ЄГИПЕТСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ ОБЕЗЗЕМЕЛЕННЯ НАЦІЙ З ДОПОМОГОЮ КОМУНІЗАЦІЙ, ГОЛОДОМОРІВ, КОЛЕКТИВІЗАЦІЙ, ГЛОБАЛІЗАЦІЙ, ЛІБЕРАЛІЗАЦІЙ, ПРИВАТИЗАЦІЙ ТА ІНШИХ АНТИНАРОДНИХ РЕФОРМ

Деталі

Створено: Середа, 11 січня 2012, 14:23

Автор: Северин СИВОЯР

Упродовж усього ХХ та початку ХХІ століть українці перенесли занадто багато безголів’я та горя.

Тому ігнорувати необхідність розібратися в причинно-наслідкових зв’язках катастрофічних українських подій, амплітуда яких з плином часу досі не зменшується, а тільки наростає, м’яко кажучи, нерозумно.

Часто-густо читаємо та чуємо, що таких, штучно організованих, катастроф, як колективізація, Голодомор 1932-33 років, розруха, грабіж та обвальна, вже в добу незалежності, олігархічна прихватизація, не знала світова історія. Офіційна історія може й не знала.

Але в усім відомій, авторитетній книзі під назвою Біблія кожен читач має змогу ознайомитись з єгипетськими діяннями Йосипа Огидного, одного з синів ветхозавітного патріарха Іакова, який, за ворогування з Богом, був прозваний Ізраїлем, тобто богоборцем. Більшовики також були богоборцями.

Наразі разюча подібність перебігу неймовірної давності ветхозавітних подій з геноцидними діяннями більшовицьких комісарів 1933 року та подіями упродовж 20-річної незалежності України породжує небезпідставну підозру щодо багатовікового генетичного зв’язку їхнього походження.

Отже, цитуємо єгипетсько-біблійне першоджерело:   

Біблія. Перша книга Мойсея: Буття, глави 41-47

«Глава 41. І сказав фараон (іноплеміннику! С. С.) Йосипу (39): «Ти будеш (пану­вати С. С.) над моїм домом, а слів твоїх уст буде слухати ввесь мій народ. Тільки троном я буду вищий від тебе» (40). І поставив його (фараон С. С.) над усім єгипетським краєм (43)...

Земля (єгипетська С. С.) СІМ РОКІВ ДОСТАТКУ РОДИЛА на пов­ні жмені (47).

І зібрав Йосип усю їжу семи років (не купив, а зібрав «продзагонами» ніби в інтересах держави -  як під час голодомору 32–33 років), яка була в єгипетсь­кому краї, і вмістив їжу по містах (48). (Чому по містах? А щоб подалі від селян! С. С.)

І зібрав Йосип (Не самий Йосип  на полях збирав урожай  – а забирав, вилучав у селян, у виробника. С. С.) збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже чис­ла (49).

І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї (53). І по­чали наставати роки голодні. (звичайно, сім років поспіль забирати «усю їжу, яка була в краї» - то рано чи пізно стане голод).

І БУВ ГОЛОД в усьому єгипетськім краї, а ХЛІБ БУВ. (ВІДКІЛЯ Ж ГОЛОД?! С.С.) (54).

Але виголоднів увесь єгипетський край і народ по­чав кричати до фараона про хліб. А фараон сказав усьому Єгиптові: «Ідіть до Йосипа. (Іван киває на Петра! До болю знайомий прийом! С. С.) Що він вам скаже, те й робіть» (55).

І прибували з усієї землі до Йосипа купувати поживи... (57).

Глава 42. А Йосип - він володар над тим краєм (вже став володарем) , він ПРОДАВАВ (конфіскувавши хліб обманом та силою, без оплати чи компенсації – згодом  все-таки продавав! С. С.) хліб усьому народові тієї землі.

І прибули Йосипові брати (сини Ізраїля С. С.)... (6). Йосип наказав, щоб напов­нили їхні мішки збіжжям (зерном голодних єгиптян С. С.), а срібло їхнє ве­рнули кожному назад (тобто знову «ШАРА» - але виключно одноплемінникам! С. С.) і дали їм поживу на дорогу. І їм зроблено так (25).

Глава 47. А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тя­жкий. І виснажився єгипетський край (13).

І забрав  Йосип усе срібло, яке було в єгипетському краї та краї ханаанському, за поживу, яку вони купували. (оце вам, єгиптяни, «торгсін»*! С. С.)

І Йосип вніс те срібло до фараонового дому (14). (а це вам, єгиптяни, корупція! С. С.)  І вичерпалося срібло в єгипетському краї та ханаанському.

І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: «Дай же нам (нашого С. С.) хліба! Навіщо нам умира­ти..?» (15).

А Йосип сказав: «Дайте свою худобу, а я дам вам (вашого хліба С. С.) за вашу худобу, якщо вичерпалося срібло» (16).

І вони приво­дили худобу свою до Йосипа. (а це вам, єгиптяни, колгоспне усуспільнення тягла, худоби та позбавлення народу його майна!  С. С. )

І дав їм Йосип хліба за коней. І за ота­ри, і за череди худоби, і за ослів. І він того року постачав їм (їхній С. С.) хліб за всю їхню худобу (17). (Але ж де взявся хліб? Бо ж повідомляється - див. вище, Глава   47:  « хліба не було у тім краї…»  С. С.)

І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: «Нічого не залишилося перед нашим  паном, - хіба що наше тіло і наша земля! (18)

Навіщо ми маємо вмирати?.. КУПИ НАС І НАШУ ЗЕМЛЮ ЗА ХЛІБ. І будемо ми і наша земля РАБАМИ (а оце вам, єгиптяни, нарешті, і земельна РЕФОРМА! С. С.) фараонові. А ти дай насіння, - і будемо жити, і не помремо, і земля не опустіє» (19) («а там якось воно буде»…С. С.).

А Йосип скупив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни запродали кожен своє поле... І стала земля фараоновою. І сказав Йосип до народу: «Оце скупив я сьогодні вас і вашу землю. Ось вам насіння, - і засійте (вже мою) землю» (23) (І насіння звідкись взялося! С. С.).

А вони відказали: «Нехай же знайдемо милість в очах нашого пана, - і станемо РАБАМИ...» ( А це вам, єгиптяни, «желаніє трудящихся»! С. С.) .

А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня... (26).» ( Часопис ОРУ «Сварог» – 1997. – випуск 5 – стор. 31)

В Книзі Буття ці єгипетські події (див розділ 41, параграф 38 С. С.) описані під заголовком «Боротьба Йосипа з голодом». Отже доблесна боротьба інородця з єгипетським голодом закінчилась голодомором і рабством аборигенів.

Щось подібне відбувається і в наші дні.  Боротьба за гречку приводить до відсутності гречки. За борошно – відсутність борошна. За олію та цукор – різке подорожчання олії та цукру, хоча в країні цих продуктів, у чому обивателя щоразу переконують офіційні урядовці, як морського піску, і нема числа для позначення їхньої кількості…  І т. д., і т. п.

Нарешті послідовники Йосипа в Україні взялися боротися ще й за хліб!… Чим закінчиться боротьба за хліб та земельну реформу - див. вище…

Цитувати біблію можна й набагато більше, але допитливого та прискіпливого читача відішлемо до вищевказаних  розділів та параграфів біблійної Книги Буття. Бо й цитованого досить для належних висновків більш-менш письменної, мислячої, не задуреної  церковниками неукраїнських конфесій людини. Звичайно ж, хто, читаючи книгу, бачить фігу, ніяких висновків з поданого біблійного уривку не винесе.

Зате уважний, зосереджений, хоча б трішки знайомий з українським подієплином, читач з цього коротенького біблійного сюжету відкриє для себе чимало вражаючих сумління, дивовижних історичних паралелей.

Тут вам і примітивне тлумачення, як  пророцтва семилітнього голодомору, примітивного фараонового сновидіння. Тобто прообраз  маніпулятивної технології впливу на психіку правителя держави та його підданих.

Тут вам і усунення світоглядно-концептуального дороговказу носіїв вітчизняної звичаєвості – рідновірного духовенства на прийняття рішень правителем держави.

Тут вам і прообраз колгоспного усуспільнення продовольства та худоби.

Тут і безпросвітний голод хліборобів в той час, коли в країні збіжжя так багато, що й немає числа для позначення його кількості.

Тут вам і виконання містичного чорного пророцтва з допомогою цілком матеріальних від імені правителя організаційних заходів. Сам напророчив, сам пророцтво і здійснив! Це, як Нострадамус – підпалив Париж, щоб здійснилось його пророцтво про пожежу.

Тут і уникнення фараона від конкретної відповідальності за штучний голодомор шляхом переправлення скаржників до безпосереднього організатора лиха – Йосипа Огидного.

Тут і горезвісні торгсіни*, через які ворогами роду людського з допомогою голоду, за жменю народом вирощеного зерна, випомповуються фамільні коштовності аборигенів.

Тут вам й експропріація народного майна та відверта корупція - банальний підкуп «фараонового дому» награбованими в єгиптян коштовностями.

Тут і доведення штучним голодом та відсутністю засобів обробітку землі селян до стану безвиході, коли кожен з них мусить продати рідне поле і добровільно («по желанію трудящихся») записатися в раби..

Тут і насильницьке переселення аборигенів з рідних батьківських земель і заселення  інородцями країни Гошен. І що найдивовижніше – приголомшливо одинакові імена правителів, керівників та організаторів україно-єгипетських Голодоморів – зокрема, там і там – ЙОСИП. Йосип Іакович та Йосип Віссаріонович, який одного з синів чомусь (чи не на честь патріарха Іакова?) також назвав Яковом. 

Нинішні буремні єгипетські події 2011 року  також  разюче подібні на український Майдан. Отже, кому не подобається ужите в заголовку слово сценарій, може застосувати будь-який інший термін даного синонімічного ряду: проект, програма, парадигма, план, приклад, взірець, замисел тощо.

Суть кінцевої мети гешефтмахерів, шахраїв, катів та тиранів від обраної термінології не змінюється – це обезземелення народів,  перетворення їх на рабів, а в остаточному підсумку – зачистка від них території.

Цим смертним шляхом пройшов не лише Єгипет.

А також Стародавній Рим, від якого залишилось тільки римське право.

Також Візантія з її руїнами язичницьких та християнських храмів. Персія, Червоношкіра Америка.

І чорношкірі Африка та Австралія, Новозеландія та Океанія, і Сибір неісходима в тій чи іншій мірі повторили долю Єгипту. Навіть славнозвісна своєю демократією Європа в добу середньовіччя, зокрема Англія, в якій, завдяки так званому «обгороджуванню», колись «вівці поїли людей», не уникла реформаторських катаклізмів.

Тобто, у багатьох країнах християнського та мусульманського світу  також відбулась і  відбувається докорінна, насильницька заміна етнічного складу населення, а Росія лише у ХХ столітті двічі терпіла крах як великодержавна імперія, але досі не кається.

Уникнули нищівних національних катастроф, або й відновили втрачені сотні років тому назад мову і територію лише ті народи, які зуміли не занадто близько допустити до власних правителів носіїв підступно-підлих смертоносних ідеологічних доктрин - чужоплемінних радників та агентів впливу.

Досі живуть власним національним розумом, що ґрунтується на заповітах рідних предків, такі держави, як Японія, Індія, Китай та ін. - за ними майбуття… 

Цим шляхом («шляком»)  тепер ведуть на забій, «до царства небесного» і  український народ.

Усі ці приклади показують, що ми, українці - навіть на порозі вічності – зобов’язані  знати і розповісти нащадкам звідки в рабовласницького ладу ноги ростуть.

Наразі, хто лінується читати біблію, задовго до злочинних приватизаційних, середини зловісних 90-тих р. р. ХХ ст., оборудок ворогів роду людського, міг ознайомитись з   унікальним за повчальністю матеріалом про Йосипа Огидного. Тодішні ЗМІ, зокрема,  колись популярні газети «Молодь України», «Українська Україна», «Українська газета плюс»,  «Соборна Україна», «Вечірній Київ», часописи «Сварог», «Персонал» тощо, ще з початку 90-х, до кінця минулого тисячоліття і далі, широко обговорювали дану проблему.

І дуже дивно, що колись знаменитий націоналістичний журнал «Розбудова Держави» з  повчальною метою свого часу мав змогу, з подачі автора, або й самостійно, опублікувати унікальний біблійний єгипетський сюжет.
Але, начебто, хтось з височайших ОУН-івських провідників, вважаючи його (автентичний уривок християнського «святого письма»!) антихристиянським(?), вирішив, що публікувати його недоречно.
Чи не парадокс «незалежної» доби?

Бо в ті часи, на початку 90-х, ще можна було на 100% заблокувати (хоча б так, як це зробили білоруси!) пограбування українців ваучерами, трастами, довірчими товариствами, еліта центрами, державними програмами роздержавлення та злочинною прихватизацією народного добра тощо.

А чи не можна було демократичним розумникам, прочитавши кілька сторінок «Книги Буття», додуматись, що  розвиток подій в «незалежну епоху» відбувається за тим же біблійним проектом,  що й геноцид 1932-33 років, який мав би навчити українців, особливо «начитаних» церковників, елементарній обачності.

Одначе ніхто, ні попи, ні, особливо, демоліберальні законодавці ВР, не звернули уваги на  події в Україні, на волання багатьох ЗМІ до українців – ВАС ГРАБУЮТЬ!

Та й нині, коли вже преважна більшість обідраного народу зрозуміла ціну питання, так звана «офіційна еліта», від письменників та філософів до священників та богословів, мовчить, мов глухоніма.

Хоча давно потрібно день і ніч бити на сполох в барабани, в затули, в каструлі, в церковні дзвони – «РЯТУЙМОСЯ! – ОСТАТОЧНО ГРАБУЮТЬ І ЗАЧИЩАЮТЬ ВІД УКРАЇНЦІВ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ !!!».

І  грабують, і запроваджують рабовласницький лад, і зачищають територію від аборигенів тими ж, описаними в біблійному п’ятикнижжі, єгипетськими методами ті ж нащадки Йосипа Огидного.

Але, враховуючи запопадливу вдачу (мандалітет) нашого брата, українця, безмежну довірливість  до іноземних авторитетів і  надмірного скепсису до власних, більш-менш кваліфікованих дослідників, подаємо висновки закордонного експерта про названу ветхозавітну парадигму і її глобалізаційну роль в контексті прісно звісної світової кризи.

Наприклад, австрійський дослідник  впливу біблійних стереотипів на так званий  прогрес сучасної глобальної цивілізації, Герхох Райсєгер дає ось яку оцінку «ветхозавітній» притчі про Йосипа Огидного:

«Наскільки добре самі «обрані » здатні вникнути в суть і взаємозв'язок описаних в Старому Завіті явищ, підтверджують використовувані ними символи.

Гігантський портал Хлібної біржі в Чікаго, де спекулюють «хлібом насущним» у світових масштабах, прикрашає фігура біблійного Йосипа в Єгипті.

Притча про сім здорових (гладких)  та сім худющих, голодних років  (корів, колосків), яких пожерли  гладкі, «прочитується» тут в тій мірі, в якій її зміст взагалі відомий відвідувачам, тобто абсолютно невірно. (Клерикальна традиція, всупереч суті біблійного оповідання, досі вважає Йосипа Огидного – «Прекрасним» та й ще й рятівником єгиптян. С.С.)

Заможні роки - це кредитна експансія, споживча лихоманка, спровокована Йосипом. Їх  достаток не перевищував величини звичайного річного доходу від сільського господарства, який, завдяки щорічному розливу Нілу, завжди залишався незмінним.

Голодні роки були наслідком штучного спаду, викликаного Йосипом  шляхом скорочення кредитування та стягнення кредитів.

Внаслідок цього лихварського закабалення жителі Єгипту змушені були «добровільно» продавати себе в рабство, щоб вижити! (Але ж де нині «вижившая» єгипетська цивілізація? Хто сьогодні вміє будувати піраміди? Хто вміє читати ієрогліфічні письмена, так як, наприклад, китайці або японці, історія яких налічує стільки ж або й більше тисячоліть, ніж давньоєгипетська? С.С.)

Який глибокий символізм несуть в собі ці біблійні цитати, що залишаються таємницею за сімома печатками для «гоїв!
А Йосипа, в скульптурному втіленні, відверто демонструють  усім і кожному над вхідними дверима закладу, звідки, за допомогою біржових махінацій, здійснюється контроль за постачанням «хліба насущного» всьому людству!

Висновок

Останню тисячу років дурять не тільки українців.

Одначе нам від цього якось мало втіхи. Але які «конкретно», «без базару», структури сьогодні реставрують, піджив­люють та оновлюють привид ветхозавітного деспота - родо­начальника олігархічної живодерні?

Відповідь однозначна – всі, без винятку, хто вважає Йосипа Огидного – святим та прекрасним (або, як тепер кажуть, «білим та пухнастим») - християнські конфесії, сектантські угрупування, синагоги, монастирі вкупі з таємними чи явними масонськими товариствами, організаціями, партіями, орденами шевальє, сеньорів і підкон­трольними їм силовими структурами.

Яким же чином українцю вирватися з мертвого зашморгу олігархії?

Як перейти державі нашій до процесу позитивної циклічності владних утворень?

Це тема окремої розмови, але для початку ук­раїнцеві необхідно навчитися міркувати та діяти самостійно, без сторонньої «допомоги»,  керуючись власним сумлінням, користуючись рідним національним розу­мом, головою, мозком та серцем.

Здавалося б, навіщо нагадувати нинішнім тяжко вченим, комп’ютеризованим українцям такі стародавні події на початку ІІІ тисячоліття нової ери?

Але варто пам’ятати, що немає і не буде нічого нового, крім старого. Особливо для «надто розумних», але отуплених та зомбованих.

І, подібно до діянь Йосипа Джугашвілі в історії більшовизму,  саме реалізація голодоморних діянь за прикладом Йосипа Огидного в Єгипті, є центральною, стрижневою, першорядною і найголовнішою програмою «тори» та «біблії».

Ці книги з давніх-давен і донині служить канвою християнсько-юдейського буття і досягнення, такого милого та любого євангелістами, зокрема, свідками Єгови та іншими сектами «послєдніх днєй», кінця світу.

Хто цього не бачить, той ніколи не зрозуміє не тільки біблію, але й таємну (на перший погляд) суть пружин рушійних сил, подій, речей і явищ минувшини та сучасності.

Завдання більшості інших біблійних писаній старого і нового завіту – маскування фатальної, голодоморної ролі Йосипа Огидного в історії абрамічного світу.  

Інакше навіщо церковникам, всупереч біблійному сюжетові прославляти Йосипа Огидного, як рятівника єгиптян, і називати його «Прекрасним»?  

Вони ж бо знають, що основна частина 613 заповідей Повторення закону – великою мірою заснована на легенді про Йосипа Огидного. Про це знають усі християнські богослови та священики.

Знають вони також і про існування не таких вже й утаємничених сил, покликання яких –  неухильно виконувати ветхозавітний «Закон і пророків» - тобто «Старий заповіт» -  і кожен «значок» його і кожну «йоту», «аж поки не збудеться все». (Євангеліє від Матвея, розділ ІV, параграф 18).

 А що таке «все»?  А «все» - це, як свідчить історія стародавнього Єгипту (і не тільки!), не що інше, як вищезгаданий кінець світу, тобто рабство і національне небуття обезглавлених народів.

Про це чудово проінформоване різноконфесійне православне, греко-католицьке, католицьке та сектантське  «духовенство». А якщо, безцеремонно займаючи найвищий рівень світоглядно-концептуальноі ніші влади української нації, шановне «духовенство» не поінформоване, – то ціна їм 30 срібняків!

Але духовенство мовчить.

А хто знає і 20 років підряд мовчить, не попереджуючи народ про можливу, в черговий раз штучно організовану, катастрофічну, злочинну кампанію тотального обезземелення та рабства українців на батьківській землі - той, згідно з усіма офіційними і неофіційними, європейськими і національними статтями кримінального, або звичаєвого Кодексу, є співучасником злочину проти людства, тобто завершального етапу геноциду українського народу за біблійним взірцем.

Яких ще аналогій потрібно українцям, щоб будь-якими способами та методами примусити попів та демоліберальних можновладців відмовитись від планів загарбання рідної української землі і винищення її народу?

Ті, хто користується високим ступенем української довіри, незалежно від конфесійної, російськомовної, українськомовної, католицької, протестантської, православної чи навіть атеїстичної орієнтації, мусять відчувати і найвищий ступінь відповідальності за життя і свободу співвітчизників.

                                                                                                                                  Северин СИВОЯР

11. 02. 2011