22 | 08 | 2017

Закон“Про доступ до публічної інформації”. Практичні питання

Статті Оксани Ващук ( програмний директор центру „НАШЕ ПРАВО”) на тему народовладдя. надані в її блогзі в кінці 2011 року, опубліковані в "Громадський портал ЛЬвова"

 

Великі очікування - сувора реальність. Закон України "Про доступ до публічної інформації"

Прийняття Закону України "Про доступ до публічної інформації" викликало великі очікування та, подекуди, ейфорію. Дійсно, після стількох років недоступності інформації прийняття такого прогресивного закону вселяє надію. Та як бажане зробити здійсненним? Окремі інститути громадянського суспільства надсилають численні запити на інформацію, та це призводить до небувалого навантаження на суб'єктів владних повноважень. Інші намагаються моніторити зміни, що настали чи не настали зі славнозвісної дати 9 травня 2011 року (йдеться про набуття чинності Законом).

Тоді як серед безпосередніх виконавців законодавчих новел подекуди спостерігається розгубленість. Вони зіштовхуються з нагальною потребою не тільки суттєвих змін у штаті органу (і це при тотальному скороченні одиниць!), нормативного забезпечення і додаткових статей витрат з бюджетів, але й зміни філософії висвітлення своєї діяльності. Відомості, що були власністю держави, стали публічною інформацією!

 
"Прагнучи підвищити обізнаність державних службовців та громадськості щодо нових можливостей забезпечення права на інформацію, групою громадських експертів підготовлено Методичні рекомендації щодо впровадження Закону України "Про доступ до публічної інформації". Посібник має науково-практичне значення, призначений для державних службовців та службовців місцевого самоврядування, а також тренерів, які навчають посадових осіб, відповідальних за опрацювання запитів на інформацію", - зазначено у вступі видання, що побачило світ у липні 2011 року.
 
За словами класика "працюють не принципи, а механізми". Оскільки в законі не можна передбачити також і детальну процедуру його виконання, перед безпосередніми його виконавцями зараз стоїть багато питань, на які автори Методичних рекомендацій намагалися дати відповіді. Спробуймо, хай поверхнево, зупинитися на деяких з них.
 
Якими є нові вимоги по роботі з публічною інформацією? - питання, що непокоїть багатьох практиків, і не тільки з органів влади.
 
В першу чергу, запроваджується презумпція відкритості інформації - за загальним правилом уся інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст.1). Більше того, закон, відображаючи кращі європейські принципи, встановлює вичерпний перелік критеріїв, за якими можна віднести відомості до інформації з обмеженим доступом (так званий трискладовий тест).
 
Запитувачами інформації можуть бути не тільки фізичні та юридичні особи, а й об'єднання громадян без статусу юридичної особи. Для цього необхідно у запиті вказати тільки свої ім'я (найменування) та адресу, куди бажаєте отримати відповідь. З іншого боку, за цим законом не можуть отримувати інформацію органи влади.
 
Перелік зобов'язаних надавати інформацію розширено: до них віднесено суб’єктів владних повноважень (в т. ч. органи місцевого самоврядування), осіб, що виконують делеговані ними повноваження, державні установи та інших суб’єктів (зокрема юридичних осіб приватного права), які можуть володіти суспільно необхідною інформацією (детальніше див. ст. 13 Закону).
 
Розпорядник інформації відповідає за визначення та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію (ст.16 Закону). З огляду на кардинальне реформування інформаційних відносин влади та платників податків, цілком виправданою є вимога визначити конкретних посадових осіб. Вони мали б мати спеціальні знання у сфері доступу до інформації, а також нести відповідальність у випадку будь-яких порушень.
 
Закон дає нове визначення інформації, що змінює можливості в отриманні інформації про діяльність органів влади. Відтепер публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків... Фактично відсутній обов'язок розпорядника інформації створювати нову інформацію за запитом, тільки надавати інформацію, що зафіксована в певних документах чи іншими способами.
 
З іншого боку передбачений обов'язок органу влади надавати усю інформацію, якою володіє (крім визначених законом винятків), а також оприлюднювати доволі великий її обсяг за власною ініціативою, не чекаючи запиту.
 
Скасовується інститут конфіденційної інформації, що є власністю держави. Закон визначає доволі обмежений перелік інформації, що, за умови проходження трискладового тесту, може бути віднесена до службової. В довершення, обмеження доступу застосовується не до документу в цілому, а до інформації, розголошення якої може завдати суттєвої шкоди інтересам захисту державного суверенітету, правам та свободам людей чи іншій легітимній меті. Тобто якщо в документі і міститься така інформація, то надається вся інша, не обмежена в доступі інформація.
 
Закон урізноманітнює форми подання запитів та скорочує строки надання відповідей. Зокрема він передбачає можливість подання запиту на інформацію на вибір запитувача в усній, письмовій, електронній формі, по телефону чи факсу. Строк для підготовки відповіді - 5 днів.
 
Підстави для відмови в задоволенні запиту конкретизовані у вигляді вичерпного короткого переліку. Відмова розпорядника інформації з інших, не передбачених законом підстав, вважатиметься правопорушенням.
 
Що таке трискладовий тест та як його застосовувати в повсякденній роботі?
 
Трискладовий тест - це сукупність передбачених ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" підстав (критеріїв), наявність яких дозволяє розпоряднику інформації віднести певні відомості до інформації з обмеженим доступом.
 
"У кожному конкретному випадку при вирішенні питання щодо віднесення публічної інформації до службової інформації необхідно з'ясувати та вказати (обґрунтувати):
1) якому саме з інтересів загрожує надання розголошення інформації (наприклад, національній безпеці, територіальній цілісності, громадському порядку, запобіганню заворушенням чи злочинам, охороні здоров'я населення, захисту прав або репутації інших людей, запобіганню розголошенню конфіденційно одержаної інформації, підтриманню авторитету і неупередженості правосуддя);
2) в чому саме буде полягати шкода в разі розголошення цієї інформації;
3) чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
 
Ця норма поширюється і на документи, створені органами влади до набрання чинності Законом".
 
Що робить структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію та як організувати його роботу?
 
Для виконання обов'язків, передбачених ст.14 Закону, по оприлюдненню достовірної, точної та повної інформації про свою діяльність та прийняті рішення, на думку експертів, органи влади повинні реорганізувати свою роботу шляхом:
· створення спеціального структурного підрозділу, окремого відділу в уже існуючому або призначення відповідальних осіб для забезпечення доступу до публічної інформації;
· внесення відповідних змін до структури, регламенту роботи органу влади, коригування посадових інструкцій відповідальних працівників, інструкцій по діловодству, інших внутрішніх актів, розробка та прийняття нормативних актів, що регулюватимуть виконання окремих положень закону (таких як, наприклад, ведення системи обліку публічної інформації чи визначення спеціального місця для роботи запитувачів з документами).
 
Ці дії мають забезпечити виконання двох завдань: оприлюднити публічну інформацію, якою володіє орган, та надати своєчасну та повну інформацію на запити, які надходитимуть.
 
Якою є відповідальність державного службовця за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації"?
 
На думку автора, інститут юридичної відповідальності за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" є однією з гарантій належної його реалізації. Ніхто не ставить собі за мету безпідставно "карати" державних службовців чи шукати додаткових приводів для цього, проте відсутність санкцій, здебільшого, негативно впливає на сумлінність виконання норми.
 
Закон визнає ненадання відповіді на запит, безпідставну відмову у задоволенні запиту, неоприлюднення інформації, необґрунтоване закриття інформації та інші подібні дії підставами для настання юридичної відповідальності.
 
Відповідно до чинного законодавства державних службовців за порушення Закону можна притягнути до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.
 
Так само, особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному цивільним законодавством (ст.24).
 
Методичні рекомендації також містять практичні поради щодо належного виконання законодавства про доступ до публічної інформації. Як привести інформаційні ресурси органу публічної влади у відповідність до Закону? Як організувати ведення системи обліку публічної інформації? Як забезпечити право громадян на доступ до засідань колегіальних власних органів? Проте, на жаль, в межах цієї статті висвітлити їх неможливо.
 
На завершення можна ствердити про позитивну динаміку співпраці органів влади та інститутів громадянського суспільства, незалежних експертів, що розпочалася ще з розробки та лобіювання Закону України "Про доступ до публічної інформації" та продовжується й зараз. Поява таких методичних рекомендацій тому приклад.

Джерело: "Громадянське суспільство" No. 3(17)/2011

 

 

 

Хочеш дізнатися правду – читай акти органів влади!

 
Народовладдя “по-українськи”, зазвичай, закінчується походом на вибори і  обранням  нової влади, яка так само, як і  попередня, викликає розчарування, бо обіцяє одне та   інше робить.  Пересічному громадянину насправді мало відомо, що відбувається за лаштунками влади. Очевидно, причиною цього є слабкий суспільний контроль за діями влади. Що ж можна змінити?  Варто взяти до уваги, що  будь-яка дія органу влади оформляється у вигляді певного документа. Скажімо, Указ Президента, Постанова КМ України, розпорядження голови ОДА тощо  мають безпосереднє відношення до нашого щоденного життя, адже дозволяють оформити передачу земельної ділянки у власність, виділити кошти з державного бюджету, затвердити порядок отримання інформації. 
 
Офіційний текст цих документів не може «прикрасити» піар-служба органу влади, «вирівняти» статистична звітність, чи пом’якшити красномовність службовців та перших осіб. Такі документи є завжди актуальним і, чи не єдиним, правдивим джерелом інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому спосіб їх оприлюднення має принципово важливе і практичне значення. Він має бути доступним та зручним для кожної людини, дешевим для бюджету органу влади.
 
Закон України «Про доступ до публічної інформації» говорить, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення:в офіційних друкованих виданнях;на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;на інформаційних стендах;будь-яким іншим способом.
 

Інформаційні стенди – швидко, просто, зручно…

Інформаційні стенди дозволяють дуже швидко і економно оприлюднювати інформацію. Проте, вони здебільшого розташовані в приміщеннях органів влади. Такий спосіб ознайомлення доступний для громадян, які проживають поруч з цим органом, працюють в ньому, або часто бувають у справах.  З кожним новим прийнятим актом, інформація, що характеризує діяльність органу влади, змінюється. Це вимагає її систематичного оновлення. А як розмітити на інформаційному стенді усі акти?
 
Отже, з точки зору оприлюднення саме актів органів влади, інформаційні стенди є добрим способом тільки для населення невеликих сіл та селищ, і тільки на певний період часу. Він може використовуватись як додатковий, і має обов’язково доповнюватись доступним для населення архівом.
 

Офіційні веб-сайти органів влади – прогресивно, практично, доступно…?

Використання сучасних інформаційних технологій, в контексті обговорюваної проблеми, виправдовує очікування. Проте, тільки до певної межі. Теоретично, для ознайомлення з діяльністю органів влади та місцевого самоврядування через офіційний веб-сайт необхідно: мати доступ до мережі Інтернет;володіти навичками користування комп’ютером та мережею Інтернет;
 
Навіть, якщо Ви досвідчений користувач, ніхто не гарантує безумовного успіху в оперативному отриманні інформації. По-перше, веб-сайти органів влади часто поновлюються, змінюють свою структуру, у зв’язку з чим припиняють свою роботу на час реконструкції. По-друге, здебільшого, вони оснащені незручними, або й взагалі не володіють пошуковими системами. По-третє, не всі органи влади мають свої офіційні веб-сайти і тільки поодинокі - на офіційному рівні закріпили доменне ім’я. По-четверте, і найгірше, окремі акти мають дивну здатність «зникати» з офіційного веб-сайту.
 
Тож, такий спосіб оприлюднення актів є дуже зручним, але ненадійним. На теперішньому технологічному рівні роботи органів влади України, він може використовуватися лише  як додатковий.
 

Офіційні друковані видання – недешево, але практично

З-поміж усіх наведених способів донесення інформації від влади  до громадян опублікування актів в офіційних друкованих виданнях, хоча й потребує додаткових витрат, проте точно захищене від фальсифікацій. Розміщення кількох примірників випусків офіційних друкованих видань органів влади в центральних бібліотеках дозволяє зробити їх доступними  навіть у вихідні дні. Зручною  також  може бути підписка  на таке видання. І ще один цінний аргумент. Для того, щоб публікувати акти, орган влади не мусить утримувати своє власне видання, що невиправдано дорого. Він може укласти договір з будь-яким ЗМІ на таке опублікування, або об’єднуватися з іншими органами. Було б бажання…

 

 

Феміда і адміністративна відповідальність за порушення Закону “Про доступ до публічної інформації”

 
 
Прийняття Закону “Про доступ до публічної інформації” та широка громадська кампанія на його підтримку породили величезні, подекуди, нереальні очікування від органів влади.
 
Насамперед потрібна докорінна зміна посттоталітарної філософії і практики, що визріла і сформувалася впродовж двох десятиліть “демократії, що розвивається”. Через десять місяців дії цього закону громадяни надалі зустрічаються з труднощами в отриманні публічної інформації і запитують, чи справді  відповідальність державного службовця, який не виконує закон, обмежиться лише публічною ганьбою і не більше? 
 

Проблеми законодавства

Думки громадськості та розпорядників інформації сходяться у потребі в максимально широкому оприлюдненні публічної інформації. Йдеться про забезпечення так званого пасивного доступу до інформації, коли громадянин може її отримати, зайшовши на офіційний веб-сайт органу влади, почитавши його друковане видання, чи іншим способом. Лунають оптимістичні заклики: чим більше інформації можна буде отримати, не надсилаючи запит на інформацію, тим менше їх буде. Це мало би зменшити об’єм роботи розпорядників інформації, які кажуть, що просто завалені мільйонами листів від громадян.
Закон “Про доступ до публічної інформації” встановлює чимало вимог до органів влади, що стосуються оприлюднення ними інформації про свою діяльність, нормативних та інших актів, їхніх проектів тощо. Проте. решта законодавства наразі не приведена у відповідність з цим законом. І ми потрапили в ситуацію, коли до адміністративної відповідальності можна притягнути тільки за ненадання відповіді на запит. А неоприлюднення інформації не вважається адміністративним правопорушенням.
 

Декілька цифр або “гола” статистика

За десять місяців дії Закону України “Про доступ до публічної інформації” судами України прийнято аж 43 рішення з приводу притягнення до адміністративної відповідальності працівників ­- розпорядників інформації. Принаймні, стільки рішень суду розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відкритому доступі в мережі Інтернет. З них - чотири рішення апеляційних інстанцій.
З 39рішень першої інстанції до відповідальності притягнуто 21 службовця, у 18 випадках провадження у справі було закрито з різноманітних причин.
До правопорушників потрапили: чотири дрібних службовця органів місцевого самоврядування, 10 сільських голів, один службовець органу державної влади (не займає керівної посади), чотири працівника (як правило, юрисконсульти) державних або комунальних підприємств, два директори юридичних осіб приватного права.
Як бачимо, до суду не потрапили справи, які б стосувалися керівників органів державної влади, прокурорських працівників, міліції чи апарату суду. Оскільки в Україні панує презумпція невинуватості, то будемо вважати, що ці категорії службовців органів влади сумлінно, вчасно і в повному обсязі надають відповіді на запити.
Якщо говорити про розмір штрафів, то всі суди, здебільшого, були одностайні — 425 грн. Тільки один сільський голова, у справі якого виявлені обтяжуючі обставини, сплатив 500 грн, а директорка приватного підприємства — 510.
 

Чому закривають провадження у справі?

Насамперед, через малозначначність вчиненого. У випадках (їх було шість), коли розпорядники не вкладалися у п'ятиденний термін з наданням відповіді, проте, все ж таки надавали всю запитувану інформацію, суди звільняли їх від відповідальності і обмежувалися усним зауваженням.
В одному випадку суд повернув складений прокуратурою протокол про вчинення правопорушення на доопрацювання. Шість справ було закрито у зв’язку з пропущеним строком притягнення до адміністративної відповідальності, який не може перевищувати три місяці з моменту вчинення правопорушення. П’ять справ — через відсутність складу правопорушення.
 
Наприклад, суд не вбачає порушень закону державним підприємством, оскільки “...інформація, яку вимагала надати громадянка (щодо отриманих та витрачених бюджетних коштів і автотранспорту), не є суспільно необхідною, тобто такою, що становить суспільний інтерес, оскільки вона не свідчить про загрозу державному суверенітету і територіальної цілісності держави, шкідливі екологічні та техногенні наслідки і т.п.”
 
Суд вважає правомірною відмову в задоволенні запиту про надання копій декларацій про доходи голови ОДА та його заступника, оскільки “Запорізька обласна державна адміністрація відповідно до своєї компетенції не володіє і не зобов’язана володіти інформацією про доходи фізичних осіб”.
 
З іншого боку не всі рішення такі промовисто-очевидні. Стосовно трьох інших радше виникає запитання до прокуратури про те, чому були складені і передані до суду протоколи про вчинення правопорушення за відсутності складу правопорушення?
 

Моменти, що викликають тривогу...

Під дію Закону України “Про доступ до публічної інформації”, на жаль, потрапляють випадки, на які він не мав би поширюватися. Застосування адміністративної відповідальності за відмову надавати на запит особи інформацію щодо неї може викликати аргументи за і проти. З одного боку, закон мав би стосуватися надання публічної інформації, що не є за статусом обмеженою у доступі. З іншого боку, стаття дев'ята цього закону регулює доступ до інформації про особу, а отже формально можна посилатися на її порушення.
Сумнівним є також притягнення до відповідальності за порушення закону про доступ за ненадання відповіді на депутатський або адвокатський запит. Подання цих специфічних документів навіть не згадується в цьому законі. Проте, є дуже дивне рішення, коли головного лікаря визнали винним у порушенні Закону “Про доступ до публічної інформації” за те, що він не надав відповіді на запит слідчого райвідділу УМВС. На думку автора, це прямо суперечить частині 2 статті 2, яка говорить, що  цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій.
 

Позитив у проаналізованих рішеннях судів

Насамперед те, що механізм адміністративної відповідальності за порушення Закону “Про доступ до публічної інформації”, попри певні недоліки, працює.
Юридична відповідальність ­- це особливе і дуже специфічне явище,  як палка, що має два кінці. На одному з них, обережність, з якою треба її застосовувати. Адже сліпе, фанатичне чи формальне застосування може бути інструментом не відновлення справедливості, а навпаки, пригноблення, порушення прав службовців, а наслідок ­- погіршення ефективності роботи того чи того органу влади. На іншому кінці — базовий принцип правової держави: відповідальність має бути невідворотною, такою, що обов’язково настає у випадку порушення закону будь-якою особою, ­- громадянином чи  керівником державного органу.
 
 

Хочеш дізнатися правду – читай акти органів влади!

10.09.2011 - 18:35.

Народовладдя “по-українськи”, зазвичай, закінчується походом на вибори і  обранням  нової влади, яка так само, як і  попередня, викликає розчарування, бо обіцяє одне та   інше робить.  Пересічному громадянину насправді мало відомо, що відбувається за лаштунками влади. Очевидно, причиною цього є слабкий суспільний контроль за діями влади. Що ж можна змінити?  Варто взяти до уваги, що  будь-яка дія органу влади оформляється у вигляді певного документа. Скажімо, Указ Президента, Постанова КМ України, розпорядження голови ОДА тощо  мають безпосереднє відношення до нашого щоденного життя, адже дозволяють оформити передачу земельної ділянки у власність, виділити кошти з державного бюджету, затвердити порядок отримання інформації. 
 
Офіційний текст цих документів не може «прикрасити» піар-служба органу влади, «вирівняти» статистична звітність, чи пом’якшити красномовність службовців та перших осіб. Такі документи є завжди актуальним і, чи не єдиним, правдивим джерелом інформації про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому спосіб їх оприлюднення має принципово важливе і практичне значення. Він має бути доступним та зручним для кожної людини, дешевим для бюджету органу влади.
 
Закон України «Про доступ до публічної інформації» говорить, що доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного її оприлюднення:в офіційних друкованих виданнях;на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;на інформаційних стендах;будь-яким іншим способом.
 
Інформаційні стенди – швидко, просто, зручно…
 
Інформаційні стенди дозволяють дуже швидко і економно оприлюднювати інформацію. Проте, вони здебільшого розташовані в приміщеннях органів влади. Такий спосіб ознайомлення доступний для громадян, які проживають поруч з цим органом, працюють в ньому, або часто бувають у справах.  З кожним новим прийнятим актом, інформація, що характеризує діяльність органу влади, змінюється. Це вимагає її систематичного оновлення. А як розмітити на інформаційному стенді усі акти?
 
Отже, з точки зору оприлюднення саме актів органів влади, інформаційні стенди є добрим способом тільки для населення невеликих сіл та селищ, і тільки на певний період часу. Він може використовуватись як додатковий, і має обов’язково доповнюватись доступним для населення архівом.
 
Офіційні веб-сайти органів влади – прогресивно, практично, доступно…?
 
Використання сучасних інформаційних технологій, в контексті обговорюваної проблеми, виправдовує очікування. Проте, тільки до певної межі. Теоретично, для ознайомлення з діяльністю органів влади та місцевого самоврядування через офіційний веб-сайт необхідно: мати доступ до мережі Інтернет;володіти навичками користування комп’ютером та мережею Інтернет;
 
Навіть, якщо Ви досвідчений користувач, ніхто не гарантує безумовного успіху в оперативному отриманні інформації.
 
По-перше, веб-сайти органів влади часто поновлюються, змінюють свою структуру, у зв’язку з чим припиняють свою роботу на час реконструкції. По-друге, здебільшого, вони оснащені незручними, або й взагалі не володіють пошуковими системами. По-третє, не всі органи влади мають свої офіційні веб-сайти і тільки поодинокі - на офіційному рівні закріпили доменне ім’я. По-четверте, і найгірше, окремі акти мають дивну здатність «зникати» з офіційного веб-сайту.
 
Тож, такий спосіб оприлюднення актів є дуже зручним, але ненадійним. На теперішньому технологічному рівні роботи органів влади України, він може використовуватися лише  як додатковий.
 
Офіційні друковані видання – недешево, але практично
 
З-поміж усіх наведених способів донесення інформації від влади  до громадян опублікування актів в офіційних друкованих виданнях, хоча й потребує додаткових витрат, проте точно захищене від фальсифікацій. Розміщення кількох примірників випусків офіційних друкованих видань органів влади в центральних бібліотеках дозволяє зробити їх доступними  навіть у вихідні дні. Зручною  також  може бути підписка  на таке видання. І ще один цінний аргумент. Для того, щоб публікувати акти, орган влади не мусить утримувати своє власне видання, що невиправдано дорого. Він може укласти договір з будь-яким ЗМІ на таке опублікування, або об’єднуватися з іншими органами. Було б бажання…
 
 
 

Закон України “Про доступ до публічної інформаці” працює !

 
17 травня 2011 року на адресу голови ОСББ “Майорівки” Глуховського А.Ю. надійшла знакова відповідь з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про отримання інформації формування титульних списків фінансування робіт на потреби ОСББ у м. Львові за період 2008-2010 роки включно.
 
Зауважмо, сам запит на отримання публічної інформації було отримано виконавчим органом 10 травня 2011 року, а сама відповідь датована 13 травням 2011 року. Отже, органу місцевого самоврядування не складно ознайомити запитувачів з публічною інформацією.
 
Нагадаємо, що Громадська організація Інформаційно — правовий центр “Наше право” намагалось отримати вказану інформацію почиючи з листопада 2010 року. Станом на день вступу у чинність Закону України “Про доступ до публічної інформаці” інформації так і не отримало.
Отже, констатуємо факт, що Закон України “Про доступ до публічної інформаці” почав діяти по справжньому.
 
 
 

Відповідь на запит про отримання інформації стосовно міського бюджету

 
13 травня 2011 року ІПЦ «Наше право» було надіслано запит про отримання інформації до Львівського міського голови пана А.Садового, щодо виконання бюджету м. Львова за перший квартал 2011 року.  Відповідь на запит експертів центру була підготовлена 17.05.2011 року (згідно реєстраційних даних зазначених в листі) та отримана на наступний день.
 
Важливо, що інформація була надана у повному обсязі . Надіслано копію щоквартального подання депутатам Львівської міської ради  інформації про хід і результати виконання бюджету Львова –згідно з  ч 1. ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Оскільки попередні спроби експертів центру отримати даний документ завершувались неодноразовими повторними запитами. Можна констатувати про позитивну динаміку впливу на взаємовідносини інститути громадянського суспільства - органи місцевого самоврядування – закону України  «Про доступ до публічної інформації».
 
Зазначимо що , моніторинг реалізації бюджетної політики у м. Львові здійснюється експертами ІПЦ «Наше право» з 2009 бюджетного року.
 
а після цього - 
 
 

Для чого у Львові затверджено перелік відомостей, які “не містять ознак публічної інформації”?

 

Що мав на увазі виконавчий комітет Львівської міської ради,  затверджуючи  ПЕРЕЛІК відомостей, які “не містять ознак публічної інформації”? Чи не перевищив свої повноваження виконавчий комітет, затвердивши відповідний перелік?

05.08.2011 виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням №737 затвердив перелік відомостей, які не містять ознак публічної інформації.

Проблема тільки в тому, що Закон України “Про доступ до публічної інформації” не передбачає такого поняття як перелік відомостей, які не містять ознак публічної інформації. Більше того, відомості, зазначені у ПЕРЕЛІКУ, є публічною інформацією.

Закон “Про доступ до публічної інформації” надає право розпоряднику інформації затверджувати тільки перелік відомостей, що становлять службову інформацію. У пункті 4 славнозвісного ПЕРЕЛІКУ до непублічної інформації віднесена службова інформація. Це порушує ст.6 Закону, яка говорить, що службова інформація — це ПУБЛІЧНА інформація з обмеженим доступом. Службова інформація, в принципі, не може бути непублічною.

В будь-якому випадку документ написаний так, що дозволить працівникам відділів та управлінь міської ради відмовляти запитувачам інформації в її отриманні, оскільки вона за рішенням №737 “не містить ознак публічної”. Тому зосередимось на аналізі інформації, яка на думку виконкому, не є публічною інформацією.

п.1 Інформація, яка на день надходження запиту не відображена та не задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та її відображення і документування не передбачено чинним законодавством — це положення взяте зі ст.1 Закону “Про доступ до публічної інформації”. Незадокументована інформація не є публічною і не повинна надаватися за запитами на інформацію, поданим відповідно до цього закону. Проте ніхто не забороняє громадянам надсилати звернення з проханням надати незадокументовану інформацію про діяльність органу місцевого самоврядування на підставі ст.38 Конституції України та Закону України “Про звернення громадян”. Розпорядник інформації, отримавши запит про надання незадокументованої інформації, якщо він нею володіє, зобов’язаний трактувати його як звернення громадян і надати відповідь по суті, тільки у тридцятиденний термін.

п.2 Інформація, яка отримана або створена при опрацюванні матеріалів, пов’язаних з співробітництвом Львівської міської ради, її виконавчих органів, Львівського міського голови або інших посадових осіб з органами місцевого самоврядування інших держав, міжнародними організаціями, дипломатичними установами, акредитованими в Україні.

На якій підставі виконавчий комітет вирішив обмежити доступ до цієї інформації не зрозуміло, оскільки це суперечить Закону “Про доступ до публічної інформації”. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст.1). Жодним українським законом листування органу місцевого самоврядування з органами інших держав не визнається інформацією з обмеженим доступом. Якщо таке листування містить конфіденційну, таємну чи службову інформацію, то в кожному конкретному випадку застосовується передбачений Законом трискладовий тест (ч.2 ст.6). Тобто тільки в тому випадку може бути відмовлено у доступі до того чи іншого листа, якщо розголошення розміщеної у ньому інформації може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охороні здоров’я населення, захисту прав інших людей, збереженню інформації, одержаної конфіденційно, або підтриманню авторитету і неупередженості правосуддя; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Автоматичне віднесення усієї кореспонденції до інформації з обмеженим доступом порушує права членів територіальної громади на отримання публічної інформації, що в ній розміщена.

п.3 Інформація, яка отримана або створена при листуванні з органами державної влади, органами місцевого самоврядування — апріорі не може автоматично обмежуватися у доступі з зазначених вище підстав.

...підприємствами, установами, організаціями, громадянами. Тут мотивація закриття більш зрозуміла, проте теж не може бути автоматичною, і тим більше не може відноситись до службової. Найбільш ймовірно листування з юридичним та фізичними особами може містити конфіденційну інформацію, яка є з обмеженим доступом. Проте і в цьому випадку має застосовуватися трискладовий тест.

Як підсумок: як не трактувати цей ПЕРЕЛІК чи як непублічну інформацію, чи як службову, він все одно суперечить Закону “Про доступ до публічної інформації”, і в подальшому, може використовуватись з метою обмеження доступу мешканців Львова до інформації про діяльність органів місцевого самоврядування. Питання: чи є плутанина у термінах елементарною юридичною безграмотністю, чи зумисною помилкою, яка ускладнюватиме процес оскарження відмов в отриманні інформації — залишається відкритим.

 
 

Доступно для заванатажування:

 
 
Як отримати публічну інформацію? Практичний посібник. Укладено О.Л.Ващук. - Львів: Соціолайн, 2011. - 108 с.
 
 Посібник містить практичні рекомендації для отримання публічної інформації, викладені в формі запитань та відповідей з посиланням на законодавство, зокрема Закон України “Про доступ до публічної інформації”, а також зразки запитів, заяв, скарг та позовів. Вони стануть в нагоді представникам інститутів громадського суспільства, які не здобули юридичної освіти, але мають непереможне бажання володіти суспільно-важливою інформацією.
 
Видання здійснено за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”
 
Електронний варіант посібника public_info.pdf
 
Посібник із доступу до актів органів публічної влади
О.Ващук, Т.Дембіцька Оприлюднення актів органів влади як доступ до публічної інформації
 
Аналітичний звіт стосовно практики юридичної відповідальності службовців
Аналітичний звіт “Юридичне дослідження законодавства, судової та адміністративної практики притягнення до юридичної відповідальності державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування і відшкодування завданої ними шкоди” analit_zvit_nashe_pravo.pdf
 
Посібник із доступу до актів органів публічної влади
О.Ващук, Т.Дембіцька Оприлюднення актів органів влади як доступ до публічної інформації posibnik_oprilyudnennya_aktiv_sayt.pdf
 
 
 

 

 

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud163.jpg
Свята наша земля
pryr117.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.