21 | 08 | 2017

Д-р Иван Митев (Шегор Рассате). Произходът на българите –схващания, теории и доктрини / Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин

Шегор Расате (Иван Митев, Shegor Rassate) жрець, болгарська Рідна Віра

Стаття Шегора Расате (Иван Митев - на болгарській мові)  "Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин" мовою оригіналу і переклад на українську мову засобами перекладача google   

Съгласно една известна сентенция, историята е слугиня на политиката – това е особено показателно за България. Ние винаги сме повтаряли, и ще продължаваме да подчертаваме, че науката е идеология.

Съвременната наука е едно от идеологическите оръжия на юдомасонските сили, които от “Великата” френска революция насам водят една непрекъсната война срещу европейските народи – за тяхното духовно обезличаване и  унищожение. За целите на тази война, юдомасоните до съвършенство прокарват в методиката на бездуховната академична наука известния принцип “Разделяй и владей”. А нищонеподозиращите научни работници несъзнателно сътрудничат на законспирирания враг, работейки по неговата методика.

     В официалната историография и антропология принципът “Разделяй и владей” се прокарва чрез схващането за нееднородния произход на народите, съгласно което, европейските народи се представят като сбирщина от разнорасови елементи. По същество това схващане е егалитарно и противоречи на принципа на народностния суверенитет. Посредством него у хората се насажда национален нихилизъм и се поощрява расовото смешение.

     За да отречеш правото на съществуване на един народ, достатъчно е да поставиш под съмнение неговата самоличност, като покажеш, че това е една сбирщина от различни народности, т.е. такъв народ не съществува. Точно по тази схема враговете на българския народ разработиха своите антибългарски теории, за целите на войната, която водят срещу него – обявена през  1915 г. и продължаваща до ден днешен.

     Показателен пример за такава “теория” ни дава една работа на френския професор Обеденаре, публикувана през 1880 г. в Париж.(1) Там професорът разглежда българите като съвкупност от три различни народности, всяка със свой расов облик: българи-татарибългари-илоти и побългарени гало-келти. Това разбира се е една лъженаучна теория, но всъщност е доктрина, идеално скалъпена за целите на френската империалистическа политика. Българите-татари са врагът – те са тиранични и жестоки, враждебни на всичко културно и благородно. Те се отъждествяват с древните българи, и по-този начин в тяхно лице се компроментира българската държавност. Българите-илоти са основната част от българското население. По характер те са мирни и трудолюбиви, но също така са нискоинтелигентни, и поради това – неспособни за самоуправление. С една дума – идеални роби. С характеристиката на тази основна българска раса се оправдават домогванията на Великите сили, че ние българите не сме способни да създадем самостоятелна и силна държава, и затова сме обречени да бъдем опитни животни за техните чудовищни етнически експерименти. От описанието на третата народностна група – побългарените гало-келти, напълно се изяснява планът за колонизацията на България. Те са будни, интелигентни и свободолюбиви; те са приятели и роднини, от които трябва да се вербува френската колониална администрация в България. Абе нещата са напълно ясни, само се чудим защо никой по това време не се е сетил да разобличи тази антибългарска доктрина и да предупреди българския народ за подготвяното срещу него престъпление.

     Подобен род бисери на антибългаризма срещаме и в статията на антрополога Бедо - “Върху Българите”, публикувана през 1879 г. в Лондон.(2) Съгласно неговото високомерно отношение, “ “...Физическият” характер на българите е мъчен и тъмен предмет; техният “нравствен” характер също представлява своите мъчнотии.” Тук прилагателните “физически” и “ нравствен” са поставени в кавички – с това авторът иска да покаже, че такъв народ българи просто не съществува; че земята на Балкана е населена с някаква безформена и безнравствена паплач. За да изтъкне “тъмния характер” на българите, самоувереният антрополог прави една съпоставка със сърбите, на които отдава своето предпочитание. В техните песни се възпявали хероизма и рицарството, докато нашият Крали Марко бил само едно “просто въплъщение на силата” и “свиреп звяр, убийца на жени и предател”“Мъжество, великодушие, вярност и уважение към жените не могат да се очакват от такъв народ” – заключава Бедо.

     Наистина, лесно е хероизмът да бъде възпят в балади, но друго е да бъде постигнат в действителността. Да, ние помним “хероичните” бягства на сърбите през Сръбско-българската и Първата световна война – вторият път нашите деди ги прогониха чак до остров Корфу, оттатък Албанските планини. Историческата действителност ни показа, че през изтеклия ХХ век сърбите успяха да прояват пословичния си “хероизъм” единствено в зверствата срещу мирното българско население в поробена Македония. А неустрашимият български войник с кръвта си и с безпримерната си саможертва написа най-величавата балада в новата българска история.

     Като четем антибългарски пасквили от този род, неволно си спомняме и описанието на нашите прадеди – хуните на Атила, написано от Амиан Марцелиан:”Хуните надминават по варварство и дивост всичко, което човек може да си представи... Тяхното късо тяло с извънредно силни членове и една несъответствено голяма глава им дава чудовищен вид. Те могат да бъдат наречени животни на два крака...” Подобно отношение срещаме и в произведенията на други византийски и латински автори, така че не бива буквално да възприемаме този карикатурен образ на праотците ни. Просто трябва да имаме предвид, че гърците са представители на друг тип цивилизация, с други ценности и идеали за красота, и затова открай време имат враждебно отношение към нас. Също като възпитаниците на омасончената Западна цивилизация, така че историята се повтаря.

     От цитираните по-горе статии напълно ясно прозират политическите кроежи на Антантата, осъществени 50 години след тяхното публикуване – създаването на една великосръбска империя – Югославия, разширена за сметка на България. За изпълнението на този мръсен антибългарски заговор се налага създаването на лош образ на българите, който трябва да бъде затвърден посредством тенденциозни антропологически публикации от този род. Все едно, че ние българите по рождение сме бастарди и безнравствени типове. Особено силно тази антибълтарска истерия се развихря в дните около подписването на злощастния за нас българите Ньойски договор-диктат. Изказва се например такова мнение, че ние сме били най-долните примитиви на Балканите, на по-ниско равнище и от албанците, защото и те имали чувство за чест. Но твърде късно вече е било да се отправят такива мерзки клевети срещу един достоен и храбър народ, който има зад гърба си славните епопеи при Одрин, Люле-Бургаз, Тутракан, Дойран и Завоя на Черна. 

     Разгледаните две съчинения красноречиво показват как науката се използува като средство за водене на идеологическа война. Идеологическите напъни срещу българския народ продължават и по-късно, посредством нови “теории”-доктрини, отричащи неговата еднородност и суверенитет. През периода 1944 – 1953 г. в България се прокарва сърбокомунистическата доктрина, съгласно която ние българите не сме били единна нация, а конгломерат от няколко различни нации: добруджанска, мизийска, тракийска, шопска, македонска и помашка. Както е известно, тази “теория” беше скалъпена, за да се оправдае насилственото отродяване на македонските българи, провеждано както във Вардарска Македония, така и в Пиринския край, с престъпното съучастие на комунистическата власт в България.

     С не по-малко зловредна доктрина ни “ощастливиха” и евро-атлантическите натрапници,  в близките години на либерално-болшевишката “демокрация”. Те искат да представят България като страна, населена с разни “етноси” и “малцинства”, сред които ей-така, между другото, фигурират и българи. С това новият глобалистичен окупатор изцяло отхвърля суверенитета ни върху нашата родна земя, извоювана и защитавана с кръвта на дедите ни, и ни принуждава да делим правата си с разни турци, цигани и прочее навлеци.

По този начин се подготвя окончателното унищожаване на българския народ и държавност. И нещо повече - за да представят убедителни “исторически” основания на  замисления от тях “български етнически модел”, евроатлантиците безсрамно се ровичкат в родната ни история. Те искат да докажат, че по българските земи от векове насам мирно и кротко са съжителствували разни етноси, а  българинът по природа бил толерантен към инородците и иноверците. Наистина, българинът е бил принуден да проявява известна търпимост към чуждия завоевател по време на османското владичество, но това в никакъв случай не е изява на българския народностен суверенитет.

     Предвид разгледаните антибългарски  доктрини, редно е да обърнем поглед и към официалните научни схващания за произхода и самоличността на българите. Да видим чии тези застъпва българската академична наука, и на чия кауза тя служи.

     В годините след Освобождението в българския обществено-политически живот се налага панславистката доктрина, обслужваща руския империализъм. По тази причина в българската наука изцяло се застъпва схващането за славянския произход на българския народ. Нещо повече – поради силното руско влияние, в България е в сила един панславистки тоталитаризъм. Създадена е обстановка на обществена нетърпимост към всякакви изказвания против славянството и Русия. Последиците от този тоталитаризъм  изпитва д-р Ганчо Ценов, на когото е забранено да защити докторат и да изнася лекции в Софийския университет, заради схващането му за неславянския произход на българския народ.

     За да сме честни, държим да отбележим, че славянската теория не е антибългарска в своята същност – тя не разглежда нас българите като долно качество хора, нито поставя под съмнение еднородния ни произход. Тя обаче премества центъра на тежестта към Русия, и възпрепятствува изясняването на българската народностна самоличност. Но самият панславизъм всъщност не е руско изобретение – той възниква не в Русия, на основата на руските народностни традиции, а в Австро-Унгария. Тази доктрина е замислена от юдомасонските кръгове, като част от големия сценарий за разделението и противопоставянето на европейските народи, което продължава до ден днешен. Пръв Петър I, който е масон, издига панславистката доктрина в руската държавна политика. По силата на зловещото Ялтенско споразумение, Съветският съюз придоби правото да окупира и болшевизира всичките “славянски” страни, между което и България. Така се затвърди разделението между Източна и Западна Европа, което и днес, след падането на “Желязната завеса”, се поддържа с икономически следства. След промяната на геополитическата ориентация през т.нар. “преход”, новият сюзерен на България – САЩ не прояви претенции към утвърдената в нашата наука славянска (а по-точно славянска-тюркска) теория. Значи “ония там” просто така са решили – българите са славяни, и толкоз...

     Антибългаризмът на славянската теория започва да се проявява едва тогава, когато става ясно, че основателите на българската държава определено не са славяни. За да се защити тезата за славянския произход на българския народ, налага се максимално да се омаловажи ролята на древните българи  при неговото образуване. Пръв с тази задача се заема панславистът Юрий Венелин, украинец по произход, чието истинско име е Георги Хуца. Той полага основите на славянско-тюркската теория, развита в неговия труд “Днешните и някогашни българи”. В България неговите идеи се доразвиват от масона Васил Златарски. Той развива тезата, че България е основана от “неголямата тюркска орда на Аспарух”, която впоследствие се е разтворила в “огромното славянско море”, и така от старите българи е останало само тяхното име. Ето така, с помощта на тази басня, Златарски спасява славянската теория. С това той пося семето на раздвоението в Българската народностна душа. Друга “заслуга” на мастития професор е, че докато българските войници с жертви и лишения защитаваха целостта на Отечеството през Първата световна война, в удобната си канцелария той изготви една карта на Второто българско царство, от която бяха изключени българските земи в Беломорска Тракия. Възползувайки се от това, около  подписването на Ньойскиа договор гръцкият пълномощен министър Венизелос представи тази карта, за да оправдае териториалните претенции на Гърция към България.

     По схемата на посочената славянско-тюркска теория се развиват и изследванията на българската антропологическа школа. На всичко отгоре в тях се прокарва господствуващата в академичната наука масонска теория, съгласно която европейските народи представляват някакви смесици от петте подраси на Бялата раса, в различни количествени съотношения. Това допълнително внася объркване в разбирането за нашето потекло. Като особено ревностен поддръжник на тази смесителска теория се изявява д-р Методи Попов, водеща фигура в българското антропология през 40-те години. Като същински маг той разиграва понятията за споменаятите пет подраси, които ще разгледаме по-нататък, и изяснява телесните и духовни дарования на народите с алхимията на смешението на тези подраси в тях. (3)  И направо върши чудеса, като един истински Хари Потър в антропологията. Но въпреки това, Методи Попов има и някои достоинства, които не може да не зачетем. Той застъпва схващането, че българският народ се е образувал върху широката севернорасова основа на траките и славяните; с други думи Северната (Нордическата) раса (подраса) е основната раса на българите (4). При това обаче той твърди, че Северната раса сред българите е наследена главно от славяните, и по-малко от траките. В своите изследвания Попов се стреми да потвърди тезата за славянския произход на съвременните българи. По отношение на древните българи, с голяма резерва д-р Методи Попов възприема определението на Златарски за т.нар. “турански българи”. Той обаче уточнява, че тази теза няма историческо основание. “на никой учен пътешественик, на никой внимателен и сериозен наблюдател, който е обикалял България, от най-ранните времена до днес, не е идвало и на ум да спомене, че той, като е навлизал в пределите на България, е почувствувал, че се намира в средата на един монголски-турански народ; никой стар гръцки историк и хронист не говори за туранска българска държава.”(5) Що се отнася до скелетите от погребенията на испериховите българи, д-р Методи Попов не се заема категорично да определи тяхната расова принадлежност, с което все пак не допуска затвърждаването на тюркската теза в българската антропология.

     Противно на д-р Методи Попов, представителите на съветската антропологическа школа в България – ст.н.с. Петър Боев, ст.н.с. Иордан Иорданов и др., целенасочено развиват тезата, че че древните българи представлявали някаква смесица между европеиди и монголоиди. Веществени “доказателства” за това те намират в скелетите от някои погребения, определени като “прабългарски”. Въпреки че поддържат тезата за славянския произход на съвременните българи, те се стремят докрай да омаловажат наличието на Нордическата раса сред нашия народ. Съгласно техните заключения, сред нас българите преобладават медитеранско-динарските типове, наследени от траките и предтракийското население. Все едно, ние сме някакви тъмни балкански субекти. Дали това твърдение се основава на действителността, или е, меко казано, пресилено, в това можем да се убедим, като прегледаме статията на ст.н.с. Петър Боев “Антропологическа характеристика на населението на НР България”, включена в тритомното издание “Етнография на България”. Там той говори за “депигментирани типове” (със светли коси и очи), вместо за нордически – с това той иска да покаже, че нордическите расови типове са някакво изключение сред българите. А за високата честота на тези “депигментирани типове” в Родопите Боев се измъква със съмнителното обяснение, че те са се получили от генетични комбинации, в резултат на близкородствени бракове, и нямали нищо общо с Нордическата раса.(6) А от историята знаем, че Родопа планина е била твърдина и прибежище за траките, които са били светлокоси и синеоки, типични представители на Нордическата раса.

      Изобщо във въпросната статия Петър Боев изказва една твърде мъглява представа за природата на расите, основана на марксисткия еволюционистки мироглед. Докато Методи Попов разглежда расите (подрасите) в тяхното смесено състояние, Боев ги вижда като някакви преходни същности, които се преобразуват от една в друга, и по този начин непрекъснато се усъвършенствуват, в линейна прогресия. Следвайки тези разсъждения, той достига до смехотворната представа, че динамиката на расовите типове на Балканския полуостров се дължи на тяхната еволюция. Така според него разпространените до Енеолита “груби протоевропейски” (кроманьонски) типове са започнали да се грацилизират (да придобиват по-нежни черти) и така са се превърнали в медитерански; медитеранските пък са претърпели процес на динаризация и брахицефализация (скъсяване на черепа). За споменатата Кроманьонска раса, известна още и като Протонордическа, трябва да уточним, че и до днес тя е разпространена на места в Северозападна Африка, Западна Европа - сред баските, и на Балканите – сред нас българите. Интересно какво трябвя да обясним на тези хора за расовата им принадлежност – може би че не са еволюирали, и че са нещо от рода на неандерталците? Но всичко било еволюция, тъй-като Петър Боев разглежда и брахицефализацията като еволюционен процес. А всъщност скъсяването на черепа е показател за смешението на Арийската раса с малоценните раси, това си е чисто и просто дегенерация, да го кажем направо – маймунизация.

     От този най-общ поглед върху българската историография и антропология се вижда, че академичните учени у нас не можаха да постигнат разбиране за народополезност, за науката като средство за изграждане на националната идеология и суверенитет. Увлечени по чужди идеи и внушения, те не намериха верния път за изясняването на българската народностна самоличност, като предпоставка за структурирането на българския народностен организъм. Причината за това е, че през по-голямата част от новата си история България не беше истински свободна страна. Присадената отвън политическа система възпрепятствуваше издигането на най-будните и родолюбиви българи до университетските катедри. По тази причина истинските защитници на българския народностен суверенитет следва да търсим сред нашите възрожденци и народоизследователи.

     Великият български възрожденец Георги Стойков Раковски се изявява не само като ръководител на национално-освободителното движение, но и като народоизследовател. Той е първият български учен, който създава цялостна теория за произхода на българския народ. В съчинението “Ключ българского язика” той развива тезата, че българите са арийци, т.е. индоевропейци, и произхождат от три сродни арийски народа, преселили се последователно в нашите земи от Индия, която Раковски приема за прародина на арийците. Това са пеласгите, трако-илирите и келто-кимерите. Въпреки че днес тази теза не се приема за достоверна, трудът на Раковски не губи своята ценност, тъй като в него великият въдрожденец отстоява идеята за еднородния ни произход и за мястото ни в голямото семейство на индоевропейските народи. Във връзка с това той подлага на съмнение тезата за славянския произход на българите, като уточнява, че под славяни следва да се разбират трако-илирите. Той отхвърля и проправящата си по негово време път тюркска теза за произхода на древните българи. “Колко смешни са историците и любословците, между коим и много славяни зовими, а в очи коим тая реч е била като трън татарщина, и от того заключавали и решили, че дошавший ... от Волжанските страни Кубрат с едно отделение бил татарин... А от него мечтаний татарски язик никаква остатка не е останала, но слял се уж и се изгубил в мечтаний от тях славянский. Чудно приключение и хубава легенда.”(7)

     Подобни възгледи застъпва и големият български историк д-р Ганчо Ценов. Основавайки се на богат изворен материал, той развива своята тракийска теория за произхода на българския народ. Съгласно тази теория, ние българите произхождаме от старите жители на Балканския полуостров, от един кръг сродни индоевропейски народи, които през отделните исторически епохи са били известни под различни имена: траки, илири, кимери, скити, хуни, българи, готи. Заради тези си възгледи, противоречащи на панславистката доктрина, Ганчо Ценов бе осъден на отрицание и забрава от страна на платените слугински историци. Днес обаче будните български родолюбци преоткриват забравения Ганчо Ценов.

     По друг път поема видният български народоизследовател Димитър Съсълов. Той насочва своите издирвания към Централна Азия, към наследството на могъщата в миналото Хунорска империя. Осмисляйки историята на хунорите (хуните) в Азия и в Европа, той извежда от тях произхода на българите, съгласно своята известна хунорска теория. В понятието за хунори Съсълов влага преди всичко расов и метафизически смисъл. Според неговите разбирания, хунорите са народ от Бялата раса, с високи воински и нравствени добродетели, и организационни способности. В своя основен труд “Пътят на България”, както и в другите си статии, Димитър Съсълов многократно изтъква хунорските ценности, в противоположност на ценностите на китайци, антични гърци и римляни, и славяни. Изобщо той е философ на историята, той разглежда историята с разбирането за метафизическа война. За народностната самоличност  на хунорите Съсълов не дава изчерпателно обяснение, в смисъл дали са индоевропейци или не, но във  всеки случай той категорично ги разграничава от тюрките. От позицията на своята хунорска теория той убедително оборва тюркската теза на Златарски, в критичната си статия срещу неговия приемник, проф. ДимитърАнгелов.(8) По отношение на славянската теория Съсълов допуска известен компромис, като приема участието на славяните в образуването на българската народност. Той обаче изтъква, че славяните не са основният народообразуващ елемент; че хунорите поначало са били по-многобройният народ и следователно у нас, съвременните българи, преобладава хунорската раса. В критичната си статия срещу д-р Методи Попов, Димитър Съсълов категорично отхвърля схващанията за разнородния произход на българския народ, като се стреми да докаже неговата еднородна същност. Противно на това, той развива своята теза, че макар хунори и славяни да са принадлежали към различни раси (подраси), в течение на вековете от тях се е получил един еднороден и устойчив расов тип. За да бъде убединелен, той провежда собствено изследване върху краниологичните данни от съвременни българи и черепи от ранни български погребения, и доказва, че основният расов тип на българите е средноглав, т.е със средна дължина на черепа.(9)

     Независимо от различните си възгледи по въпроса за произхода на българите, тези трима народоизследователи застъпват една идея, по която техните теории принципно се отличават от вражеските, прокарани и в трудовете на платените учени. Тези достойни българи отстояват истината за еднородния произход и същност на българския народ, и така се явяват единствените защитници на неговия суверенитет в областта на познанието и идеологията. Раковски, Ценов и Съсълов съзнават своя народ като раса, и поставят центъра на расата върху българската народност. Ганчо Ценов определя расата на българите като Тракийска, а Димитър Съсълов – като Хунорска. Георги Раковски пък, търсейки основание във ведическата традиция, определя българите като арийци, в смисъл на благородна, възвишена раса. Той първи въвежда в българопознанието това свещено понатие, което придобива толкова актуално звучене през ХХ век, и до днес.

     Един друг буден българин се изявява в областта на народоизследователското дело – не като историк, а повече като расолог и народопсихолог. Това е Кирил Христов, поет и драматург, един от великите български творци от първата половина на ХХ век. По стечение на неговото поетическо поприще, днес той е познат главно в художествено-творческите среди. Малко хора обаче са наясно, че неговото творчество е проникнато от съзнанието за расата като първооснова на човешкото битие. Затова в настоящата книга ще се постараем да представим заслугите на Кирил Христов за развитието на расологията в България.

     Кирил Христов изгражда своя мироглед през 20-те – 30-те  години на ХХ в.,  по време на пребиваването си в Германия, където е професор по литературознание в Лайпцигския университет. Там той се запознава с трудовете на класиците на европейската расология – Жозеф Артур де Гобино, Хюстън Стюарт Чембърлеин, Лудвиг Волтман, както и с идеите на набиращото сили националсоциалистическо движение. Кирил Христов прозира огромното значение на расата в съдбите на народите, и на расологията – за нейното съхранение и подобряване.

     За еднородния произход на българите Кирил Христов не е оптимист – той твърди, че поради хилядолетните исторически сътресения на Балканския полуостров, у голяма част от българското население са се натрупали расови смешения, т.е. налице е напреднал процес на бастардизация. Като човек на изкуството той непрекъснато се сблъсква с бастардите в своето обкръжение – в лицето на посредствения, но амбициозен и завистлив писател-графоман, на злонамерения литературен критик, на мерзкия вестникар. Въпреки всичко това, Кирил Христов не се чувствува като поставен пред свършен факт. Като истински расолог той има творческо отношение към расата, и изказва идеята, че тя може да бъде подобрена, при целенасочен подбор, провеждан от страна на държавата. Кирил Христов основно развива своите расови възгледи в съчинението “От нация към раса”, а в поемата “Чеда на Балкана” той вниква в трагизма на расовото смешение, проявяващ се в недостатъците на българския народностен характер. 

Бележки

1.      Стефан Ватев. Чужда литература по антропологията на българите – СбНУ кн.VХХ Т.2, С., 1909, 49-57 с.

2.      Стефан Ватев. Чужда литература... 44-49 с.

3.      Методи Попов. Расовата биология на българския народ – сп. Родина кн.3, С., 1939, 14-24 с.

4.       Методи Попов. Наследственост, раса и народ – С., 1938, 93 с.

5.      Методи Попов. Наследственост... 97 с.

6.      Петър Боев. Антропологическа характеристика на населението на НР България В: Етнография на България Т.1 – С., 1980, 267 с.

7.      Георги Раковски. Съчинения Т.4 – С., 1988, 265 с.

8.      Димитър Съсълов. Бележки върху книгата на проф. Димитър Ангелов “Образуването на българската народност” – Известия, С., 2000, год IV кн. 1(59), 21-37 с.

9.       Димитър Съсълов. Заблуждения по потеклото на днешните българи

В: Неизменният антропологичен облик на българите – Изд. на Монархическо-консервативен съюз, 2000 г., 4-33 с.

 

За мнения и контакти:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 


 

 

 Походження болгар, концепцій, теорій і доктрин

Переклад статті google.com.ua


 

 Відповідно до відомої приказки, історія була служницею політики - це особливо важливо для Болгарії. Ми завжди повторюється, і буде тривати, щоб підкреслити, що наука є ідеологією.

Сучасна наука є одним з ідеологічних yudomasonskite зброї сил "Великої" французької революції ведуть безперервну війну проти європейських країн - їх духовний деперсоналізації і руйнування. Для цілей цієї війни проходять yudomasonite до досконалості в методології академічної науки бездушні відомий принцип «розділяй і володарюй". Nishtonepodozirashtite дослідники несвідомо співпрацювати zakonspiriraniya ворога, що працюють на його методології.

     Офіційна історіографія та антропологія принципом "розділяй і володарюй" передається через поняття гетерогенного походження націй, в рамках якого, європейські країни представлені як набір елементів raznorasovi. По суті, ця точка зору егалітарної і суперечить принципу етнічного суверенітету. У людях він впроваджений національний нігілізм і закликав расового змішання.

     Щоб заперечувати право на існування нації, досить поставити під сумнів його особистість, показуючи, що це купа різних національностей, тобто такий народ не існуєТільки за цією схемою ворогів болгарського народу розробили свою анти-болгарський теорій війни, які привели до нього, - оголосив в 1915 році і продовжується до цього дня.

     Одним з прикладів такої «теорії» дає нам роботу французьких Obedenare професор опублікував в 1880 в Парижі (1) Там професор розглядає болгар у вигляді комбінації з трьох різних національностей, кожна зі своєю власною расової перспективи.  болгари, татари , болгари ілотів  і  хижих галло-кельтами . Цей курс є одним lazhenauchna теорії, але це вчення, абсолютно надуманий для французького імперіалістичної політики.  болгари, татари  є ворогами, вони - тиранічні і жорстоких, ворожих для всіх культур і благородно. Вони ідентифікують себе з болгарами, і тим самим підірвавши їх індивідуальних болгарської державності.  болгаро-ілотів  більшість болгарського населення. За своєю природою вони мирні і працьовиті, але і niskointeligentni і, отже, - непридатні для уряду. Одним словом - ідеальне рабів.При цьому основною характеристикою болгарської гонки виправдано прагнення великих держав, що болгари в змозі створити незалежне і сильна держава, і тому ми приречені на піддослідних тварин для своїх етнічних жахливі експерименти. З опису третьої етнічною групою - хижі галло-кельтами , абсолютно чіткий план колонізації Болгарії. Вони є аварійними, розумний і свободи, вони друзі і родичі, які будуть набрані французької колоніальної адміністрації в Болгарії. Абе речі абсолютно ясно, просто дивуюся, чому ніхто в той час вважалося, щоб викрити цю доктрину анти-болгарських і болгарська, щоб попередити людей про підготовку злочину.

     Подібного роду перлів antibalgarizma зустрітися статті антрополог Bedo - «Про Болгарії», опублікований в 1879 році в Лондоні (2) По його зверхнє ставлення.  "" ... фізична "характер болгар темно і складна тема; їх «моральний» характер і свої труднощі ».  Тут прикметник "природним" і "моральний" поміщені в лапки - це автор хоче показати, що таке нація болгари просто не існує, що земля, гори живуть деякі безформне і аморальних покидьків. Щоб підкреслити «темну природу" болгари, самостійними антрополог робить порівняння з сербами, які віддають перевагу. У своїх піснях і заспівав Heroísmo лицарства, в той час як наш король Марко був лише  "просто втілення чесноти"  і  "лютий звір, вбивця і зрадник жінок .  "мужність, благородство, вірність і повагу до жінки можна очікувати від таких людей "  , - укладає Bedo.

     Дійсно, легко Heroísmo Слава в баладах, але інша справа, повинні бути досягнуті в реальність. Так, ми пам'ятаємо, "heroichnite" виходить сербів у сербсько-болгарської і світової війни - вдруге наші предки прогнали їх до острова Корфу, албанські гори. Історична реальність показала нам, що протягом останніх двадцятого століття серби зуміли proya горезвісний "heroizam" тільки звірства щодо цивільного населення в болгарській Македонії в рабство. Хоробрий болгарський солдат з його кров'ю і його безпрецедентну жертву написав велику баладу велич в сучасній історії Болгарії.

     Коли ми читаємо проти болгарського lampooning такого роду мимоволі згадати опис наших предків - гунів Аттіли, написані Amian Martselian: "Хун варварство перевершити в жорстокості і все, що можна собі уявити ... Їх дуже коротке тіло з потужними членами і великими відмінностями глава дає їм жахливий вигляд. Їх можна назвати тварину на двох ногах ... "  Такий підхід можна знайти і в інших творах візантійських і латинських авторів, так і не сприймати буквально мультфільму образ наших предків. Вам просто потрібно мати на увазі, що греки представляють інший тип цивілізації, з іншими цінностями і ідеалами краси, і так завжди були ворожі до нас. Як випускники цивілізації omasonchenata західних, так що історія повторюється.

     З наведених вище статей видно абсолютно чіткі політичні інтриги Антанти, зроблений через 50 років після їх публікації - створення пан імперії - Югославія, розширено за рахунок Болгарії. Для виконання цієї брудної проти болгарського ділянки на необхідність створення поганого образу болгар, які повинні бути підкріплені тенденційний антропологічних публікаціях подібного роду. Це все одно, ми болгари за народженням Bastardi і аморальні типи. Особливо сильна ця істерія розв'язана antibaltarska через кілька днів після підписання горе для нас, болгар Нейі-контракт диктату. Висловлюємо такої думки, наприклад, що ми були найнижчими примітивів на Балканах, на більш низькому рівні, і албанці, так як у них почуття власної гідності. Але вже пізно було робити такі огидні наклепу сміливих і достойних людей, які за славний епосу в Едірне, Лулі-Бургаз, Тутракан Dojran і забарвлюється в чорний колір. 

     Розглянуті дві роботи красномовно показують, як наука використовується як знаряддя ідеологічної війни. Ідеологічні поштовх проти болгарського народу, а ще пізніше, в новій "теорії", заперечення доктрини єдності і суверенітету. У період 1944 - 1953, в Болгарії пройшла serbocommunist доктрини, в яких ми болгари були однією нацією, а конгломерат різних народів: Добруджі, мізійско, фракійської, Shoppe, македонська і помаків. Як відомо, ця "теорія" була придумана для виправдання насильницької otrodyavane македонських болгар проходить в Македонії Вардар і Пірін регіону, співучасть у злочині комуністичного режиму в Болгарії.

     С не менш шкідливих доктрини наших "oshtastliviha" та євроатлантичної зловмисників в останні роки ліберально-більшовицький "демократії". Вони хочуть, щоб представляти Болгарію як країну, населену різноманітними «етнічні» і «меншості», в тому числі тільки що так, до речі, з'являються і болгар. За допомогою цього нового загарбника globalistichen відкидає наш суверенітет над нашої Батьківщини, завоювали і захищали кров'ю наших предків, і змушує нас ділитися своїми правами з деякими турки, цигани і так navletsi.

Таким чином, готується остаточне знищення болгарського народу і держави. І ще - представити переконливі "історичні" підстави для їх вдумливий "Болгарська етнічна модель" безсоромно evroatlantitsite нишпорити в нашій власній історії. Вони хочуть довести, що на болгарських землях протягом століть мирно і спокійно, у різних етнічних груп, що живуть пліч-о-пліч, і болгари були спочатку терпимою і inorodtsite inovertsite. Дійсно, болгари були змушені проявити толерантність до іноземних загарбників під час османського панування, але ні в якому разі цей вислів болгарського національного суверенітету.

     Враховуючи антіболгарскій доктрини обговорюється, це корисно, і ми сподіваємося, що офіційні наукові уявлення про походження й особистості болгар. Давайте подивимося, чиї прихильники болгарської академічної науки, і причина якого він служить.

     Після звільнення Болгарії суспільно-політичне життя має панславістська доктрина, що служить російському імперіалізмуЗ цієї причини, все болгарські наука виступає концепція слов'янського походження болгарського народу. Більше того - через сильний вплив Росії в Болгарії, по суті пансславістського тоталітаризму . Створена атмосфера суспільної нетерпимості до будь-яких заяви проти слов'ян і Росії. Наслідки цього тоталітаризму вважає доктор Ганчо Ценів, який був заборонений для захисту докторських і читав лекції в Софійському університеті, його концепція неслов'янського походження болгарського народу.

     Чесно кажучи, я хотів би зазначити, що теорія слов'янські по суті не є анти-болгарський - це не про нас, як людей, болгари неповноцінності, ні піддавати сумніву наше єдине походження. Тим не менш, центр ваги в Росії і перешкоджати з'ясуванню болгарської національної ідентичності. Але справа в тому panslavizam російський винахід - це не відбувається в Росії, на основі російських національних традицій, в Австро-Угорщині. Ця доктрина була задумана yudomasonskite колах як частина великого сценарію для розділення і протистояння європейських країн, яка триває донині. Перший Петро I, який був масоном, піднімається panslavistkata доктрини державної політики Росії. Під зловісні Ялтинського угоди, Радянський Союз отримав право займати і bolshevizira всі «Слов'янський» країн, між якими і Болгарії. Це зміцнило розкол між Східною та Західної Європи, які сьогодні, після падіння "залізної завіси" в ногу з економічних наслідків. Після зміни геополітичної орієнтації в т. н. "Перехід", новий володар Болгарія - США стверджують, затверджений подій в нашій науці слов'янських (і слов'яно-тюркського точно) теорії. Так що "їх там" просто вирішила - болгари слов'яни, і це ...

     Antibalgarizmat слов'янської теорії починають з'являтися тільки тоді, коли стає ясно, що засновники болгарської держави, звичайно, не слов'яни. Щоб захистити тезу про слов'янське походження болгарського народу, воно повинно бути можливим, щоб зменшити роль древніх болгар в її формуванні. Перше завдання полягає в panslavistat Юрія Венеліна, український за походженням, справжнє ім'я якого Джордж Hutsa. Він заклав основи слов'яно-тюркської теорії, розвинутої в своїй роботі "сьогодні, і колишній болгарський". У Болгарії, його ідеї отримали подальший розвиток на Мейсона ювеліри Василь. Він розвиває тезу, що Болгарія була заснована  "не дуже великий орди тюркських Аспарух" , яка згодом була розпущена в  "величезне слов'янське море" , і тому старі болгари залишилися тільки їх імена. Таким чином, з цієї байки, ювелірів зберігає слов'янської теорії. Таким чином, він посіяв насіння розколу в Болгарській народній душі. Інший «данину» поважного професора, є те, що в той час як болгарські жертви солдатів і позбавлення захищали цілісність Батьківщини у Великій Вітчизняній війні, в моєму затишному кабінеті він підготував карту Другого Болгарського царства, які були виключені з болгарських земель в Західній Фракії. Користуючись собі це, підписання договору Венізелос Nyoyskia, грецький повноважного міністра представити цю карту, щоб виправдати територіальні претензії Греції до Болгарії.

     За схемою, що слов'яно-тюркської теорії розроблений і антропологічних досліджень Болгарської школи. Крім них пройшли правлячої академічної науки масонської теорії, згідно з якою європейські країни представляють собою суміш з п'яти podrasi кавказців, в різних кількісних співвідношеннях. Це ще більше плутанини в розумінні наших предків. Зокрема переконаним прихильником цієї теорії проявляється smesitelska доктор методи Попов, ведуча фігура в болгарському антропології в 40-х років. Як справжній маг він грав п'ять концепцій spomenayatite podrasi дивитися далі і пояснює тілесні і духовні здібності націй в алхімії змішування цих podrasi них. (3) і творити чудеса, такі як реальний Гаррі Поттер в антропології. Тим не менш, методи Попов має деякі переваги, яке не може ігнорувати. Він вважає, що болгарський народ був сформований на основі загального severnorasova фракійці і слов'яни, іншими словами, північних (Nordic) раси (podrasa) є основною гонці болгар (4). Тим не менш, він стверджує, що північна раса серед болгар в основному успадковані від слов'ян, і в меншій мірі фракійців. У своєму дослідженні Попов прагне підтвердити тезу про слов'янське походження сучасних болгар. Що стосується давніх болгар з натяжкою, доктор Попов методи, прийняті визначенням так званого Голдсміт. "Turanski болгар". Він, однак, що ця теорія не має історичну основу. "жоден учений мандрівник, один з ретельного і серйозного спостерігача, який відвідав Болгарію, з найдавніших часів до наших днів, і не прийшов в голову, що він, увійшовши на територію Болгарії вважає, що знаходиться в середині монголо-turanski людина, один давньогрецький історик і літописець говорити turanska болгарської держави. " (5) Що стосується скелетів з поховань Isperihovo болгар Доктор Попов методи не міцно тримав, щоб визначити їх раси, яка до цих пір не дозволяють консолідації тюркських болгарських дисертацію з антропології.

     На відміну від доктора Попова методи, представники радянської антропологічної школи в Болгарії - старший Петро Боєв, старшийЙорданов Йорданія та інші., Навмисно розроблені тезу про те, що стародавні болгари являють собою суміш Europeids і монголоїдів. Матеріал «докази» вони знайшли в скелетах деяких поховань, що визначаються як "прото". Хоча аргументи на користь слов'янського походження сучасних болгар, вони шукають спосіб применшити існування нордичної раси серед нашого народу. За їх результатами з нами болгар переважають середземноморські Дінарськая типи успадковані від фракійців і predtrakiyskoto населення. У всякому разі, у нас є кілька темних об'єктів на Балканах. Чи є це вимога грунтується на реальності, або, м'яко кажучи, перебільшені, в тому, що ми можемо бути впевнені, що ми оглядовій статті доктора Петро Боєв "антропологічні характеристики населення Республіки Болгарії", включених в тритомник «Етнографія Болгарії". Він говорить про "Пігмент типу" (зі світлим волоссям і очима), а північних - з цим він хоче показати, що Північний расових типів є винятком серед болгар. Висока частота цих «Пігмент типу" в Родопах Боєв підозрюваний втік з поясненням, що вони отримали генетичні комбінації, близькі шлюби, і не має нічого спільного з нордичної раси. (6) Історія знає Родопи, який був оплотом і притулком для фракійці, які були світловолосі і блакитноокі, типові представники нордичної раси.

      Взагалі в цій статті, Боєв Петро висловлює дуже туманне уявлення про природу раси на основі марксистської еволюційного світогляду. У той час як методи вважаються Попов рас (podrasite) в змішаному стані Боєв розглядають їх як будь перехідний осіб повинні бути перетворені з одного в інший, і таким чином постійно удосконалюється, в лінійному порядку. Після цих міркувань, він прийшов до думки, що смішно динаміки расових типів на Балканах у зв'язку з їх еволюцією. Таким чином, за його широкому енеоліту "грубої protoevropeyski" (kromanyonski) типу почали gratsilizirat (придбати більш тонкими рисами обличчя), і тому стали Середземне море, Середземне море не пройти процес dinarizatsiya і brahitsefalizatsiya (вкорочення черепа). Для заявив Kromanyonska раси, відомої як Protonordicheska слід роз'яснити, що навіть сьогодні це поширено в районах Північно-Західної Африки, Західної Європи - серед басків, і на Балканах - серед нас, болгар. Цікаво, що необхідно пояснити цим людям за їх расової приналежності - може бути, не розвиваються, тощо неандертальців? Але це була еволюція, тому що, як Петро і brahitsefalizatsiyata Боєв розглядатися як еволюційний процес. Скорочення череп насправді ознака змішання арійської раси з нижчими расами, це просто виродження, грубо кажучи - maymunizatsiya.

     Із загальним оглядом болгарської історіографії та антропології показує, що академічні вчені в нашій країні не вдалося домогтися розуміння narodopoleznost для науки як засобу формування національної ідеології та суверенітету. Зачарований іноземні ідеї і пропозиції, вони не знайшли правильний шлях для з'ясування болгарської національної ідентичності як передумови для структурування болгарського національного тіла. Причиною цього є те, що в більшості своїй новітній історії Болгарії не було по-справжньому вільною країною. Пересідає за межами політичної системи перешкоджає зростанню найяскравіших і патріотичних людей факультети університетів. Таким чином, істинні захисники болгарського національного суверенітету слід шукати серед наших відродження та narodoizsledovateli.

     Великий болгарського Відродження Георгі Сава Раковськи проявляється не тільки в якості глави національно-визвольного руху, але, як narodoizsledovatel. Це перший болгарський вчений, який створює всеосяжну теорію про походження болгарського народу. У роботі "Основні balgarskogo мова", він розвинув тезу, що болгари є арійцями, тобто Індоєвропейців і отримати три пов'язаних аріїв мігрували послідовно землях Індії, Раковський вважається прабатьківщиною аріїв. Ці пеласги, фракійський, іллірійців і кельтів-кіммерійців. Хоча сьогодні ця точка зору не вважається надійним, робота Раковського не втрачає свого значення в його нинішньому вигляді vadrozhdenets відмінна ідея для нашої єдине походження і своє місце у великій сім'ї індоєвропейських народів. У зв'язку з цим, він ставить під сумнів ідею слов'янського походження болгар, про те, що під слов'янами слід розуміти фракійського-іллірійців. Він відкинув і зробити свій шлях у свій час тюркським тезу про походження древніх болгар.  "Як смішно це історики та lyuboslovtsite між яким zovimi багато слов'ян, і в очах яким ця мова була скалкою tatarshtina і неявних і Того вирішив що doshavshiy ... по Volzhanskite країн Кубрат один відсік був татарський ... І це не сон татарську мову ostatka вижив, але будуть об'єднані і втратив у сні, з них Слов'янський. Дивні пригоди і красиві історії ". (7)

     Такі погляди і приймає великого болгарського історика доктора Ганчо Ценів. На основі багатого матеріалу джерел, він розробив свою теорію фракійського походження болгарського народу. Відповідно до цієї теорії, ми болгари прийшли зі старих мешканців Балканського півострова, по колу пов'язаних індо-європейських народів, які в різні історичні періоди були відомі під різними назвами: фракійці, іллірійці, кіммерійці, скіфи, гуни, болгари, готи. Оскільки ці погляди, на відміну від доктрини panslavistkata Ганчо Ценів був засуджений до заперечення і забуття платних чорну істориків. Сьогодні, однак яскраво болгарських патріотів заново забуті Ганчо Ценів.

     В інших випадках припустити відомий болгарський Дімітар narodoizsledovatel Sasalov. Він хотів, щоб направити його в Центральній Азії до спадщини минулого Hunorska могутню імперію. Задуманий історії Hunors (гуни), в Азії та Європі, він приносить їх походження болгар, відповідно до його знаменитої теорії hunorska. Поняття вологи HuHunors Sasalov в першу чергу расових і метафізичному сенсі. За його розумінні, Hunors люди білий, з високим воїном і моральні чесноти, і організаторські здібності. У своїй основній роботі "Шлях Болгарії", як і в інших моїх статтях, Дімітар Sasalov hunorskite неодноразово підкреслює значення, на відміну від значень китайських, стародавні греки і римляни, і слов'яни. Взагалі він філософ історії, він досліджує історію метафізичне розуміння війни. Для національної ідентичності Hunors Sasalov не дає вичерпного пояснення, тобто або не індо-європейці, але в будь-якому випадку, він чітко відрізняє їх від турків. З точки зору своєї теорії hunorska він переконливо спростовує тезу про тюркських ювелірів, в своїй критиці з його наступником, професор DimitarAngelov. (8) Що стосується слов'янської теорії Sasalov дозволити деякі компроміси, беручи участь слов'ян у формуванні болгарської нації. Але він підкреслює, що не слов'яни narodoobrazuvasht основний елемент, який Hunors спочатку були більш численні, і тому люди в нашій країні, сучасних болгар домінують hunorskata гонки. У своїй критиці методи проти доктора Попова, Дімітар Sasalov категорично відкидає уявлення гетерогенних походження болгарського народу, прагнучи довести свою однорідний характер. На відміну від цього, він розвивати свою тезу, хоча HuHunors і слов'яни належали до різних рас (podrasi), протягом століть вони отримали більш рівномірного і стабільного расовий тип. Для ubedinelen, він проводив дослідження з власної kraniologichnite дані від сучасних болгар та болгарського черепа ранніх поховань, і доводить, що основною расовий тип srednoglav болгар, тобто з середньою довжиною черепа. (9)

     Незважаючи на різні думки про походження болгар, три narodoizsledovateli пропагувати ідею, на якій свої теорії як правило, відрізняється від ворога, розгромили в роботах вчених оплачується. Ці гідні болгар стверджують істину єдине походження і характер болгарського народу, і тому єдиними захисниками свого суверенітету в галузі знань та ідеології. Раковського, ціни і Sasalov визнати свій народ, як раса, і помістили в центр гонки на болгарської нації. Ганчо Ценів визначити расу болгар в  Фракії і Дімітар Sasalov - як  Hunorska . Георгія Раковського, навіть не глянувши на основі ведичної традиції визначають Болгарії  аріїв , в тому сенсі, благородного, піднесеного гонки. Він вперше в це священне balgaropoznanieto ponatie придбання звук так струму в двадцятому столітті до сьогоднішнього дня.

     Інший болгарський прокинувся проявляється в народних разі - не як історик, а швидше rasolog та психології. Це Кирило Христов, поет і драматург, один з великих болгарських художників першої половини ХХ століття. На початку своєї поетичної кар'єри, сьогодні він відомий в основному в мистецьких колах. Мало хто знає, однак, що його роботи пронизані усвідомленням гонку в якості першого основою людського існування. Тому ця книга буде намагатися представити гідності Кирило Христов rasologiyata розвитку в Болгарії.

     Кирило Христов будувати свій світогляд в 20-х - 30-х років ХХ століття, під час свого перебування в Німеччині, де він є професором літератури в університеті Лейпцига. Там він познайомився з працями класиків європейської rasologiya - Жозеф Артур Гобіно грудня Х'юстон Стюарт Chembarlein Людвіг Voltman та ідеї націонал-соціалістичний рух зміцнів. Кирило Христов крізь велике значення раси в долях народів і rasologiyata - для його збереження і поліпшення.

     Однорідна походження болгари Кирило Христов з оптимізмом, - міркує він, тому що стародавні історичні потрясіння на Балканах, в переважній більшості болгарського населення накопичилося расової смішно, тобто є передовий bastardizatsiya процесу. Як художник, він постійно стикається з bastardite в їхньому середовищі - на тлі посередньої, але амбітними і заздрісними письменник графоман, шкідливий літературний критик, боягузливо газети. Незважаючи на все це, Кирило Христов не відчуваєте, як доконаний факт. Як справжній rasolog він має творче ставлення до раси та висловлює думку про те, що вона може бути поліпшена з цільовою набір проводиться державою. Кирило Христов головним чином розвивав свої расові погляди в статті "Від нації раси" і поемі "Діти гір", він vnikva в трагедії змішання рас, що відбуваються в недоліках болгарського національного характеру. 

Примітки

А. Стефан Vatev. Зарубіжна література з антропології болгар - SbNU kn.VHH S.2, С., 1909, стор 49-57

2. Стефан Vatev. Іноземна література ... Стор. 44-49

3. Методи Попов. Расової біології болгарського народу - журнал Батьківщина kn.3, С., 1939, стор 14-24

4. Методи Попов. Спадковість, раси і нації - С., 1938, 93 стор

5. Методи Попов. Спадковість ... 97 стор

6. Петро Боєв. Антропологічні особливості населення в Республіці Болгарія: етнографії Болгарії Vol.1 - С., 1980, 267 стор

7. Георгія Раковського. Роботи Пункт 4 - С., 1988, 265 стор

8. Дімітар Sasalov. Нотатки про книгу професор Димитр Ангелів "формування болгарської нації» - Праці С., 2000, т. IV рік. 1 (59), стр. 21-37

9. Дімітар Sasalov. Плутанина в походженні сучасних болгар

В: Антропологічні незмінний характер болгар - Видавництво монархічної-консервативний союз, 2000, стор 4-33

 

 

Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud292.jpg
Свята наша земля
pryr58.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.