23 | 04 | 2017

23 лютого - відзначення створення окупаційної Червоної армії. Червоної від крові українського народу

День совецької червоної армії - 23 лютого

На постсовковому просторі, особливо в ніби-то незалежній Україні насаджується імперськими московськими силами,  відзначення  23 лютого дня "Червоної армії", де-факто окупаційної  для українського (литовського та інших народів).
Це відзначення 8 березня, але по старому стилю - юдейське свято "Пурім"
Це свято сталінізму, ленінської імперії,  ворогів України.

 

На постсовковому просторі, особливо зарз  в ніби-то незалежній Україні насаджується імперськими московськими силами  відзначення створенння  23 лютого"Червоної армії" - де-факто окупаційної  для українського (литовського та інших народів).

Що ж святкує "електорат" в Україні? Що таке Червона армія і наскільки там червоного від крові українського народу?
 
Яке походження зрештою цього т.зв."свята"  і чи є тут святість?
 
Так, багато хто з тих, хто служив в червоній армії (совецькій армії") - у НКВД, СМЕРШ, КГБ, і просто тих, хто прийшов непрошеним нашим народом на нашу землю і до сих пір зневажає його - це свято мають за особливе.
 
Їх можна зрозуміти. Бо це -  наагадування їм про старі часи, коли все в них було в достатку, їм роздавали квартири ще з теплою їжею на столі (тих, кого терміново арештували з цього приводу), і були дачі, і путівки в санаторії України безкоштовні, і пільги, і високі (до сих пір в багатьох) зарплати і пенсії...
 
Можна зрозуміти ненавитсь меншвартісного до високодуховного - до українського визвольного руху, до української мови (де не існувало матюків і багатьох огидних слів), до українців і української нації взагалі.
 
Що викликає до них, при всьому розумінні їхньої позиції і бажанні дати їм можливість шанувати свої цінності не повагу - а жаль. 
Жаль за тим, що руйнуюючи Україну, вони є знову "пушечним мясом" тих же, хто колись посилав їх на смерть, щоб творити імперську політику Москви. Навіть високий героїзм в боротьбі з гітлеризмом - був сього лише двобоєм хижаків, що претендували на панування над світом. І тепер знову вони "рублять сук", на якому сидять.
 
Без української України чи буде їм краще жити?
Чи поважала Московія своїх воїнів? Шановні ветерани дуже добре знають це, лише надіються, що їх омине недоля.
Але зараз щось сьогодні змінилось?  Згадайте хоча б "Курськ"...  
 
Але милі наші українці- молодь - всі ті хлопці і дівчати, які волею чи неволею "святкують" це свято - чи знають вони, що вони творять? Що вони святкують і яке майбуття собі готують таким нерозумінням?
 
Чи памятають те, чиїми штиками були депортовані, розстріляні, замордовані їхні діди і бабусі, яка навала понищила незалежну Україну, і тримала в облозі села, щоб всі вимерли з голоду? 
 
Святкування українцями 23 февраля - це зрадливе і блюзнірське у відношенні до свого коріння, до Предків, до всього святого і світлого, за що вони боролись.
Це є прийняття сучасного стану в Україні - що нічим не відрізняється від окупації. Яке тоді всім нам майбуття буде?

 

Що ж, нагадаймо деякі моменти:

1. совєцка армія в лютому 1918 році складалась у великій частині з вбивць, злодіїв.
 
2. Серед так званої радянської "армії" в лютому 1923 року не було й не могло бути українців
В той же час в Україні були свої війська, що саме захищали вітчизну від совецької армії.
 
3. Совецька армія у лютому 1918 року плюндрувала Україну заради наживи. Розстріляли десятки тисяч українців.
Була прямим ворогом військ УНР та України загалом.
 
4. Дата будь-якого свята має символічний зміст. Тобто важливим є суть та і сторія походження.
Чи зає хтось істинну його символіку? 
Ті для кого важлива виключно назва - нічогісігько не святкують, лише копіюють те, що подається  біомасі.
 
5. Українці мають:
  • - день ЗСУ 6 грудня, що ще й співпадає з днем героїчного захисту Києва від хана Батия 1240-го року.
  • - історично питоме свято українських захисників 14 жовтня
  • - знаковий день захисту України, як приклад героїзму під Крутами 29 січня
  • - а ще є Конотопська битва, Жовті води, легоін УСС, створення українського війська у тому ж 1918 році!
6. День захисника вітчизни як професійне свято, повинні святкувати лише контрактні військовослужбовці.
Але їхнє професійне свято 6 грудня.
Що святкуємо 23 лютого?
Може депортацію 23.02 у 1946 році інгушів і чеченців?
 
7. Справжнім чоловікам не потрібен якийсь день, щоб відчувати себе чоловіком. Вони щодня чоловіки.
 
8. Свято - (враховуючи етимологію) - те що є святе. Для кого є  святістю це радянська брехня?
Якщо комусь наплювати на власну історію, на очевидну біль свого народу?
 
9. Стосовно тих, хто служив до 1991 року.
А ті хто народились до 1991 року мають святкувати день створення Радянського Союзу замість дня Незалежності України? Бо вони бачте народились в СССР?  А війна в Афганістані - це була в інтересах вітчизни нашої, України?
Велика повага до тих, хто героїчно воював там - але чи це потрібно було їм, гинути винищуючи інший народ? 
Американці зрозуміли щодо В'єтнаму...
 
10. Захист вітчизни - передбачає робити те що в інтересах вітчизни.
Святкувати радянський брехливий міф - це не бути захисником за визначенням.
 
11. Хто хоче просто мати прчину напитись алкоголю - його справа, але нехай не прикривається високою ідеєю захисту вітчизни. Мода з самопожертвою немає нічого спільного.
 
12. Нарешті -  будувати незалежну Україну і боронити її від видимих і невидимих ворогів - це і є захист Вітчизни.
 
Джерело:  vk.com/den_okypanta
 
 

Правда про 23 лютого: більшовики капітулювали перед кайзером і встановили свят

Щоб забути ганьбу поразки, її треба було перетворити на торжество... Навіщо святкувати день капітуляції Радянської Росії, ще й називати його днем захисника Вітчизни?..
Щоб забути ганьбу поразки, її треба було перетворити на торжество...
 
Навіщо святкувати день капітуляції Радянської Росії, ще й називати його днем захисника Вітчизни?.. 
 
Президент, прем’єр та інші офіційні особи дружно вітають громадян із Днем захисника Вітчизни, не надто вдаючись у деталі – з чим саме. Мовляв, „свято чоловіків” – і все тут. 
 
Ще два десятиліття тому історики затято сперечалися навколо того, що ж сталося 23 лютого 1918 року. Тепер уже не сперечаються. У більшовицькій пресі тих днів вони так і не знайшли жодного посилання на розгром німців, який нібито стався 23-го. 
 
Навпаки, 25 лютого більшовики включили гудки в самому Петрограді, щоб розбудити місто й прискорити запис добровольців у Червону армію, очікуючи наступу німців на столицю. 
26 лютого Ленін повідомив соратникам, що столицю переноситься до Москви. 
Натомість відомо: 23 і 24 лютого – це дні „безумовної” капітуляції Радянської Росії перед кайзерівською Німеччиною. Щоб забути ганьбу, її треба було перетворити на торжество. 
Тому 23 лютого – це радше день захисника німецької кайзерівської вітчизни, ніж російської радянської, чи, тим більше – української. 
У перші післяреволюційні роки в офіційних повідомленнях з приводу свята йшлося про те, що нібито 23 лютого 1918 року Раднарком ухвалив декрет про організацію Червоної армії. 
Однак насправді цей декрет було видано ще 15 січня. На десятиліття свята – у 1928 році – з’ясувалося, що 23 лютого 1918 року радянська влада приступила до організації перших загонів Червоної армії. 
У вересні 1938 року, в короткому курсі історії ВКП(б) з’явилася нова версія: 23 лютого 1918 року „під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч”. 
Пізніше Сталін заявив, що 23 лютого 1918 року загони Червоної армії „вщент розбили під Псковом і Нарвою війська німецьких загарбників”. 
 
Так брехня й пішла гуляти світом. 
У часи хрущовської відлиги в тій же таки історії партії кудись зникло повідомлення про Нарву, проте з’ясувалося, що під Псковом Червона армія „вчинила впертий опір переважаючим силам супротивника й завдала їм серйозної поразки”. 
 
Такі суперечливі повідомлення викликають закономірний інтерес: а що ж відбулося насправді? 
 
А насправді 10 лютого 1918 року безрезультатно закінчилися переговори про мир між Росією і Німеччиною в Бресті. Радянська влада сподівалася, що німці просто залишать більшовиків у спокої, маючи значні проблеми на фронтах у Франції і Бельгії. 
 
Проте через тиждень, 18 лютого німці почали наступ по всій лінії розваленого фронту. 
Німці просувалися на схід на поїздах, практично без опору. 
 
Швидкість їхнього пересування була зумовлена переважно якістю доріг. 18 лютого німці захопили Двінськ (Даугавпілс), 20 – Мінськ, 21 – Полоцьк, 24 лютого – Псков, Тарту й Таллін. 
 
Наступ здійснювався невеликими загонами, часто лише зі 100-200 чоловік. 
За визнанням більшовика Зінов’єва, добре укріплений Двінськ захопив загін від 60 до 100 чоловік. 
У цей час радянський головнокомандувач Криленко оприлюднив наказ про „організацію братання” з німцями. 
 
Однак німці виявилися стійкими до „братерських обіймів”. 19 лютого Раднарком протелеграфував у Німеччину про те, що згоден на все. Проте німці кілька днів не відповідали, продовжуючи наступ. 21 лютого радянська влада в Петрограді оголосила: хто не запишеться в Червону армію, того пошлють під конвоєм копати окопи навколо міста. За кілька днів у Червону армію записалося до 100 тисяч чоловік. 
 
Нарком Дибенко повів у бій матросів. 1 березня вони захопили Нарву, і через два дні, з наближенням німців, утекли. 
4 березня німці без бою увійшли в Нарву. Назвати цю вилазку „розгромом німецьких військ” було б великою натяжкою, тим більше що сталися ці події не 23 лютого. 
 
23 лютого зранку Німеччина надала свої мирні умови, за якими Петроград мав визнати незалежність Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, України, підписати мирну угоду з Україною, демобілізувати армію, роззброїти флот і т. д. 
 
23 лютого члени ЦК РСДРП (б), тобто більшовики, згодилися прийняти німецький ультиматум. 
О 3 годині ранку 24 лютого Всеросійський Центральний виконавчий комітет (тобто уряд) прийняв німецький ультиматум. 
За капітуляцію проголосувало 116 членів ВЦВК, 85 – проти, 26 утрималися. 
 
Імовірно, саме факт капітуляції зумовив обрання цього дня як свята. 
 
Щоб забути ганьбу, її треба було перетворити на торжество.
 
 Крім того, нова влада просто потребувала нових свят і ліпила їх з будь-чого.
 
Влада створювала гранично дешеві, лубочні міфи, для „найширшого сприйняття”. 
 
Замість того щоб ушанувати якогось реального Худойбердиєва, влада знаходила правильних діячів, з правильними біографіями, пролетарським родоводом до восьмого коліна й відповідними гучними прізвищами. 
 
Згадаймо, що на Рейхстаг у 1945 році видиралося кількадесят бійців, доки туди не знайшлися воїни з „правильними” національностями – росіянин і грузин. 
 
Якщо хтось програє, то хтось має й виграти. 
Німецький наступ 1918 року – безумовний успіх німецької армії, яка продемонструвала, що навіть після виснажливої трирічної війни на два фронти зберегла організованість і здатність діяти малими групами у ворожому оточенні. 
 
За два тижні німецька армія захопила вп’ятеро більшу територію, ніж їй удалося відвоювати за попередні три з половиною роки першої світової війни. 
 
Про німецькі втрати в цьому поході ніде не повідомляється. 
Німеччина здійснила таку експансію фактично без втрат, хоча за попередні роки війни поклала на східному фронті понад мільйон солдатів. 
 
Тим більше що найкращі німецькі частини ще влітку 1917 року, після початку розвалу російського фронту, були перекинуті на Західний фронт головнокомандувачем німецької армії Гінденбургом. Уся ця історія свідчить про те, наскільки на війні вигідно розкласти супротивника зсередини. 
 
І ще більш важливо – не допустити розкладення своїх військ та державних структур. Чимало істориків вважають, що німці могли захопити Петроград, однак величезне місто їм не було потрібне в умовах війни на Заході, тим більше що більшовики прийняли ультиматум. ..
 
.У той час як німці показали всього лише здоровий глузд і свою незмінну організованість, тодішня українська еліта яскраво проявила повну безвідповідальність, розпустивши українізовані частини регулярної армії та навмисне перешкоджаючи бурхливому зростанню Вільного козацтва. Якби не це самовбивче щодо України безглуздя тодішньої української влади, більшовики, можливо, так само тікали б від українського війська, а не організовували масові розстріли й експропріації в Україні, як це було сталося. Проте, на жаль, в історії не буває умовного способу. Тож перед Україною сьогодні стоїть дилема. З одного боку, навіщо святкувати день капітуляції Радянської Росії, ще й називаючи його днем захисника Вітчизни? З іншого боку, певна частина нашого населення звикла святкувати цю дату і вважає її святом чоловіків. 
 
Тому оптимальним було б урахувати сентименти ветеранів та інших ностальгуючих громадян і перейменувати 23 лютого на День ветерана Радянської армії. 
 
А натомість установити ще одне „чоловіче” свято. Ним цілком міг би стати День Покрови Пресвятої Богородиці – давнє козацьке військове свято (14 жовтня). 
Однак збіг цього свята з Днем заснування УПА навряд чи викличе ентузіазм у нинішньої влади. 
 
Напевно, оптимальною датою для Дня Збройних Сил України стало б 6 травня, коли православні християни відзначають День Святого Георгія Переможця. 
 
Це свято чоловіків та захисників дуже широко відзначається у православних Болгарії, Македонії, а також у Сербії, Чорногорії та Грузії саме як свято чоловіків. 
 
До того ж у цей день було здійснено першу перемогу Визвольної війни українського народу під Жовтими Водами 1648 року. 
 
Для Дня Військово-Морського Флоту України можливі інші варіанти. 
 
Зокрема, 18 червня 860 року відбувся перший точно зафіксований у візантійських хроніках вихід Київської Русі на міжнародну арену. 
 
У цей день наші кораблі (за різними даними від 200 до 360) несподівано з’явилися під столицею Візантійської імперії і взяли її в облогу.
 
Мешканці та імператор були в паніці, однак за тиждень облогу було знято, після розорення передмістя Константинополя й винесення візантійцями чудодійних ікон. 
 
Вітчизняний літопис поміщає цю подію під 866 роком, але, швидше за все, помиляється. 
 
Візантійці дають точну дату. Після цієї події ідуть перші повідомлення візантійців про хрещення русинів. 
 
Ці дати є не конфліктними, не ретроградними, історично амбітними й здатними об’єднати більшість громадян. 
 
А нинішні дні Збройних Сил і Флоту України варто було б перейменувати на дні відродження Збройних Сил та Флоту України. 
 
Поки що влада переважно „озвучує” реформи. 
Виходячи з того, що з реальними реформами все ж таки складається, влада могла б ухопитися за шанс зробити хоч щось путнє – бодай на рівні символів. 
 
Олександр Палій, історик   
Джерело: unian.ua
 
 
 
 
Родовіда. Родолюбіє
Рідна Віра Українців
Держава Роду Нашого
Нищення нашої спащини
Сучасний світ. Людство
Релігії у світі
Ми - Українці !
ljud387.jpg
Свята наша земля
pryr32.jpg
Нове на сайті

Час: деякі властивості. Дослідження

Що таке час? Це питання до сьогодні не є однозначним, і мабть до кращого, що на сучасному етпаі розвтику (чи, точніше, деградації) людства "час"  як фізична реальність не підвладна "науковцям".
Але наші прекди казали про Час. Згадаймо текст Велесової никги:

“Революціонер” – вечір пам’яті Олександра Капіноса у м.Львові 10.03.2015 р.

У м.Львові 10 березня, у вівторок, відбудеться вечір пам’яті Борця за Волю України, Героя Небесної Сотні Сашка Капіноса. Цього дня йому мав би виповнитися 31 рік. Запрошуємо студентську молодь та всіх бажаючих прийти та вшанувати світлу пам'ять Звитяжця. 

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Знакова, історична подія світового значення: Перун повернувся і піднятий з Дніпра! Україна-Русь, пробудись!

   Дорогі  Браття і Сестри!
   У стольному граді Києві,  столиці України (столиці Русі) сталася знакова історична подія, важлива як для України і українського народу, так і для слов'янських народів та духовного поступу Людства.
   До берега ріки  Дніпра-Борисфена, у Видубичах, приплив скульптурний образ Перуна - захисника Русі, України (нащадка Русі), який був одним з головних Богів у пантеоні Русичів.
   ВІн поставлений у 2009 році  Старокиївській горі у Києві, був вночі таємно спиляний у 2012 році злочинцями.
   08 травня  2013 року  цей скульптурний образ піднятий з Дніпра. 

Декларація всенародного руху за відновлення конституційності і законності в України на Майдані Незалежності у м.Києві

Ради чого Українці боролись на Майдані?
Що в сьогоднішній ситуації МИ, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД маємо вимагати від влади? 
Що нам у державі належить, чи ми в боргу перед кимось, чи інші держави винні нам? 
Хто керує Україною?
Українці є
в неволі, як за часів Т.Г.Шевченка - у своїй державі, вибореній ціною великої звитяги і страждань...

Чи є в Україні національний лідер?
Чи є організація, яка захищає, впрваджує в державну стратегію України  інтереси українців?
Чи є в Україні українська національна  ідея? Куди ми йдемо?
Чи є засадничою, керівною для українців  духовна система українського Роду - світогляд, розуміння Бога: саме наші, Предківські, споконвічні? 
Чи є в нашого народу духовна еліта, яка покаже керманичам, хай і майбутнім та всьому нашому етносу Шлях до визволення, до Щастя у своїй Державі?
 Хто дасть нам справжні, істинні знання - зараз для того, щб врятувати наш нарід?
Яка функція духовної (зокрема і релігійної) еліти в Україні?  

Це звернення, яке не побачили українці, було написане в часи Майдану  - але воно дає нам ключ до розуміння сьогоднішньої ситуації.

Світлана Сторожівська. Поезії]

Збірка поезії Світлани Сторожівської « Як сонце світу…», зачаровує чарівними картинами світу наших предків, автор віршів через призму себе тримаючись за  руку із сонцем занурює читачів у рідний світ уяви та явного.

 

Українське Різдво. Коляда. Свят-вечір.

Графічним символом українського календаря може бути восьмипроменева зірка. Календар цей напрочуд стрункий, симетричний: 4 пори року, 4 найбільші сонячні свята, що відповідають кожній із чотирьох сонячних фаз (сонцестояння і рівнодення).

СВЯТВЕЧІРНІ вірування лемків . Ворожіння

Напередодні Різдва найчастіше згадуються різні традиції, пов’язані з християнською символікою цього свята. Однак, думаю, варто не забувати й про його язичницькі витоки, адже воно, поки стало християнським святом народження Христа, було поганським святом народження Сонця, а разом з ним і Світу.

Статті, дотичні до теми
Найбільш переглянуті статті
Категорії статей
Канали новин
Свята Українців. Купала

Громада "Вінець Бога" відсвяткувала свято Купала в Буші. (21.06.2014)

21 червня 2014 року представники нашої громади Рідної Віри «Вінець Бога» відвідали с.Буша Ямпільського району Вінницької області, яке відоме своїми історичними подіями героїчної оборони Козацьких часів, Гайдамацьким Яром, а також скельним Храмом дохристиянської доби із рельєфом релігійного змісту. Майже 6 000 років існує життя на цій мальовничий території, що розташована в долині злиття 3-х річок: Мурафи, Бушанки і Сухої Бушанки. Про це свідчать археологічні знахідки, датовані ще IV –III тисячоліттям до н.е.

21.06.2014 Громада "Червона Русь" (м.Львів) відсяткувала Свято Купала

21 червня 2014 року в Сколе, не березі річки Опір в національному парку "Сколівські Бескиди" Львівська громада Рідної Віри Українців-Русинів "Червона Русь" разом з  друзями - рідновірами із Стрия, Сколе, Івано-Франківська провели Свято Купала - одне з найвеличніших, основних чотирьох сонячних свят нашого народу, що святкується на літнє сонцестояння.


Громада «Вінець Бога» провела Купальське свято (2013 р.)

Громада Рідної Православної Віри «Вінець Бога» м. Вінниці провела 22 червня 2013 року в районі «Сабарів», на узбережжі священної для українців ріки Бог українське звичаєве свято Купала. Свято відбулося під гаслом «За Рідну Українську Віру».

Купальська Ватра на Дрогобиччині (2013р)

22-23 Кресеня (Червня) на Дрогобиччині відбудеться одне з сакральних і найдавніших українських свят - Свято Купала, Бога Літнього Сонцестояння, Бога молодості, краси, молодечої вибуялої волі, духовної нескоримості. Бога земних плодів, а також шлюбу!

 

Готуймося до Купальського свята! Купальські пісні

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.