодо словянських націй українського народу, які представляємо ми, хто підписав цей документ.

На території України сьогодні діє ціла добре розгалужена і фінансована мережа структур руху «Хабад», всесвітня штаб-квартира якого знаходиться в районі Бруклін м.Нью-Йорк (США). Одного із активістів, а потім і керівника (з 1950 р.) цього руху Любавичського Ребе, рабина Менахэм Мендель Шнеерсона було вислано з Радянського Союзу у 1927 році разом з його тестем Ребе Раяц із Любавич, за організаційну діяльність на шкоду радянському суспільству. Ребе Менахэм Мендель Шнеерсон очолив рух Хабад у 1950 р. і став розсилати емісарів (шлюхім) в ті місця світу, де проживають євреї. На сьогодні по світу діють 4600 емісарів, з дві сотні яких знаходяться постійно на території України і є громадянами Ізраїлю.

Вперше після 1927 року ці емісари, в статусі рабинів міст та областей і члени їх сімей, здійснюють на території України не тільки релігійну, але й розвідувальну, комерційну, судову та інші форми організаційно-розпорядчої і організованої злочинної діяльності переважно у латентних (прихованих) формах. При цьому, відповідно до вимог статті 24 Закону України від 23.04.1991  № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники,  інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, - можуть  займатися проповідуванням  релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю». Але рабини, як іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю, фактично незаконно займаються громадською та політичною діяльністю на території України. Доказом цьому є той факт, що рабини майже усіх областей України та значної кількості міст України очолюють іудейські релігійні громади, не будучи громадянами України, про що свідчать численні документи за їх підписами в різні органи, установи та організації на бланках зазначених організацій.

Окрім цього, іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю – рабини, також представляються в державних органах, як керівники єврейських громад населених пунктів. Ця обставина також є грубим порушенням вимог статті 19 Конституції України щодо бездіяльності контролюючих органів, які зобов’язані своєчасно припиняти незаконну діяльність іноземних громадян на території України. Відповідно до вимог статті 1 та статті 34 Закону України від 16.06.1992  № 460-XII «Про об’єднання громадян» тільки громадяни України мають право очолювати громадські організації та об’єднання громадян на території України.

Зазначена вище оставина тільки підсилює міжетнічне та міжнаціональне протистояння в Україні, яке постійно провокують вищезгадані рабини-іноземці. Якщо зараз в Україні не вирішити цю проблему так, як вона була вирішена у 1927 році в СРСР, то однозначним є прогноз на подальшу ескалацію напруженості в українському суспільстві, пов’язаної із роздмухуванням ізраїльськими рабинами національної нерівності та зневаги до так званих «гойських націй» аж до рівня національної ворожнечі та можливості провокації громадянської війни на території України. Така напруга поки свідомо не фіксується органами влади на офіційному рівні і має латентний (прихований) характер, який помилково відносять до «побутового» рівня, або ж до рівня окремих кримінальних проявів з боку деяких громадян України.

Культура, національні традиції та історична пам’ять українського народу ніколи не сприймуть того, що останні два десятиліття подається нашому суспільству. Нові, єврейські власники ЗМІ в Україні, особливо власники телеканалів, нав’язали українцям та іншим представникам слов’янських націй країни, підміну національних духовних цінностей слов’янських людей, їх культури і традицій на матеріальні, грошові активи «вільної конвертації» для зручності іноземного панування на землях України.

Відразу заспокоїмо вищих посадових осіб держави тим, що із забороною діяльності на території України реакційних, іудейсько-націоналістичних, а ще точніше – нацистських структур Хабаду та сіонізму, не з’явиться проблема із світовою спільнотою щодо заборони іудаїзму в Україні, як релігії. Про таку заборону мова не йде. В іудаїзмі є багато релігійних течій, в тому числі і поява нових, що дозволяє вести мову про те, щоб дозволити діяльність в Україні тих релігійних іудейських громад, які за духовне джерело своєї діяльності визнають виключно Тору (п’ятикнижжя Моісея) і не визнають інших писань людського походження із відповідними людиноненависницькими тлумаченнями та викривленнями на адресу виключно всіх неєвреїв. Прикладом ліберальних іудейських громад є громада на чолі із Е.Ходосом у м. Харкові.

Треба звернути увагу і на гасло талмудичного змісту, яке діячі сіоністського спрямування нав’язали президентському оточенню у 2010 році: «Україна для людей!» В такому сенсі це гасло означає, що «Україна для євреїв!», бо людьми, згідно Талмуду і «Шулхан Аруху» є виключно євреї. Представники інших націй не належать, за версією талмудистів, до людей. Широкі кола інтелігенції та громадськості України обурює цей факт, і ми також просимо зняти із політичного вживання це гасло, і більше не намагатись використовувати алогічні езопові словесні форми для підняття духу невеликої групи тих історичних гостей, які хочуть бути господарями у нашій Батьківщині. Будь-яка країна світу існує виключно для людей! Тому безглуздо підкреслювати і вживати таку аксіому для України. Ми усі є людьми за фізіологічним та духовним визначенням, і будуємо свою державу для себе, а не для когось!

Владі України також вкрай важливо зважити на те, що при все зростаючому в Україні впливі “Хабаду» центр реальної влади і прийняття рішень державного та територіального значення все більше і більше віддаляється від держави України та українців. Внутрішньоукраїнські органи влади все менше і менше відіграють роль керманича українського суспільства. Це небезпечно для майбутнього України, для збереження її незалежності та суверенитету.

Щоб підкреслити крайню небезпеку подальшого підсилення і зміцнення іудейсько-сіоністських структур в Україні, скористаємося також перекладами «Шулхан Аруха» з іудейського амстердамського видання, зробленими судовим експертом, вченим-гебраїстом доктором К. Еккер для судового процесу в Німеччині в 1883 р. (DrKEckerDer “Judenspiegel” im Lichte der Wahrheit, - eine wissentschaftliche Untersuchung. Paderborn . 1884; російський переклад: д-р К. Еккер. «Єврейське зерцало» в світлі істини. Наукове дослідження. М., 1906). Цей суд євреї порушили у зв'язку з тим, що один з їхніх одноплемінників (Юстус-Бріман), що перейшов у християнство, опублікував антилюдяні закони «Шулхан Аруха» і Талмуда, але суд виправдав публікатора, знайшовши переклад відповідним першоджерела. Д-р Еккер лише виправив дрібні неточності - виправлений ним текст наведемо нижче в характерних уривках з вказівкою точних єврейських джерел (грунтуючись на довірі до кваліфікації німецького експерта-гебраїста і німецького суду).

- «Його [неєврея] насіння розглядається як насіння (сімя) худоби» (Тосефта - доповнення до талмуду Кетубот, 3 б). «Заради [померлих] слуг і служниць ... не говорять слів розради тим, хто залишився після них, а треба сказати йому [єврею-господарю]: «Так відшкодує тобі Бог твій збиток», абсолютно так само, як говорять людині, коли в нього здохне бик або осел »(Іоре де'а 377 - 1).

- «Забороняється рятувати їх [неєвреїв-акумів], коли вони близькі до смерті. Наприклад, коли побачиш, що один з них упав у море, то не виручай його, навіть якщо він хоче заплатити ... Можна іспитувати ліки на акумові, - чи корисні вони? »(Іоре де'а 158-1).

«Гроші акумів суть як би добро безгоспне і кожен, хто прийшов першим, заволодіє ним». «По відношенню до акума не існує обману» (Хошен га-мішпат 156-5, Хага; 227-26; 348-2, Хага).

- «Коли єврей обікрав акума і його [єврея] примушують до присяги ..., тоді він повинен у серці своєму оголосити присягу недійсною, тому що він примушується до неї» (Іоре де'а 329-1, Хага). - Увага: це знову стосується поведінки іудеїв під час слідства і суду!

- «Коли про кого-небудь встановлено, що він тричі зраджував єврея або його гроші акумові, тоді треба відшукувати шляхи і способи зжити його зі світу». «У витратах, зроблених для того, щоб зжити зрадника зі світу, повинні брати участь всі жителі (євреї)місцевості» (Хошен га-мішпат 388-15 і -16).

- «Зрадника дозволяється вбивати на всякому місці, навіть і в наш час. Вбити його можна раніше, ніж він встигає зробити донос [може принести збиток «або на тілі, або в грошах, хоча б їх було небагато »]... і кожен, хто перший уб'є, набуває заслугу.»(Хошен га-мішпат 388-10).

- «Єврей-вільнодумець, тобто той, який здійснює богослужіння акумів ... вбивати всіх таких - добра справа. Коли є влада вбити їх всенародно мечем, тоді нехай це сповниться, а як ні, то їх треба обплутувати всіляко, щоб заподіяти їм смерть. Наприклад, коли побачиш, що один з них впав в колодязь і в колодязі стоїть драбина, тоді поспішай витягти її, кажучи: «От у мене турбота, - треба зняти мого сина з даху, і я тобі зараз принесу її назад» і т. п.»(Хошен га-мішпат 425-5).

Всі ці тексти, ідентичність яких вже доведена (що важливо!) в німецькому суді, підтверджуються і групою сучасних молодих рабинів та «семінаристів»-ешіботніков, виступаючих проти даної расистської моралі. Наприклад, ізраїльським письменником І. Шаміром в журналі «Наш сучасник» (2004, № 11) опубліковано такі діючі приписи, проти яких протестують ці совісні євреї, в тому числі на сайті http://www.talkreason.org:

- «Євреї - повноцінні, досконалі істоти; неєвреї, зі свого боку, хоча і люди, проте неповноцінні та недосконалі. Різниця між євреями та іншими народами подібно відмінності між душею і тілом або між людьми і тваринами ... Різниця між душею єврея і душею неєврея більше, глибше і значніше, ніж різниця між душею тваринною і людською душею».

- «Заборона ненавидіти (іншої людини) відноситься виключно до євреїв ... Єврейський закон дозволяє мстивість і злопам'ятність по відношенню до неєвреїв... Єврей не повинен сумувати ... навіть по своїх найближчих родичах-неєвреях ».

- «Кожен ідолопоклонник (як єврей, так і неєврей) повинен бути засуджений до смертної кари ... коли не існує відповідного повноважного суду, всякий єврей має право і навіть зобов'язаний убити єврея, який беззаперечно є ідолопоклонником... Щодо християнства існують розбіжності між авторитетами, однак переважна більшість їх також вважає християнство ідолопоклонством».

До всього цього можна додати і слова з молитви Шефох, в якій євреї напередодні своєї пасхи закликають свого «бога» «винищити з-під неба» всі інші народи.

Ми дуже цінуємо той факт, що в неприйнятті цього іудейського людиноненависництва з нами цілком однодумні найбільш чесні представники єврейського народу, такі громадяни Ізраїлю, як Ісраель Шахак з Єрусалимського університету та Ісраель Шамір, які засуджують мораль «Шулхан Аруха» і в талмудичній теорії, і в державній практиці єврейської влади по відношенню до палестинців (див. також публікації І. Шаміра в журналі «Наш сучасник», 2003, № 10).

Слід зазначити, що навіть наведені вище вбивчі приписи - це донині не тільки теорія, але й практика. Так, колишній голова харківської єврейської громади Е. Ходос опублікував докази («Сокира над православ'ям, або Хто вбив отця Меня». Харків, 1999) з обвинуваченням членів єврейського руху Хабад в убивстві в 1990 р. священика-єврея о. Олександра Меня (який «здійснював богослужіння акумів» і мріяв про створення «єврейської православної церкви», що вважається кримінальним злочином за законами держави Ізраїль), але цими свідченнями влада не зацікавилися. Злочинців покладено шукати тільки в середовищі «словянськихантисемітів».

Харківський рабин іудейської релігійної громади ліберального спрямування Е.Ходос у своїй книзі «Еврейский фашизм или Хабад – дорога в ад. Тайный знак – черная метка». – Киев, 2005. – 128с., як знавець проблем іудаїзму в Україні, дає визначення організаціям Хабаду, як «иудео-нацистской секты», що не може залишити поза увагою керівників держави Україна.

На підставі процитованих правил і практики єврейської поведінки неважко зрозуміти, чому постійним супутником єврейства у всіх народах був горезвісний «антисемітизм», - тобто неприйняття даної іудейської моралі. Саме тому євреї не мали рівноправності в християнських державах і домоглися його лише в результаті реалізованих за їх же участі буржуазних і соціалістичних революцій шляхом повалення традиційної влади. Так само і в Російській імперії євреї, після безуспішних спроб царського уряду зробити їх «такими як всі», позбулися в XIX ст. рівноправності: не тому, що були євреями по крові (імперія була багатонаціональною); не тому, що були нехристиянами (такими були і мусульмани, буддисти і ін); а тому, що єврейська релігія - антихристиянська і людиноненависницька, антиправова, антиправославна,яка доходить до ритуальних вбивств в середовищі своїх особливо завзятих прихильників. Багато випадків цього ритуального екстремізму теж були доведені в суді (див., наприклад, дослідження, проведене в дореволюційному міністерстві внутрішніх справ: В. І. Даль: «Розыскание о убиении евреями христианских младенцев и употреблении крови их», СПб., 1844).

Духовну причину цього людиноненависництва роз'яснює Євангеліє словами Христа про єврейських духовних вождів, що відмовилися від Бога Отця і тому відкинули і розіп'яли Сина Божого: «Ваш батько диявол, і ви хочете виконувати похоті батька вашого; він був душогуб споконвіку» (Ів. 8:19, 44). Це загальноприйняте в християнстві пояснення іудейської агресивності як форми сатанізму. Його висловлювали відомі філософи-інтелігенти, яких неможливо запідозрити в антисемітизмі. Наприклад, А. Ф. Лосєв («Джерело». М., 1996, № 4. С. 117-122), о. Павло Флоренський (див. у книзі: В. В. Розанов. «Сахарна», М., видавництво «Республіка», 1998, с. 360) і о. Сергій Булгаков: єврейство, яке відкинуло Христа, стало «лабораторією всяких духовних пороків, які отруюютьсвіт і особливо християнське людство» («Вісник РХД». Париж. 1973 № 108-110, с. 72). Навіть іудео-християнин о. Олександр Мень, який боровся проти «антисемітизму», стверджував, що єврей, який відкидає християнство, «зраджує себе і легко виявляється у владі темних сил» (журнал «Євреї в СРСР», 1975, № 11).

Це, на жаль, і сталося з більшою частиною єврейського народу (на відміну від його малої частини, яка прийняла християнство). Але він у своїй масі цього не хоче усвідомити і вважає, що така констатація істини Христом і слідом за Ним християнами є «образливою» для євреїв. Єврейські позивачі часто направляють своє звинувачення в «антисемітизмі» проти цієї істотної частини самого християнського віровчення, вимагаючи його фактичної заборони.

Однак ми не можемо погодитися із забороною на православне знання про сенс історії як боротьби сил добра (на стороні Церкви) і сил зла (на стороні протилежної людиноненависницької релігії, що готує царство антихриста).

Слідуючи заповітам православних Отців Церкви, ми не можемо слідувати помилковому розумінню терпимості,що насаджується як смиренність перед гріхом, злом, брехнею і в даному випадку богоборством. Православний повинен саме з поваги до образу Божого, закладеного в кожній людині, і заради порятунку його душі, відверто вказувати євреям (іудеям-сіоністам) на їх небезпечне ухилення від істини. У цьому також і з християнської точки зору полягає прояв справжньої любові до людей, бо тільки звернення до істинної християнської віри може врятувати єврея. «Толерантне» ж потурання єресям і сатанізму лише сприяє їх духовній загибелі. А під їхнім натиском - і багатьох їхніх жертв.

Слід відразу відповісти і на можливе заперечення, що слов’янські патріоти, які критикують євреїв, не завжди проводять відмінність між релігійними і нерелігійними євреями, тоді як більшість з них не вважають себе віруючими іудеями й не вивчають «Шулхан Арух». Однак багато поколінь відокремленого життя єврейства серед інших народів (у цьому був сенс єврейського кагалу як «держави в державі» - див. книги єврейських авторів: «Антисемітизм в стародавньому світі» С. Лур 'є і «Книгу кагалу» Я. Брафмана) призвели до того, що мораль «Шулхан Аруха» стала частиною єврейської національної самосвідомості навіть у його секулярному вигляді. Такий висновок зробила відома єврейська письменниця-соціолог Х. Арендт:

«Саме в процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм ... Уявлення про обраність євреїв перетворилося ... в уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна концепція обраності перестає бути сутністю юдаїзму й стає сутністю єврейства »(« Антисемітизм »/ /« Синтаксис ». Париж, № 26, 1989).

Цей «реальний єврейський шовінізм» і безцеремонність у дусі «Шулхан Аруха» наочно проявилися як під час страшного геноциду над словянським православним народом у 1920-1930-і роки (після чого євреям треба бути особливо стриманими у звинуваченнях проти словянських патріотів), так і в ході руйнування СРСР і посткомуністичних реформ в Україні, що відобразилося й у незаконному присвоєнні державної власності як начебто «безгоспної», і в складі нового правлячого шару: «в уряді повно євреїв», - пишається рабин А. Шаєвич («НГ-Фігури і особи », 1998, № 16), а також інші рабини (усі ізраїльтяни) на території України. Таким чином, їх відповідний вплив на життя країни виявився абсолютно непропорційно їх чисельності (0,22євреїв від усього складу населення України за даними останнього перепису 2001 року) на шкоду інтересам всіх інших народів країни й особливо державоутворюючого українського народу. Така національна нерівність у всіх сферах суспільного життя (політика, підприємництво, культура, наука тощо) веде до постійно зростаючої соціальної напруги в усьому українському суспільстві.

Саме іудейське талмудичне віровчення, яке поширюється в діючих синагогах на території України, в єврейських освітніх школах, а також мережі їх національних культурних і духовних центрів не тільки є протиправним, а ще й таким, що посягає на моральність населення України неєврейського походження, порушує права і свободи людей, якими є не тільки євреї, як про це визначається в іудейських релігійних талмудичних джерелах, але й усі інші громадяни в Україні. Іудейське віровчення в тому вигляді, як його сповідують і поширюють в Україні під виглядом релігійних структур «Хабаду», створює привілеї та обмеження за ознаками рас, релігійними та іншими переконаннями, етнічного та соціального походження, майнового стану та іншими ознаками. Наслідком цих протиправних проявів повинні бути заходи з боку держави, про які йдеться в статтях 35 і 36 Конституції України, а саме, коли право  на  свободу світогляду і віросповідання може  бути  обмежене  законом  в інтересах охорони громадського  порядку,  здоров’я  і  моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (ст.35), а також обмеження, встановлені законом в інтересах національної безпеки та  громадського  порядку,  охорони  здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст.36). Таким чином, вже для влади України, знов постала проблема щодо найскорішого вирішення питання про припинення подальшої присутності структур «Хабаду» на території нашої держави.

В безлічі літературних джерел та виступах по телебаченню єврейські дячі та журналісти участь єврейства у суспільних процесах останніх 20-ти років називають «демократично-капіталістичною революцією» свідомо викидаючи з цього процесу головний його етнічний фактор щодо священних прав українців і всіх слов’ян на свою власну національну державу Україна. «Єврейська і навколоєврейська інтелігенція була на пострадянському просторі одним з головних носіїв західно-ліберальної ідеології, стала ідеологом цієї революції». Тому «євреї мають більшу питому вагу в політиці Росії, України та бізнесі, ніж у політиці та бізнесі будь-якої іншої християнської країни». Це вони називають «єврейським щастям».

Самі єврейські олігархи відверто розповідають у ЗМІ про витоки свого «щастя» у здійсненій ними революції. Сам Прем’єр-міністр України М.Азаров у ході останнього візиту до Ізраїлю підмітив, які великі капіталовкладення роблять українські олігархи (єврейського походження) на території цієї країни, будуючи різні культові споруди та об’єкти бізнесу.

Таких доходів і таких прибутків, які можна було заробити в Україні, не можна було заробити ніде. Більша частина капіталу тут належить єврейському бізнесу.За такого стану речей в України (влади держави) все менше і менше залишатиметься суверенітету і незалежності. Якщо зараз не почати щось міняти, в Україну дуже швидко зайдуть транснаціональні корпорації, контрольовані міжнародним єврейсько-сіоністським капіталом, які спираються на силу зброї США та НАТО.

Вперше за тисячу років з моменту поселення євреїв на території держав словянських народів,євреї отримали реальну владу в цих країнах. При цьому Е.Тополь та інші чуйні євреї (наприклад, Ю. Нудельман та ін.) підкреслюють, що руйнівна і своєкорислива політика єврейських олігархів, що принижує словянські народи, провокує ворожість цих народів до євреїв.

Ми просимо Генеральну прокуратуру України врахувати ці думки представників єврейського письменництва і журналістики, як визнання відповідальності єврейської сторони за сучасне загострення українсько-єврейського конфлікту.

Тим більше, що для утримання незаконно захопленої так ними названої «безгоспної» держвласності і своєї влади цей правлячий національний прошарок єврейської національної меншини веде цілеспрямовану політику розпаду української традиційної народної моральності й витравлення слов’янських національних духовних цінностей, прагнучи перетворити весь наш народ у тваринну масу без віри і традицій - так простіше керувати ним і легше придушувати його опір. У цьому можна бачити явні ознаки духовного, а на цій основі і фізичного геноциду нашого народу в сучасній Україні та на всьому історичному слов'янському просторі.

Зокрема, саме євреї чинили опір викладанню в школах «Основ православної культури» і саме з ініціативи євреїв нам, державоутворюючомуукраїнському народу, Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року та іншими актами бездіяльності на наші вимоги заборонено вказувати в паспорті громадянина України свою національність. Історично підтверджено фактами, що саме євреї, які різними оманами і підступністю, діючи організовано і приховано домінуючи в усіх гілках державної влади в пострадянській Україні, наполягали на скасуванні графи про національність у паспорті, а причину цього пояснюють тим, що «євреї зайняли високі пости в адміністрації». Тобто, навіть вони самі добре розуміють та чітко усвідомлюють, яке уявлення про їх національність склалося у неєвреїв, і тому прагнуть приховати свою національну приналежність - це теж багато про що говорить, зокрема, і про побоювання неминучої відповідальності за те все, що вони роблять проти словянських народів на території України, і, в першу чергу, українського народу.

Саме повернення графи про національність громадян України в документах про особу – це стане першим кроком для подолання національної несправедливості в Україні.

З інших численних прикладів витравлення наших національних духовних цінностей не можемо не звернути Вашої уваги, пане Президенте України та пане Генеральний прокурор, на політику в галузі культури і особливо на безліч телепрограм, в яких регулярно принижується український, словянський патріотизм і православні традиції, пропагуються матюки і ідея, що «Секс - двигун культури». Всі протести української громадськості проти обурливої, а по суті провокаційної, діяльності несловянських «режисерів» такої «культури» виявилися безрезультатними.

Причому у євреїв-власників телеканалів для їхніх атак є в розпорядженні центральні канали українського телебачення, а у захисників слов’янських і православних патріотів крихітні тиражі, за які їх переслідують і судять. Така нерівність можливостей теж спонукає давати відсіч блюзнирським і нахабним антислов’янським діям осіб єврейського походження. Слов’янин, православналюдина, покликана захищати свій народ і свої святині - приклад цьому подав не тільки іудеям Сам Іісус Христос, бичем вигнавши з храму торговців, які нешанобливо ставилися до святині.

У порівнянні з висловлюваннями обвинувачуваних словянських патріотів набагато агресивніші висловлювання євреїв стосовно неєвреїв друкуються і виходять в єврейських газетах, які видають в Україні або завозять на територію України. Наприклад, в органі Російського єврейського конгресу «Єврейські новини» (2002, № 16, с. 9) депутат кнесету А. Ліберман закликав до насильницької висилки палестинців з Ізраїлю. При цьому палестинців, їхніх членів родин, які є і громадянами України, - всупереч резолюціям Ради Безпеки ООН! - не просто виганяють з рідної землі (4 мільйони біженців), але і вбивають їх активістів разом з родинами, руйнують будівлі їх родичів (операція «литий свинець»), - так виглядає «Шулхан Арух» в державній політиці Ізраїлю. І єврейство України підтримує її, коли лунають відповідні заяви і проводяться акції солідарності з народом Ізраїлю, політичне лобіювання інтересів Ізраїлю.

Єврейство України вважає себе одним цілим із російським єврейством та єврейством усього світу, але не виключно на рівні культурних чи духовних зв’язків, а більше на рівні адміністративних, фінансових, організаційно-підпорядкованих. Наприклад, 14.09.2010 до м.Херсону завітав Головний рабин Росії Берл Лазар, який був присутнім в якості почесного гостя на урочистому відкритті відреставрованої синагоги м.Херсона, кошти на ремонт якої надав найбагатший громадянин Ізраїлю, олігарх-єврей із України І.Коломойський, який також відвідав синагогу м.Херсона.

Згідно законодавства України, в нашій державі неможливо мати подвійне громадянство. А щоб отримати статус громадянина іншої держави обовязкова процедура відмови від громадянства України. Але, всупереч українському законодавству, чомусь впродовж декількох років саме єврей–олігарх І.Коломойський, за бездіяльності і мовчазною протизаконною згодою всієї правоохоронної системи України, демонстративно і цинічно хизується своїм незаконним подвійним громадянством (України та Ізраїлю). На таке свавілля, брутальну неповагу та нехтування вимогами української держави та Українського народу весь наш народ і українці, зокрема, своєї згоди ніколи і нікому не давали. Немає в цьому відношенні і якогось окремого нормативного документу, яким би було передбачене будь-яке виняткове і розширене право євреїв по відношенню до інших національних груп України. Це є неприпутимим з точки зору бездіяльності органів державної влади. Тим більше, що законом прямої дії є норма Конституції України (ст.24) про рівність конституційних прав і свобод громадян України та їх рівність перед законом. Але, Генеральна прокуратура, якось дивно проявляє тривалу багатолітню бездіяльність щодо І.Коломойського та інших супер-багатіїв єврейського походження, які публічно хизуються своїм подвійним статусом громадянина двох держав.

І саме така бездіяльність держави та її органів створює умови для подальших порушень Конституції та законів України та прав її громадян. Зокрема ізраїльтяно-українець І.Коломойський та його підлеглий Дмитро Луговий умисно порушують статтю 24 Конституції України, за змістом якої «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» і допускають злочин за ст.161 КК України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»). Мова йде про створення у м.Дніпропетровську спеціального відділення банку «ПриватБанк» для національної та релігійної групи (євреїв, іудеїв). Відповідна інформація про це міститься на єврейських та українських сайтах та в друкованих ЗМІ:

http://izrus.co.il/oligarhi/article/2011-04-20/14047.html

http://lb.ua/news/2011/04/20/93447_Bank_Kolomoyskogo_otkril_otdele.html

Такі дії є неприпустимими на території України, яка за своїм складом є багатонаціональною країною  і тому надавати привілеї та встановлювати обмеження за ознаками релігійних переконань і етнічного походження неприпустимо нікому. Але і за скоєння таких дій повинна діяти своєчасна неминуча відповідальність, а самі порушення припинятись.

Також неприпустимою є ситуація сприяння державою існування на території України фактично расистських шкіл, які називають єврейськими (єшивами). В такому вигляді, як вони зараз діють в Україні, вони можуть існувати лише в Ізраїлі. Але Україна – не Ізраїль! Порушення законів і прав людини полягає в тому, що до навчання в таких школах приймають виключно чистокровних євреїв, тобто таких, які не мають інших батьків крім євреїв. Наприклад, є факти, коли адміністрація таких шкіл, дізнавшись про те, що дитина-неєврей була усиновлена батьками-євреями, то неминучою є виключення зі школи такої дитини. Також неприпустимим є фінансування таких шкіл сіоністськими міжнародними організаціями («Хабад» та ін.), викладання в таких школах расистської ідеології на підставі Талмуду, «Шулхан Аруху» тощо. Це грубо суперечить українському законодавству, зокрема ст.ст. 3, 6, 8 Закону України «Про освіту»!

Спецслужби Ізраїлю за підтримки або бездіяльності Служби безпеки України, яку чомусь до сих пір очолює єврей-олігарх В.Хорошковський, здійснили міжнародний злочин на території України, викравши в останні дні березня ц. р. на станції м.Полтава з потягу Харків-Київ палестинця Дірара Абу Сісі, який працював технічним директором єдиної в секторі Газа електростанції. Він опинився в тюрмі в Ашкелоні (Ізраїль). Вже 1-го квітня Дірар Абу Сісі постав перед ізраїльським судом. Це потужний сигнал в українське та світове суспільство про те, що таке можуть зробити спецслужби будь-якої країни з кожною людиною на території України. Виходить, що СБУ працює під юрисдикцією Мосада (спецслужби Ізраїлю) і підкоряється в першу чергу тим державам, на території яких розміщені потужні сіоністські центри впливу на інші країни. Значить, на сьогодні СБУ не є і не може розцінюватись в повній мірі органом держави України, який повинен захищати національні інтереси України та не забезпечує її національну безпеку, а значить, і кожного із її громадян.

Особливо це рельєфно виглядає на фоні реагування влади Пакістану на несанкціоновану нею спецоперацію США 02.05.2011 року по знищенню Усами Бин Ладена. Офіційний речник влади Ісламабаду – Салман Башир, оцінив дії США, як порушення суверенітету Пакистану, і завірив громадськість по недопущенню в подальшому подібних незаконних дій на території Пакистану з боку будь-якої країни.

Єврейські громади у всіх країнах проводять «політичне лобіювання» інтересів міжнародного єврейства на шкоду інтересам країни проживання, і особливо в США - де держава стала інструментом по досягненню глобальних цілей міжнародного єврейства, що відкрито визнав А. Шарон у кнесеті в 2001 р. Євреям вдалося навіть використовувати армію США в ізраїльських інтересах для розгрому цілої країни - Іраку. А расизм свого «Шулхан Аруха» вони намагаються замаскувати попереджуючими звинуваченнями в «антисемітизмі» (тобто нібито расової ненависті) усіх тих, хто не погоджується з їхньою мораллю, їхніми діями, їх війнами. Але така підміна понять - груба фальсифікація, яка має бути очевидною будь-якому безсторонньому судді. Наприклад, «Московське бюро прав людини» під керівництвом А. Брода, а також відповідні структури в Україні, завалили прокуратуру та інші державні органи подібними «антисемітськими» скаргами, фактично блокуючи роботу правоохоронних органів і показуючи, між іншим, що розуміє під «правами людини» головним чином права євреїв. Можна сказати, що весь демократичний світ сьогодні перебуває під грошовим і політичним контролем міжнародного єврейства, чим нині відкрито пишаються видні банкіри (Ж. Атталі та ін.), а також відповідних міжнародних сіоністських кіл. І нам не хочеться, щоб Україна, проти відродження якої ведеться превентивна перманентна війна без правил, і надалі б перебувала у числі таких невільних і фактично окупованих сіоністами країн.

Терпіння суспільного очікування народу України на позитивні зміни в політиці та економіці вже закінчилося. Історичним фактом стало визнання  активом численних організацій того, яка саме влада встановлена в Україні і кому до рук дісталися національні багатства. Прикладом цьому є такі факти:

· спільне засідання 24.02.2011 р. у м.Київ представників керівництва ВГО та ВГПР «Всенародний фронт порятунку України», МГО «Організація Українських Націоналістів», ВГО «Всеукраїнське об’єднання ветеранів», Незалежна профспілка військовослужбовців України, «Трудовий рух «Солідарність», ВГО «Спілка офіцерів України», Конгрес Українських Націоналістів, Радикальна Українська Солідаристська Спілка, Громадський Всесвітній екологічний Уряд, представників  інших організацій та активістів національно-патріотичного руху України, на якому затверджено рішення:

«6. Визнати той факт, що в сучасній Україні встановлена абсолютна єврейська етнократія – іудеї підступно і незаконно захопили владу і майже всі національні багатства України у свою власність»;

·     загальні збори 26.02.2011 р. у м.Херсоні представників громадських організацій та об’єднань, які діють в м. Херсоні та Херсонській області:  ВГО та ВГПР «Всенародний фронт порятунку України», Незалежної профспілки військовослужбовців України, «Трудовий рух «Солідарність», ВГО «Народний парламент України», ХМО «Слов’янська громада», ХО «Об’єднання християн-демократів», ХОО Всеукраїнського комітету оборони прав людини, ХМПО «Народний контроль», ХМГО «Український національний трудовий рух», ХМГО «Громадський контроль Сергія Кириченка», представників інших організацій, органів самоорганізації населення, засобів масової інформації та активістів національно-патріотичного руху України, на яких затверджено рішення:

«5. Визнати той факт, що в сучасній Україні, за допомогою і підтримкою міжнародних сіоністських організацій, встановлена абсолютна єврейська етнократія, історичним аналогом якої є державне утворення Хазарський Каганат на чолі з іудейськими правителями (VII – Xст.ст.). Іудейсько-сіоністські структури підступно і незаконно захопили в країні владу, майже всі засоби виробництва, провідні засоби масової інформації, національні багатства України у свою приватну власність, що є перешкодою для існування і розвитку української нації, представників всіх народів та національностей на території України».

В інших регіонах та містах України відбуваються заходи, на яких затверджуються рішення із аналогічним змістом, що лише підтверджує істинність суспільних оцінок того, що відбувається в державі.

І останній значущий факт плюндрування владою України національних інтересів українського народу на території м.Умань.

Кабінет Міністрів України у рамках державної програми по забезпеченню паломництва планує врегулювати питання щорічного відвідування хасидами могили цадика (мудреця) Нахмана в Умані.

Згідно інформації служби охорони культурної спадщини Черкаської облдержадміністрації, вже розпочато створення проекту закону України "Про паломництво". За розпорядженням голови Черкаської ОДА вирішується питання про врегулювання коштів з метою забезпечення перебування хасидів в області на високому рівні.

Нагадаємо, щорічно понад 20 тисяч хасидів відвідують Умань у вересні, щоб на могилі свого духовного лідера, цадика Нахмана, відсвяткувати Рош-га-Шана – юдейський Новий рік.

12 вересня 2010 року, між хасидами та місцевими жителями, стався побутовий конфлікт, після якого було депортовано 10 паломників. Після чого українська влада і організатори паломництва хасидів Міжнародний доброчинний фонд імені ребе Нахмана, вкотре підняли питання про законне врегулювання паломництва.

Голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб  заявив, що проект такого закону вже розроблений на Черкащині. Губернатор також повідомив, що у 2011 році паломників-хасидів буде вдвічі більше, аніж минулого року – тільки з однієї причини: скасування у лютому 2011 року візового режиму між Україною та Ізраїлем.

Минулого року хасидів до Умані на святкування Нового року – Рош-Га-Шана – прибуло, за неофіційними даними, 25 тис. осіб. Тож цього року, певне, слід очікувати близько 50 тис. осіб.

До приїзду хасидів Черкащину готують перший заступник губернатора Сергій Рябцев, заступник з питань АПК Василь Корнієнко та мер Умані Юрій Бодров.

12 вересня 2010 року Україна депортувала до Ізраїлю 10 хасидів із забороною в’їзду на свою територію протягом 5 років. Депортовані порушили громадський порядок під час затримання підозрюваних у побитті двох уманчан.  Конфлікт виник між власницею квартири і хасидами, які наймали у неї житло. Внаслідок цього інциденту постраждало двоє місцевих жителів, один з яких отримав кілька ножових поранень. Ще один конфлікт виник між хасидами і активістами першої Єврейської Євангельської церкви, які приїхали з Одеси і проповідували в Умані єднання євреїв в єдиній вірі. А у ніч на 29 вересня в Умані у вуличній бійці між хасидами та уманчанами був убитий 20-річний громадянин Ізраїлю. Таким чином факти підтверджують наростання протистояння і ворожості, які привезли на нашу землю України хасиди-іудеї.

Органи місцевого самоврядування м. Умані ігнорують  думку громади і діють проти мешканців міста. Чинна Черкаська ОДА на чолі із С.Тулубом пріоритетом визначила не права і інтереси жителів м.Умань, а плани та інтереси хасидів і забезпечення їх паломництва в Умань.

Громадськість міста Умань дуже довго терпить приниження, незручності,наругу під час так званого паломництва хасидів. Це терпіння вичерпалося і жителі міста не бажають терпіти в подальшому такі порушення прав, як з боку міських чиновників, з боку горе-паломників, так і з боку правоохоронців, які нехтують будь-якими правами громадян України, заради спокою хасидів а не уманчан.

 Піднімаємо питання в першу чергу про захист прав свобод і законних інтересів жителів м. Умані, які не повинні страждати від свавілля вказаних сторін. Разом з жителями Умані звертаємося до органів державної влади всіх рівнів про вирішення питання не організації всіх благ для паломників, а забезпечення належних умов проживання уманчан під час незаконного скупчення іноземців в одному місці.

Влада України в особі Черкаської блдержадміністрації жодним словом не вказує про те, що скупчення релігійних іноземців в одному місці, є незаконним, оскільки такі дії не передбачені законом, які регулюють дані правовідносини, тобто вона займає позицію беззаконня, що також не на користь жителів міста Умань.

У відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» священнослужителі, релігійні проповідники, наставники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких вони прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту відповідної організації.

В м. Умань немає офіційно зареєстрованої іудейської релігійної організації Брацлавських хасидів, тому вони не мають законного права на здійснення релігійних обрядів, але за протизаконною згодою службових осіб державної влади та місцевого самоврядування, проти волі громади хасиди вчиняють свавілля.

Крім того, жителі м. Умань є православними і мають офіційно зареєстровану Українську Православну Церкву, яка зовсім протилежна хасидизму за своїм статусом, духовними цілями та обрядами, тому це також є натиском на православну віру в Україні, що має бути враховано в першу чергу.

Оскільки ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001року № 2235-ІІІ яка передбачає принцип єдиного громадянства – громадянствадержави Україна, то положення ст.24 Конституції України відноситься догромадян України, а не до хасидів, які не є громадянами України.Отже, потрібно визначити статус хасидів, а потім визначатися, на яких умовах і чи можливо їх паломництво в Україну.

Чиновники міськради м. Умані нав’язують хасидизм уманчанам і жодного разу не провели громадського опитування жителів міста з приводу отримання їх згоди на здійснення паломництва чужовірців-іудеїв до їхнього міста.

До планів громади міста Умань не входять будівництво об’єктів для здійснення паломництва, якщо такі об’єкти не винесені за межі міста.

Влада м.Умані монопольним (приватним) чином залучає комунальні служби, які в неофіційному (не легалізованому, позазаконному) порядку обслуговують хасидів, а в місцевий бюджет гроші не надходять.

Охорона громадського порядку та безпекидорожнього руху в Умані здійснюється не для захисту правуманчан, а захисту хасидів. Правоохоронці штурмують, перевіряють, зупиняють, не пускають до дому жителів Умані, що обурює уманчан і підсилює протест проти хасидів. Самі хасиди, які перебувають постійно в Умані, це за звичай хулігани, ведуть себе нахабно відносно жителів Уманівпродовж всього року, що також обурює уманчан.

Такі неподобства ображають громаду. А захисту немає ні від кого, тому іуманчани об’єднуються в громадські організації з тим, щоби протистояти відпосягань з боку хасидів.

За таких обставин вважаємо, що в першу чергу необхідно забезпечити законні права уманчан, а потім вживати заходи по будь-якому  паломництву за згодою громадськості.

Вважаємо, що розроблення міськрадою Умані спільно з Черкаською облдержадміністрацією «Програми розбудови», є не зовсім коректною. Оскільки така Програма повинна бути розроблена і підтримана Уманською територіальною громадою, а не Уманською міською радою.

2 квітня 2011 року в Умані відбулася нарада чиновників Черкаської області, на якій обговорювалося питання щодо прийому вже у вересні цього року великої кількості, біля 50-ти тисяч хасидів.

Влада міста Умані та Черкаської області розробляють проект Закону України «Про паломництво», який стосується прав і обов’язків паломників, якібудуть перебувати в Умані.

Вважаємо, що розробка такого Закону призведе до пріоритетухасида надгромадянином України, мешканцем м. Умані, узаконить їх перебування тазбільшить обєм прав хасидів, які і так більші ніж права уманчан.

Таке «паломництво» в стагнуючому місті занепалої України скоріше схоже не на безпечний цивілізований релігійний обряд, а на вороже ритуальне відпрацювання скорішого захоплення України. Обряди та пляски хасидів скоріше нагадують сатанинські пляски на могилах українців, ніж ритуальне поклоніння Богові та його слугам…

На підставі цього потрібно негайно скасувати безвізовий режим переміщення людей між Україною та Ізраїлем, так як він надає можливість безперешкодного та нефіксованого з боку державних органів проникнення представників іноземних спецслужб і міжнародного криміналу на територію України.

Також потрібно припинити і законодавчо заборонити масове паломництво хасидів-іудеїв до м.Умань, дозволивши відвідування могили їхнього цадика лише уповноваженій офіційній делегації від лідерів хасидів-іудеїв на підставі дозволу органів влади та поіменної реєстрації обмеженої кількості осіб, тимчасово прибулих для участі в обряді поклоніння.

 

Резолюцією 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН «Неприпустимість певних видів практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості», прийнятою 21 грудня 2010 року, ця найвища міжнародна інстанція знову підтвердила відповідні положення Дурбанської деклараціі та підсумкового документу Конференції з огляду Дурбанського процесу, в яких держави засудили збереження та відродження неонацизму, неофашизму і агресивних націоналістичних ідеологій, заснованих на расових і національних упередженнях, і заявили, що ці явища ніколи не можуть заслуговувати виправдання - ні в яких випадках і ні за яких обставин. Генасамблея послалася на факти доповіді Генеральній Асамблеї Спеціального доповідача, в якій відзначається збільшення числа інцидентів расистського характеру в деяких країнах, а також сплеск насильства на грунті расизму, жертвами якого стають представники етнічних, релігійних чи культурних громад. Генасамблея знову підтвердила (п.16), що відповідно до статті 4 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації держави - учасниці цієї Конвенції, зокрема, зобов'язані:

a) засуджувати всяку пропаганду і всі організації, засновані на ідеях расової переваги або намагаються виправдати або заохочують расову ненависть і дискримінацію в якій би то не було формі;

b) вжити негайних і позитивні заходи, спрямовані на викорінення всякого підбурювання до такої дискримінації чи актів дискримінації з належним урахуванням принципів, що містяться у Загальній декларації прав людини, і прав, ясно викладених у статті 5 Конвенції;

c) оголошувати про покарання за законом, як за злочин всяке поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, всяке підбурювання до расової дискримінації, а також усі акти насильства або підбурювання до таких актів, спрямованих проти будь-якої раси або групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності, включаючи її фінансування;

d) оголошувати протизаконними і забороняти організації та організовану і всяку іншу пропагандистську діяльність, які заохочують расову дискримінацію та підбурюють до неї, і визнавати участь в таких організаціях чи в такій діяльності злочином, що карається законом;

е) не дозволяти національним чи місцевим органам державної влади або державним установам заохочувати расову дискримінацію або підбурювати до неї.

         Визначальним у цій Резолюції (п.17) є також підтвердження того, що всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, представляє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі і насильства, і повинен бути заборонений законом так само, як поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, і акти насильства або підбурювання до вчинення таких актів, і що такого роду заборони узгоджуються з правом на свободу думок та їх вільне вираження.

 

         Час останнього десятиліття яскраво показав усім, що організоване із-за кордону єврейство хазяйнує в Україні виключно для себе і своїх вузькоетнічних інтересів. Це на збиток і на шкоду українцям та усім словянським націям і їх громадам в Україні. Настав час припинити таку несправедливість. Інакше геноцид українців та інших словян в Україні продовжуватиметься.

Явно непослідовно виглядають дії міжнародного сіонізму та їх головного провідника – США, зі вказівки яких постійно арештовують політичних діячів (наприклад, Слободана Милошевича), військових (наприклад, генерала Ратко Младича), звинувачуючи їх у скоєнні геноциду. В деяких випадках міжнародний суд в Гаазі озвучує цифри, коли нібито обвинувачені ними політики і військові винні у смерті десятків чи сотень людей. При цьому явно нелогічним є те, що влада України впродовж тривалого часу умисно приймає явно незаконні, жорстокі рішення, внаслідок яких гинуть мільони людей в Україні. Або, влада України не приймає своєчасно правильних, своєчасних і необхідних рішень, внаслідок чого продовжують гинути і вмирати сотні тисяч, мільони людей. В Україні на сьогодні владою створені і підтримуються умови, коли знищується українська національна та слов’янські  етнічні і християнські релігійні групи шляхом створення  для цих групи життєвих умов,  розрахованих  на  повне  чи  часткове  їх  фізичне знищення,  скорочення  дітонародження  чи запобігання йому в такій групі. А це явні ознаки такого злочину, як ГЕНОЦИД.

 

         Після виявлення цієї правди, після встановлення істини, хто саме і заради чого править Україною, у разі бездіяльності влади та її вищих посадових осіб, в державі постійно наростатимуть національне протистояння на рівні євреї – українці, всі слов’яни і неєвреї та міжрелігійна ворожнеча на рівні іудео-сіонізму та християно-слов’янізму.

         Якщо нічого не міняти, то з часом життя народу України буде все гіршим та нестерпним, зростатиме зубожіння і соціальна напруга з можливими і непередбачуванинми формами соціальних протестів і вибуху.

Ми подаємо свій голос на захист української нації, наших словянських народів в Україні.Ті, хто нас гнобить, роблять ставку на силу, залякування і неправду, а ми обовязково здобудемо перемогу істиною, справедливістю і нашим словянським єднанням заради України!

 

На підставі вище наведеного заявляємо:

 

1.Що зазначені в цій заяві дії з боку представників структур «Хабаду» в Україні та осіб, що діють в їх інтересах, мають ознаки складу злочинів передбачених ст.161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»), ст.442 («Геноцид») Кримінального Кодексу України, а, можливо, і інших злочинів.

2.Що факти геноциду українців та представників інших словянских народів України за участі іноземних представників міжнародного сіоністського єврейства не мають терміну давності.

3.Про участь численних представників діючої влади України в «кришуванні» злочинної діяльності організованних злочинних угрупувань реакційно-релігійних («Хабад») та сіоністських угруповань, дискредитуванні і переслідуванні представників слов’янських громад і організацій та системи національного демократичного громадянського суспільства в Україні.

4. Про своє рішуче неприйняття іноземної окупації України міжнародними сіоністськими центрами за допомоги США, Ізраїля і їх європейських союзників, оскільки вона призводить до попрання права українського народу на самовизначення та інших прав людини.

5.Про відсутність впродовж останніх 20-ти років мотивованих спростувань, наведенних нами в даній заяві фактів, з боку інститутів державної влади України і світової спільноти, що надає нам всі правові підстави використовувати свої права на самозахист, надані Конституцією України та міжнародними актами з прав людини.

6.Що данний текст заяви нами буде поширюватись у всіх засобах масової інформації, інтернет-ресурсах та судах, як доведений факт існування іноземного міжнародного єврейсько-сіоністського організованого злочинного угруповання в Україні та «кришування» його діяльності численними представниками влади у державних органах країни і  етнічними прислужниками олігархічного класу такого ж таки етнічно-релігійного походження.

7.Що при належному виконанні прокурорами Генеральної прокуратури України своїх службових обов’язків, почутті своєї власної відповідальності перед державою Україна і всім Українським народом, та повазі до Конституції України, її законів, прав і свобод людини і громадянина, усі наведені вище факти були б неможливими.

8.Що подачею даної заяви та наведених в ній фактів, ми поінформовані про кримінальну відповідальність за дачу неправдивої інформації.

 

Ми закликаємо держави, відповідальні за такі акти: США, Ізраїль, негайно припинити свою окупацію щодо України через агентурну мережу рабинів-ізраїльтян, різних фондів, учбових закладів, п’яту колону сіоністів у владі, фінансованих міжнародними сіоністськими організаціями, і всі акти репресій національних патріотів, дискримінації слов’янського населення, експлуатації народу України та жорстокого поводження над людьми.

     


Цією заявою повідомляємо про вчинення злочинів відносно нас, як етнічних українців та інших громадян України слов’янського походження.

Тому ми, як з метою захисту нашої Батьківщини, так і особистої самооборони, змушені звернутися до Вас, пане Президенте та пане Генеральний прокурор, з наступними конкретними, заснованими на законодавстві України, вимогами щодо припинення незаконних дій та практики геноциду, етнічного екстремізму, расизму і порушень рівноправності громадян на території України з боку організованого злочинного єврейства:

До Генерального прокурора України:

 

1.                      Провести перевірку за фактом офіційного видання та розповсюдження в Україні російською мовою Конгресом Єврейських Релігійних Організацій і Об'єднань в Росії (офіційна адреса: 101000 Москва, Б. Спасоглініщевскій пров., буд. 10, стр. 1), а також структурами організації «Хабад» на території України (офіційна адреса центрального офісу: 01023, м.Київ, вул. Шота Руставели 13, головний рабин України Яков Дов Блайх та інші головні рабини) іудейського кодексу поведінки «Кицур Шульхан арух», що містить у виданнях 1999 і 2001 рр. наведені вище приписи ненависті до неєвреїв. Просимо врахувати, що це не просто древній історичний текст, а приписаний до виконання в наш час, що підкреслює керівник виконкому КЕРООР рабин З. Коган в передмові до книги, а головний рабин Росії А. Шаєвич свідчить там же про велику популярність цієї книги в середовищі сучасного російського єврейства. У Москві, Києві (всіх регіонах України, зокрема) та інших містах всього пострадянського простору ця книга поширювалася в багатьох єврейських книготорговельних точках і, зрозуміло, в синагогах.

Якщо зміст цієї книги буде визнаний таким, що провокує міжетнічне, міжнаціональне та міжрелігійне протистояння, це послужить виявленню та ізоляції одного з головних джерел первинного єврейсько-сіоністського расизму і порушення рівноправності громадян залежно від їх національної належності або релігійних переконань в Україні. Однак це має бути лише першим кроком. Для викорінення даного виду розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті необхідно усунути його більш глибоку основу - сіоністський фундамент  вчення про «богообраність» єврейського народу.

2.        Для цього ми просимо провести перевірку за фактом друкованого визнання рабином З. Коганом в передмові до книги, що її більш екстремістські приписи, вилучені у вигляді конспірації і характеризуються самим З.Коганом як образливі для неєвреїв, викладаються в єврейських освітніх установах – єшивах та синагогах на території України. Рабин Коган прямо запрошує туди своїх одноплемінників для вивчення цих образ. Для перевірки достатньо обмежитися аналізом навчального матеріалу у відомих єшивах м. Києва, Дніпропетровська, Одеси, Херсона, в тому числі які відносяться до структури ФЄОР рабина Берла Лазара, яку навіть самі рабини Коган та Шаєвич разом з десятком інших вважають екстремістськоющо «копіює акції кримінальних структур» («Міжнародна єврейська газета ». 2005, № 7-8, с. 1). Перевірку навчального матеріалу в єшивах просимо провести із залученням до експертизи незалежних перекладачів-гебраїстів (неєвреїв), орієнтуючись на уривки з зазначених місць «Талмуду» і «Шулхан Аруха», цитовані вище в судовому перекладі д-ра К. Еккер.

 

Якщо перевірка підтвердить визнання рабина З.Когана і подібний навчальний матеріал буде заборонений до використання - це буде другим важливим кроком у подоланні в Україні першоджерела розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті. Проте слід врахувати, що дані тексти складають основу і суть самого талмудичного іудаїзму, від якого іудеї відмовлятися не стануть, навіть якщо й зроблять додаткові скорочення в даних книгах, лише перевівши своє культивування ненависті в усну форму (як вони давно практикували це в християнських державах). Тому для викорінення цього витоку расизму і екстремізму ми вважаємо необхідним і наступний крок - очевидні заходи по настільки ж твердому дотриманнюукраїнського законодавства, які робляться по відношенню до ряду інших позазаконних об'єднань (угруповань).

 

3.         А саме: на підставі статті 35  та статті 36 Конституції України ми вимагаємо офіційно порушити справу про заборону в Україні всіх іудейських релігійних і єврейських національних об'єднань, заснованих на нормах (законах) і моралі «Шулхан Аруха», як антиконституційних незаконних об’єднань. Осіб, відповідальних за надання цим об'єднанням державного абокомунального майна, привілеїв і державного фінансування, просимо також притягти до відповідальності, незважаючи на займані ними посади. Просимо також розглянути питання, чи припустимо носіям такої злочинної моралі та ідеології, коли причетність їх до подібних незаконних об'єднань буде доведена, займати впливові посади на державній службі і в засобах масової інформації та інших установах і закладах державного і місцевого рівнів взагалі.

4.                     Результати проведених перевірок просимо врахувати не тільки в поточних прокурорських та судових справах по звинуваченню українських патріотів в порушенні рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань, але і на цій підставі уважно переглянути всі попередні подібні обвинувальні вироки, ініційовані єврейською стороною - наскільки вони виправдані в світлі вищевикладеного.

 

-застосувати заходів прокурорського реагування, направлених на:

5. вжиття негайних заходів, спрямованих на викорінення всякого підбурювання з боку ультрарадикальних іудейських релігійних організацій «ХАБАД», зокрема їх рабинів, до дискримінації чи актів расизму і дискримінації щодо українців і всіх слов’ян в Україні.

 

6. забезпечення неухильного виконання ст.161 Кримінального кодексу України, яким карати, як за злочин, всяке поширення ідей, заснованих на расовій перевазі євреїв над українцями і всіма слов’янами в Україні або ненависті з боку євреїв, іудеїв до українців і всіх слов’ян в Україні, всяке підбурювання до расової дискримінації усіх неєвреїв на території України, а також за усі акти насильства або підбурювання до таких актів з боку радикальних іудейських організацій, які діють в Україні, спрямованих проти будь-якої раси або групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження, а також надання будь-якої допомоги для проведення расистської діяльності, включаючи її фінансування, та застосування ст.442 КК України за наявності законних на те підстав;

 

7.                     закриття на території України єврейських шкіл (єшив) з відвідуванням виключно євреями та викладанням расистських ідей, діяльність яких не відповідає вимогам ст. ст. 35, 36 Конституції України, чинного законодавства України та нормам міжнародного права;

 

8.     оголошення незаконними і заборону діяльності усіх іудейських релігійних організацій «Хабад» і їх відділень на території України та організовану ними  всяку іншу пропагандистську діяльність, які заохочують расову дискримінацію українців і всіх слов’ян в Україні та підбурюють до неї, підривають національну безпеку України України і самі основи української держави, порушують права і свободи людини і громадянина, і визнання злочином  участі в таких організаціях чи в такій діяльності;

 

9.     негайного припинення всіляких виступів представників іудейських релігійних організацій «Хабад» на користь національної, расової чи релігійної ненависті, які представляють собою підбурювання до дискримінації українців і всіх слов’ян в Україні, ворожнечі і насильства, заборонивши їх так само, як поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, а також акти насильства або підбурювання до вчинення таких актів.

 

10. припинення незаконної діяльності іноземних громадян (громадян Ізраїлю та інших) щодо очолення ними іудейських релігійних громад на території України, обмеживши їх права лише в межах ст.24 Закону України від 23.04.1991  № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»;

 

11. вчинення необхідних дій щодо приведення у відповідність із вимогами ст.4 Конституції України та п.1) ст.19 Закону України «Про громадянство України» правового статусу громадянина Ізраїлю І.Коломойського та інших олігархів і осіб єврейського етнічного походження шляхом оформлення втрати ними громадянства України на підставі добровільного набуття ними громадянства держави Ізраїль;

 

12. припинення діяльності спеціального відділення банку «Приватбанк» для національної та релігійної групи (євреїв, іудеїв) у м.Дніпропетровську та в інших містах і регіонах України.

 

До Президента України:

 

- застосувати повноваження, як глави держави, гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та суб’єкта законодавчої ініціативи, спрямувавши їх на:

 

1.                     негайне, не пізніше осені 2011 року, скасування парламентом законів про приватизацію державного і комунального майна;

 

2.                     негайне, не пізніше осені 2011 року,  затвердження парламентом України законів про націоналізацію приватизованого раніше майна, якими встановити період часу для визначення неефективності управління приватизованим майном, а також строки і умови повернення у державну (комунальну) власність раніше приватизованого майна;

 

3.                     невідкладне повернення у державну власність підприємств з видобутку корисних копалин (газ, нафта, вугілля та ін.), які видобуваються в Україні, а самі видобуті копалини направити до споживання на внутрішньому ринку України для національних споживачів і громадян за соціально захищеними неринковими цінами;

 

4.                     невідкладне скасування в Конституції України і законодавстві України інституту приватної власності, як засобу експлуатації людини людиною, замінивши його на особисту (трудову) власність;

 

5.                     невідкладне скасування законів та інших законодавчих актів про політичні партії і припинення діяльності усіх партій в Україні, залишивши можливість для діяльності громадських організацій та їх об’єднань. затвердження нового виборчого законодавства України, в основі якого висунення кандидатів в представницькі органи влади всеукраїнського і місцевого рівня та на усі виборні посади і голосування по цих кандидатах здійснюється лише в територіальних громадах за принципом абсолютної більшості голосів виборців, скасувавши принцип відносної більшості при визначенні результатів явки виборців і підбиття підсумків голосування;

 

6.                     негайне, до закінчення поточної сесії Верховної Ради України, забезпечення виконання частини третьої статті 84 Конституції України щодо голосування на засіданнях Верховної Ради України народним депутатом України особисто, припинивши практику Верховної Ради України голосування на її засіданнях картками відсутніх народних депутатів, встановивши кримінальну відповідальність за порушення такого порядку голосування;

 

7.                     невідкладне внесення змін до Конституції України та Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» з тим, щоб прийняття рішення про запозичення кредитів від міжнародних та іноземних фінансових установ здійснювалося лише за згодою народу, висловленого за результатами всеукраїнського референдуму. А на час до затвердження таких змін ввести мораторій указом Президента України, припинивши практику Уряду України позичати кошти кредитів у міжнародних та іноземних фінансових установ без згоди народу, висловленої на всеукраїнському референдумі;  

 

8.                     негайне, не пізніше осені 2011 року, затвердження Закону України «Про захист внутрішнього ринку України», в якому передбачити стимулювання національного виробництва, заборону перевищення ввозу продукції і товарів в Україну із-за кордону над вивозом, а також забезпечити принцип, згідно якого закупляти за кордоном лише ті товари і продукцію, які неможливо виробити в Україні та без них неможливо обійтися українським споживачам;

 

9.                     негайне, не пізніше осені 2011 року, відновлення виробництва товарів масового вжитку, в т. ч. негайно запустити українські цукрозаводи (Кирнасівський Тульчинського району Вінницької області та ін.);

 

10.                 негайне, не пізніше осені 2011 року, скасуванняантинародного корупційногоподатку на додану вартість (ПДВ), замінивши його на податок з обороту в розмірі 5%, який забезпечить справедливий грошово-товарний обмін;

 

11.                 невідкладне, не пізніше осені 2011 року, визначення законодавчим чином засад державної політики у всіх галузях державного, суспільного життя і національного розвитку (в галузі культури та ЗМІ тощо), згідно яких також передбачити відповідні пропорційні квоти національного представництва власників і робочих колективів всіх без винятку телеканалів, телерадіоорганізацій та адміністрацій цих телеканалів і телерадіоорганізацій, видавництв та друкованих ЗМІ із забороною переваг однієї національності на шкоду правам інших національностей. При цьому встановити, що квоти національного представництва визначаються на виключно пропорційній основі, відповідно до відсотків представників серед громадян держави тої чи іншої національності згідно останнього перепису населення в Україні;

 

12.                 невідкладне, не пізніше осені 2011 року, внесення змін до Постанови Верховної Ради України«Про затвердження положень про паспорт громадянина України,про свідоцтво про народження та про паспорт громадянинаУкраїни для виїзду за кордон», в редакції Постанови ВРN 719-V від 23.02.2007 р. щодо введення порядку про обов’язкове внесення до паспорту громадянина України та свідоцтва про народження записів про національність громадянина України;

 

13.                 невідкладне, не пізніше осені 2011 року, затвердження Закону про заборону в Україні приватизації і продажу земель усіх видів призначення, окрім земель під нерухомістю в населених пунктах, яка перебуває у особистій (трудовій) власності громадян;

 

14.                 прийняття, не пізніше осені 2011 року, Закону про права українців в Україні, як корінної, титульної державотворчої нації України, а також про порядок здійснення нею свого економічного, соціального, культурного і духовного розвитку;

 

15.                 невідкладне закриття на території України єврейських шкіл (єшив) з відвідуванням виключно євреями та викладанням расистських, сіоністських  ідей, діяльність яких не відповідає вимогам чинного законодавства України;

 

16.                 негайне засудження пропаганди людиноненависництва, а також організації, яка її поширює в Україні – мережу ультрарадикальних іудейських релігійних організацій «ХАБАД» (центр – США, Нью-Йорк, Бруклін), як таку, що заснована на ідеях расової переваги євреїв над українцями і всіма слов’янами в Україні та заохочення расової ненависті до них і дискримінації українців і всіх слов’ян в Україні в якій би то не було формі;

 

17.                  негайне припинення всіляких виступів представників іудейських релігійних організацій «Хабад» на користь національної, расової чи релігійної ненависті (у синагогах, єшивах чи будь-де), які представляють собою підбурювання до дискримінації українців і всіх слов’ян в Україні, ворожнечі і насильства, заборонивши їх так само, як поширення ідей, заснованих на расовій перевазі або ненависті, а також акти насильства або підбурювання до вчинення таких актів;

 

18. негайне оголошення незаконними і заборону діяльності усіх іудейських релігійних організацій «Хабад» і їх відділень на території України та організовану ними  всяку іншу пропагандистську діяльність, які заохочують расову дискримінацію українців і всіх слов’ян в Україні та підбурюють до неї, підривають національну безпеку України і самі основи української держави, порушують права та свободи людини і громадянина, і визнання участі в таких організаціях чи в такій діяльності злочином;

 

19. негайне припинення незаконної діяльності іноземних громадян (громадян Ізраїлю) щодо очолення ними іудейських релігійних громад на території України, обмеживши їх права лише в межах ст.24 Закону України від 23.04.1991  № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»;

 

20. негайне вилучення із політичного вжитку державних органів України, її посадових і службових осіб гасла «Україна для людей!», як такого, що не відповідає духовним, історичним і культурним традиціям українського народу, а є відтворенням расистських ідей радикального іудаїзму, який визнає людьми виключно євреїв;

21. невідкладне вчинення необхідних дій щодо приведення у відповідність із вимогами ст.4 Конституції України та п.1) ст.19 Закону України «Про громадянство України» правового статусу громадянина Ізраїлю І.Коломойського та інших олігархів і осіб єврейського етнічного походження  шляхом оформлення втрати ними громадянства України на підставі добровільного набуття ними громадянства держави Ізраїль;

22. невідкладне припинення діяльності спеціального відділення банку «Приватбанк» для національної та релігійної групи (євреїв, іудеїв) у м.Дніпропетровську та інших містах і регіонах України;

23. негайне скасування безвізового режиму переміщення людей між Україною та Ізраїлем, який надає можливість безперешкодного та нефіксованого з боку державних органів України проникнення представників іноземних спецслужб і міжнародного криміналу на територію України. Повернути візовий режим міждержавного сполучення з Ізраїлем;

24. негайне, впродовж чинної сесії парламенту України, припининення і законодавчої заборони масового паломництва хасидів-іудеїв до м.Умань, дозволивши відвідування могили їхнього цадика лише уповноваженій офіційній делегації від лідерів хасидів-іудеїв на підставі дозволу органів влади та поіменної реєстрації обмеженої кількості декількох осіб, тимчасово прибулих для участі в обряді поклоніння;

25. негайне, впродовж чинної сесії парламенту України, скасування законів про використання іншої символіки, окрім державного прапора України. (Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги» від 21.04.2011  3298-VI, Закон України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній   війні   1941-1945   років" від 20 квітня 2000 року № 1684-III);

26. негайне припинення практики призначення на державні посади в органах центральної та місцевої влади України переважно осіб єврейського походження;

27. негайне зняття з посади Голови Служби України В.І.Хорошковського і призначення на цю посаду людини слов’янського походження, фахівця органів Служби Безпеки України, яка неодноразово демонструвала свої якості патріота своєї нації;

28. негайне відкриття доступу для вільного і безоплатного проходу людей на усі пляжі, морів, річок, озер, якими громадяни України користувалися впродовж останніх десятиліть;

29. заборону ходіння в обігу на території України іноземної валюти, окрім застосування валютних операцій у зовнішньоторгівельних операціях;

30. заборону діяльності на території України приватних банків та розвитком мережі державного Ощадбанку;

31. негайного скасування глобального електронного контролю державного апарату над людьми, який здійснюється засобом електронного спостереження і примусового збору даних про особу, шляхом законодавчого скасування ідентифікаційних номерів платників податків (ІНП).

32. встановлення державної монополії на виробництво та продаж спирту, горілки і тютюнових виробів, з ліквідацієюі забороною ігорного бізнесу;

        33. припинення політики і практики влади зіштовхування лобами, сіяння чвар, протистояння і інтриг між громадянами, різними суб’єктами і соціальними групами в українському громадянському суспільстві.

 

А також, ваховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 4, 94, 95, 97, 98 КПК України, які визначають повноваження органів прокуратури:

ПРОСИМО:

1.    Порушити кримінальні справи проти громадян Ізраїлю та інших осіб, керівників релігійних організацій, громадських об’єднань, антиукраїнських, антислов’янських  та інших незаконних організацій, зареєстрованих або діючих на території  України, за вчинення дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образу почуттів громадян у зв'язку з їхніми  релігійними  переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення  прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри,  політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, а також вчинення інших протиправних дій.

2.    Депортувати іноземних громадян, які проводять нелегальну та протиправну діяльність на території Україні.

3.    Провести необхідні розслідування і направити матеріали в Комісію при Президентові України з питань громадянства, про втрату громадянства України особами, які добровільно набули громадянство інших держав.

4.    Провести розслідування на предмет дотримання вимог законодавства України щодо приватизації об’єктів державної і комунальної власності  та банкрутства підприємств переробної промисловості.

5.    Провести перевірку діяльності власників природних ресурсів на законність видобутку та привласнення собі газу, нафтопродуктів та інших копалин на території України та її шельфу.

6. Забезпечити виконання частини третьої статті 84 Конституції України щодо голосування на засіданнях Верховної Ради України народним депутатом України особисто, припинивши практику Верховної Ради України голосування на її засіданнях картками відсутніх народних депутатів;

Розгляд цієї заяви про злочин у інший спосіб, ніж це передбаченно ст.97 КПК України, вважатимемо як свідоме і умисне приховування злочину.

      


 

Читати повністю

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud307.jpg
Свята наша земля
pryr154.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.